http://indragop.org.ua/ Козацька рада Fri, 02 Dec 2016 17:34:06 GMT uCoz Web-Service http://indragop.org.ua/forum/45-404-1 Fri, 02 Dec 2016 17:34:06 GMT Форум: <a href="http://indragop.org.ua/forum/45">Небилиці</a><br />Автор теми: kleshenko<br />Автор останнього повідомлення: славковіч<br />Кількість відповідей: 6 Тиха купальська <br /> ніч розкидавши зорі по небу – наближалася до своєї середині. Саме в цю глуху <br /> годину, в нетрях ліса розквітає таємнича квітка папороті, яка за повір’ям <br /> одорює розумом, щастям і великим багатством! <br /> Село помалу <br /> засинало, гурба молоді зі сміхом, піснями і примовками розходилися по домівках! <br /> Все затихло. <br /> Аж ось, по <br /> старій, зарослій будяками і покритій мохом стежинці, вдивляючись в темряву <br /> ночі, неначе злодій, йшов парубок. <br /> Левко був  струнким, сильним і гарним парубком. Підкови– які кували найкращі ковалі села, він ламав однією рукою неначе бублика. <br /> Але яка справа <br /> змусила його в цю темну північ вийти із дому? <br /> А ось яка. <br /> Домовився Левко, <br /> зі своєю дівчиною - красунею Галиною, якщо він в купальську ніч знайде цвіт <br /> папороті, то цієї осені вони обов’язково одружаться! <br /> Потроху <br /> спускаючись в зарослий бур’яном, сирий і темний яр, повітря наповнювалося <br /> ароматом трав, грибів, і ще чогось невідомого.  <br /> Пробираючись <br /> крізь хащі реп’яхів, Левко раптом почув гомін, який з кожним кроком був все <br /> голосніше і ближче... <br /> Страшні голоси, і <br /> мова неначе не людська, неначе відьми - звірі зібралися на свій шабаш. Голоси переросли в дике гарчання, і чоготут тільки не було: і завивання, і свист, і сміх….. <br /> Жах охопив Левка, <br /> і він вже хотів чимдуж бігти від цієї напасті, але цікавість узяла верх і він <br /> помалу став наближатись, все ближче і ближче, поки не опинився перед невеликою <br /> галявиною. Сховавшись за невеличким кущем, він став спостерігати… <br /> На галявині, біля <br /> куща папороті приказуючи всілякі закляття водили свій бісівський танок декілька <br /> відьом. <br /> Раптом, з <br /> середини куща папороті почала підійматися тонесенька стеблинка, ще мить, і  кінчик стеблинки почав світитися, неначе вуглинказ купальського вогнища… <br /> Чим віще <br /> піднімалась стеблинка, тим яскравіше сяяв цей маленький шматочок сонця. <br /> Цього світла <br /> ставало все більше, що навіть можна було роздивитися  стрибаючих і завиваючих бестій. <br /> Наступної миті, <br /> бутон почав розкриватися – наповнюючи ніч яскравим світлом, очам хлопця <br /> розкрився неймовірної краси червона квітка. <br /> Відьма, сива як <br /> лунь, згорблена, уся в бородавках, мабуть була за старшу, протягнула свою суху <br /> кігтисту лапу, і вже була готова зірвати квітку, але Левко в єдину мить вистрибнувши <br /> із своєї схованки  зірвавши цвіт, що єсили побіг від того страшного місця… <br /> - Замри! <br /> Зашипіла відьма. <br /> Левко, як <br /> підкошений впав на землю. Відьма повільно підійшла до нього. <br /> - Віддай моє! <br /> По собачому <br /> загарчала вона. <br /> Левко, мимоволі <br /> протягнув їй квітку. <br /> Чаклунка лукаво <br /> посміхнулась <br /> - Ти хотів втекти <br /> від мене? Не вийшло!Так ось, бути тобі чудовиськом, та таким, що будуть тебе <br /> обходити десятою дорогою навіть самі люті звірі. <br /> Промовивши ці <br /> слова, відьма підняла свою правицю, її сухі пальці світилися зеленуватим <br /> світлом. <br /> - Від моїх чар ти <br /> позбудешся тоді, коли дівчина тебе полюбить! <br /> Промовивши це відьми <br /> розлетілися  врізнобіч. <br /> Увесь остаток <br /> часу Левко пролежав на землі… <br /> Вранішнє, ласкаве <br /> сонечко торкнулася парубка! Він прокинувся. <br /> - Невже це я <br /> спав? І наснитися же таке! <br /> Міркував Левко йшовши <br /> навпростець до ставка, щоб умитися. <br /> Село ще спало! <br /> Деінде співали півні. Але щось сталося, ні де не було чути пташок, які співали <br /> з першими променями вранішнього сонця!.. <br /> Ставок ще був <br /> вкритий вранішнім пухким туманом, і здавалось, що саме небо вирішило напитись <br /> прохолодної води! <br /> Парубок нагнувся <br /> щоб умитися, аж раптом побачив у воді відображення, від якого у нього похололо на <br /> душі. Його обличчя було вкрито густою шерстю, з рота стирчали величезні ікла - <br /> і вовк не вовк, і ведмідь не ведмідь, а хто зна що,  руки і ноги перетворилися на костисті лапи… <br /> Хлопець закрив <br /> долонями – лапами обличчя, він думав що ще спить і все це не насправді. Але <br /> марево не пропало. <br /> Як дикий звір <br /> завив Левко і чимдуж побіг у яр, знайшовши самий дальній і самий темний куток <br /> сховався від усіх, навіть від яскравого сонечка – щоб і воно не бачило його <br /> потворність. З його очей бігли сльози! Вони обпікали його, але більш за все <br /> його пекли думки! <br /> Як він такий <br /> зможе повернутися до села, що буде з його матінкою, як зможе побачити свою <br /> ненаглядну Галину… Життя в одну мить стало неначе сірим. <br /> Так в думках <br /> минув день. Як тільки ніч спустилася на землю Левко повернувся до села, почувши <br /> його ходу, місцеві собаки ховалися і тихо скавучали. Знайшовши сокиру і лопату, <br /> хлопець повернувся до свого темного закутку. Викопав собі землянку і став тихо <br /> там жити. Вдень, як звір сидів в ній, а вночі виходив на пошуки їжі. Дуже <br /> швидко він вивчив усі трави і взнав їх силу. <br /> В селі рознеслася <br /> звістка про зникнення хлопця. Ще більше додало страху те, що деінде почали <br /> з’являтися сліди велетенських лап. <br /> До яру, куди селяни <br /> полюбляли ходити по гриби стали боятися підходити навіть в ясний вдень. <br /> З часу, коли <br /> зникнув Левко, Галина не знаходила собі місця. Вона знала, що в ту злощасну <br /> ніч, хлопець пішов шукати цвіт папороті. Її дівоче серце відчувало біду. <br /> Подруги <br /> намагались втішити Галину, але марно. Дівчина з кожним днем марніла. Все чекала, <br /> і не дочекавшись знов чекала свого Левка. <br /> Минув місяць, в <br /> селі помалу почали забувати події купальської ночі. <br /> Одна тільки <br /> Галина не забула. Хоч вона вже ходила ввечері гуляти з подругами, танцювала, <br /> співала пісень, але серце і думки її були далеко – поряд з її коханим Левком, <br /> живий він чи мертвий – все одно. <br /> Раз, коли батьків <br /> не було вдома, дівчина зважилася піти за кладовище до однієї ворожки. <br /> Люди боялися до <br /> неї ходити і обходили її оселю стороною, але були такі, що насмілювались до неї <br /> заходити зі своїми проханнями. <br /> Про цю ворожку – <br /> Мару,  різне говорять. Ніби вона злісними русалками знається і кума самому водянику. <br /> Галина <br /> переборюючи страх постукала в двері старої, порослої мохом хати. Переступивши <br /> через поріг Галина стала в дверях, боячись іти далі. <br /> Будинок виявився <br /> просторішим, чим виглядав знадвору. Велика кімната наліво, спальня і комора <br /> направо, між ними кухня із земляною підлогою і велетенською кам’яним місцем для <br /> вогнища, стінки якого звужувалися догори, залишаючи вільний вихід для диму <br /> прямісінько в небо. Дах кріпився на потужних, почорнівши від часу і копоті товстих букових балках. Надвогнищем висів на ланцюгах мідний чан, менші котли і черпаки – теж з міді – <br /> були розвішані на стінах, а між ними дурманні пучки сохнучих  і вже висушених трав, назви яких Галина незнала, зв’язки часнику, цибулі, сухого торішнього перцю. Груба дерев’яна <br /> дробина була приставлена до лазу на горище. Ще одні двері з кухні – вела в <br /> кімнатку, заставлену скринями, бочками, завалену гарбузами, мішками і <br /> торбинками з пряжею. <br /> За столом сиділа <br /> стара, сива жінка, здавалося що в неї закладена вся вселенська мудрість. <br /> Вона схилилася <br /> над старими як світ, затертими картами. <br /> - Проходь Галино! <br /> Тихо мовила вона <br /> не піднімаючи очей. <br /> Дівчина здивувалась, <br /> а стара мовила далі <br /> - Суджений твій <br /> живий і скоро ти з ним зустрінешся, але впізнати його буде не легко. Лиш серце <br /> тобі підкаже і очі! А тепер йди! <br /> Розгублено <br /> дівчина пішла додому від старої. Все ні як не могла вона збагнути що саме <br /> хотіла сказати їй стара знахарка. <br /> - Але головне що <br /> Левко живий! Живий! Живиииииий! <br /> Вдома не без <br /> підозри вислухали розповідь дівчини <br /> - Чи не зійшла <br /> дівка з розуму? <br /> Та через деякий <br /> час заспокоїлись, Галина знову стала веселою, гомінкою і непосидющою… <br /> В зарослому <br /> старому яру, під ялиною, в постійній напівтемряві, жив Левко. Чим більше він <br /> залишався на самоті, тим важче йому було. Він згадував ті часи, коли був <br /> щасливий зі своєю Галиною, згадував своїх батьків. І як в ту кляту ніч вкрав у <br /> відьми папороті цвіт. Але від думок про свою ненаглядну Галину йому було <br /> найважче… <br /> Видався гарний <br /> сонячний день! Галина пішла збирати гриби. Шлях її проходив як раз біля краю <br /> яру в який ні хто вже не ходив. Потроху збирала гриби, і хотіла вже йти далі, <br /> але біля самісінького краю, вона побачила чудовий білий гриб. Наблизившись до <br /> нього хотіла вже зірвати, аж раптом земля під ногами посунулася і дівчина <br /> полетіла до яру.<p><b>Додано</b> (20.05.2014, 08:57)<br />---------------------------------------------<br />Почувши тріск <br /> кущів, Левко було сховався, але через деякий час цікавість, як в ту купальську <br /> ніч, взяло гору. Переступивши поріг землянки парубок пішов у напрямок шуму. <br /> Коли він вийшов на галявину, де колись цвіла папороть парубок оціпенів, на моху <br /> серед сучків і будяків лежала його Галина. <br /> Не пам’ятаючи <br /> себе кинувся до неї <br /> - Галино, <br /> Галиночка! Не чує! <br /> Левко плакав. <br /> Голос його був подібний до вовчого гарчання, чим до людської мови. <br /> - Невже я тебе <br /> більше ніколи не побачу! <br /> Раптом Левко <br /> почув, як вона тяжко від болю зітхнула. Мов пір’їнку підхопив свою кохану на <br /> руки парубок і миттю був біля своєї таємничої оселі. Положив дівчину на м’яку <br /> постіль з ароматних трав пішов збирати лікарські трави. <br /> Немов на крилах <br /> літав хлопець збираючи потрібні трави і коріння, миттю повернувся до своєї <br /> землянки, перетер усе на кашку  ідекілька крапель вижав Галині на  губи. <br /> Ось, вона стала <br /> приходити до тями, Левко дивився на неї і не міг намилуватися! Він знову бачить <br /> кохану! <br /> Прийшовши до тями <br /> дівчина побачила перед собою космате чудовисько. З хутра якого стирчали гілки, <br /> обліплений реп’яхами, кожен подих його виривався зі звірячим риком. Скрикнувши, <br /> дівчина забилася в куточок і дивилася на чудовисько переляканими очима. <br /> Левко стояв <br /> розгублений. Він зрозумів, що вона не впізнає його…  Поглянувши на свою Галину востаннє, вийшов. <br /> Дівчина кинулася <br /> до виходу  щоб щонайшвидше втекти з цьогострашного місця.  Вибігши надвір вонамимоволі примружилась і все одно продовжувала продиратися скрізь чагарник, аж <br /> раптом, як грім серед ясного неба, в голові промайнуло <br /> - Лиш серце тобі <br /> підкаже і очі! <br /> - Очі! <br /> Вголос проказала <br /> дівчина і обернулася… <br /> З кущів, біля <br /> непримітного входу в землянку на неї дивилися чудовисько. Поглянувши в очі <br /> дівчина неначе втратила дар мови…  Вонавпізнала той теплий, добрий, ласкавий і люблячий погляд свого коханого. В очах <br /> сяяли сльози… <br /> - Левко! <br /> Тільки змогла <br /> Галина і кинулася обіймати кудлате страховисько. <br /> - Галина! Моя <br /> Галиночка! <br /> Як можна тихіше <br /> сказав Левко, що б не було чути гарчання. <br /> До пізньої ночі <br /> розмовляли закохані, лиш коли на вулиці зійшло сонечко дівчина прийшла додому. <br /> Переступивши поріг <br /> хати одразу потрапила під питання батьків. <br /> - Де ти була усю <br /> ніч? <br /> Гнівно спитав <br /> батько. <br /> - Ми дуже <br /> хвилювалися! <br /> Підхопила мати. <br /> - Ой, що з тобою <br /> трапилося, чому ти вся брудна і обдерта? <br /> - Мамо, я гриби <br /> збирала і в яр впала. <br /> Батьки <br /> перелякались не на жарт <br /> - Дитятко моє, а <br /> звір лютий, що живе там, тебе не зачепив? <br /> - Нікого мамо я <br /> не бачила. <br /> - Ну і слава <br /> Богу, що ти жива і здорова. Тільки більше не ходи туди більше. <br /> - Добре мамо! <br /> Сказала Галина і <br /> пішла до своєї кімнати переодягатися. <br /> Крім декількох <br /> синців, нічого не нагадувало про цю пригоду. <br /> Стала дівчина <br /> рушники провітрювати, на сонечку вибілювати. Мати не може нарадуватись <br /> - Невже сватів – <br /> старостів чекаєш? <br /> - Може мамо, <br /> може! <br /> Але батьки стали <br /> помічати, що і дня не проходить, як дівчина на дві години да втече з дому. То <br /> хліб з собою візьме, то глечик молока. І вертається завжди весела, щоки <br /> рум’янцем заливаються. І вся світиться від щастя. <br /> Швидко в селі <br /> поповзли чутки, що Галина ходить до старого яру, але за нею ні хто йти не <br /> наважувався. <br /> Так пройшло літо. <br /> В свої права вступила осінь! <br /> Якось, перед <br /> святом Покрови у селі стали табором запорізькі козаки. Після святкової служби влаштували в центрі села веселий і гучнийтанок. <br /> А ж ось, к <br /> ватажку підступив хтось із літніх людей і довго щось розповідав. Після чого один <br /> з козаків вийшов до центра кола, вийняв пістоля и вистрілив вгору! Музика <br /> одразу стихла, гомін ущух. <br /> - Мені тут <br /> розповіли <br /> сказав ватажок <br /> - що ці люди <br /> бідкаються від небезпечного сусіда - звіра, який не дає жити в спокої цій <br /> громаді! Ми повинні допомогти людям! <br /> - А що, <br /> казав другий <br /> козак <br /> - ми не боїмося <br /> ні кого, і лютого звіра поборемо! <br /> Усе обірвалось у <br /> Галини на серці! Не розуміючи що робить, вона кинулася додому, витягла зі <br /> скрині, самий гарний рушник чимдуж побігла до яру. <br /> В цей час на <br /> майдані біля церкви зібралась чимала гурба із козаків і місцевих чоловіків, <br /> щоб  нарешті покінчити зі страшнимзвіром. <br /> Не встигла Галина <br /> добігти до землянки, як з усіх сторін почали підходити люди… <br /> Місцеві були <br /> озброєні хто чим – хто серпом, хто косою, хто макогоном. <br /> Дівчина закрила <br /> собою прохід до печери… <br /> - Відьма!!! <br /> Вигукнув хтось з <br /> юрби. <br />  Вся ватага обступила щільним кільцем лігвозвіра, але ні хто не наважувався підійти ближче. <br /> - Не відьма я, <br /> ні! І не звір тут живе, а суджений мій. <br /> - Божевільна. <br /> Хтось промовив з <br /> ноткою співчуття у голосі. <br /> - Левко! Суджений <br /> мій, вийди до мене! <br /> Коли хлопець <br /> вийшов – жах охопив присутніх. Майже усі почали хреститися і тремтячими <br /> голосами читати «Живий у допомозі Вишнього, в даху Бога Небесного оселиться». <br /> Найсміливіший з <br /> козаків хвацько вихопивши шаблю, заніс її для удару, але дівчина закрила шлях <br /> собою <br /> - Стій! Назад! Не <br /> підходь! <br /> Всі знов мов <br /> зачаровані дивилися на неї. <br /> Галина <br /> повернувшись спиною до людей підійшла до Левка. <br /> - Коханий мій, <br /> візьми цей рушник моїми руками вишитий, і знай, що тепер навіки я твоя! Ти мій <br /> чоловік, а я твоя дружина! <br /> Не встигла вона <br /> договорити це, як  небо осяяла блискавка,  неначе постріл з гармати гримнув грім, і в цюмить піднявши велику хмару пилу обвалилася землянка. <br /> Пил розвіяв <br /> легкий вітерець і очам присутніх відкрилася дивна картина. Там, де  тільки що стояло чудовисько, ніжно обіймаючисвою Галину стояв парубок! <br /> - Левко, синку! <br /> Почулося з <br /> натовпу! <br /> Батько міцно обійняв <br /> хлопця, по його старих неголених щоках котилися сльози! <br /> Левко став таким <br /> яким і був, навіть трохи гарнішим.   <br /> Скільки було <br /> радості і у матері, яка вже  не чаялапобачити сина живого! <br /> Левко розповів <br /> все що сталося тієї купальської ночі. <br /> З приводу <br /> повернення Левка, влаштували велике гуляння. Всі веселились, танцювали, і ні <br /> хто не помічав як біля дальньої хати стояла сива і страшна жінка, щось пошепки <br /> приказуючи. <br /> З весіллям не <br /> стали тягнути і в першу ж неділю обвінчали Левка і Галину.  Ще ніколи вони не були такими гарними іщасливими – стрічки у нареченої усіх кольорів веселки, руса коса, немов змія – <br /> сповзала з її дівочих плечей, вишита сорочка, палала червоними нитками і сама <br /> дівчина була немов той цвіт папороті в купальську ніч. <br /> Нареченого ж <br /> козаки одягли в краще своє вбрання! Сорочка з вишитими оберегами, шаровари, <br /> такі широкі немов чорне море, пояс – якого не було навіть у заможних селян, <br /> шабля на поясі і пара пістолів, на додачу дали  добру свитку і шапку! В цій одежі Левкопоходив на заможного запорізького лицаря. <br /> Після служби <br /> Божої усі було зібрались додому, як на порозі церкви  з’явилась чорна кішка. Кігті, немов шаблі, очізлі і начебто людські, шерсть дибки і дивиться на усії ізпопеляючим поглядом. <br /> Кішка каркнула, очі примружила і на молодого зло дивиться! <br /> Затуляючи собою <br /> наречену, Левко вихопив шаблю, дехто з запорожців зробили теж саме, наступної <br /> миті кішка підстрибнула в напрямку молодих, але гостра сталь шаблі відтяла <br /> гадині голову. Голова покотилася підстрибуючи по сходах церкви, а у стінах <br /> роздався дикий регіт. Біля порога усі побачили тіло сивої відьми. Левко пізнав <br /> її, це була та відьма, що зачарувала його. <br /> Такого пишного і <br /> красивого весілля не пам’ятали навіть старожили. Гуляли цілий тиждень, аж поки <br /> усі підбори не стерлися. <br /> Відьму спалили, а <br /> попіл розвіяли! <br /> З тієї пори о нечесті <br /> в тих краях нічого не було чути і ні хто вже не лякав молодь купальської ночі. <br /> Левко і Галина <br /> живуть і зараз на нашій вулиці! Коли мені не вірите, то спитайте у них. Небилиці kleshenko http://indragop.org.ua/forum/45-404-1 http://indragop.org.ua/forum/45-183-1 Fri, 02 Dec 2016 17:02:40 GMT Форум: <a href="http://indragop.org.ua/forum/45">Небилиці</a><br />Опис теми: тут балачки про все<br />Автор теми: [NERO]<br />Автор останнього повідомлення: славковіч<br />Кількість відповідей: 23 Тему створено на прохання <b>kr@vchenko</b>. Небилиці [NERO] http://indragop.org.ua/forum/45-183-1 http://indragop.org.ua/forum/45-319-1 Fri, 02 Dec 2016 16:26:13 GMT Форум: <a href="http://indragop.org.ua/forum/45">Небилиці</a><br />Опис теми: Чи чули Ви про таке чудо як нюхальний тютюн?<br />Автор теми: INDRA<br />Автор останнього повідомлення: славковіч<br />Кількість відповідей: 4 Ще десь рік тому один із моїх друзів висипав на стіл якийсь коричневий порошок, виклав собі із нього доріжку, змотав із доларової куп'юри трубочку і зі спритністю ще того наркоманчика засосав собі ту доріжку у ніздрю.<div align="center"><img src="http://cigar66.ru/images/Cat-Snuff.jpg" border="0" alt=""/></div> <br /> <!--uzquote--><div class="bbQuoteBlock"><div class="bbQuoteName" style="padding-left:5px;font-size:7pt"><b>Цитата</b></div><div class="quoteMessage" style="border:1px inset;max-height:200px;overflow:auto;height:expression(this.scrollHeight<5?this.style.height:scrollHeight>200?'200px':''+(this.scrollHeight+5)+'px');"><!--uzq-->Саня, це що таке?!  :hf:<!--/uzq--></div></div><!--/uzquote-->  <br /> А це, виявляється нюхальний тютюн! Що воно таке і як його нюхати? <br /><br /> На сайтах знайшов таке: <br /><br /> <!--uzquote--><div class="bbQuoteBlock"><div class="bbQuoteName" style="padding-left:5px;font-size:7pt"><b>Цитата</b></div><div class="quoteMessage" style="border:1px inset;max-height:200px;overflow:auto;height:expression(this.scrollHeight<5?this.style.height:scrollHeight>200?'200px':''+(this.scrollHeight+5)+'px');"><!--uzq-->В малих і надмалих дозах нюхальний тютюн не те щоб корисний, але має деякий позитивний ефект. У незначних кількостях (в 3-4 рази менших, ніж займає одна звичайна доза) він покращує на короткий час розумові процеси, що пов'язано з припливом крові до головного мозку. Однак це триває недовго, і після декількох застосувань цього ефекту досягти вже не вийде. До речі кажучи, тютюн для куріння теж дозволяє на короткий час «прочистити мізки». Однак з кожним місяцем домогтися бажаного результату стає все важче. <br /><br /> Також в малих дозах нюхальний тютюн допомагає при нежиті, але застосовувати його більше 2-3 разів не можна, причому, кожна наступна доза повинна бути вполовину менше попередньої.<!--/uzq--></div></div><!--/uzquote--> <br /><br /> <span style="font-size:15pt;">А що Ви думаєте про нюхальний тютюн?</span> Небилиці INDRA http://indragop.org.ua/forum/45-319-1 http://indragop.org.ua/forum/45-163-1 Fri, 02 Dec 2016 16:16:20 GMT Форум: <a href="http://indragop.org.ua/forum/45">Небилиці</a><br />Опис теми: Сюди всі охочі посмалити<br />Автор теми: kr@vchenko<br />Автор останнього повідомлення: славковіч<br />Кількість відповідей: 15 <i><b><span style="font-size:10pt;">Всіх, хто палить, прошу сюди!</span></b></i> Небилиці kr@vchenko http://indragop.org.ua/forum/45-163-1 http://indragop.org.ua/forum/45-399-1 Fri, 02 Dec 2016 15:18:51 GMT Форум: <a href="http://indragop.org.ua/forum/45">Небилиці</a><br />Опис теми: Технологія видобування сала зі свиней<br />Автор теми: kleshenko<br />Автор останнього повідомлення: славковіч<br />Кількість відповідей: 2 Що українцю сало  – то свинісмерть!  <img rel="usm" src="http://indragop.org.ua/sml/kozak.gif" border="0" align="absmiddle" alt=":)" /> <br /><br /> <img src="http://cs1.kprf.ru/images/newsstory_illustrations/large/hohol_i_salo.jpg" border="0" alt=""/> <br /><br /> <b>Коротенька довідка:</b> <br /> <i><u>САЛО</u>: салопридумали козаки - козаки видобували сало із свиней за допомогою доброти, турботи та шаблі; <br /> <u>СВИНЯ</u>:свиню придумали козаки – колись давно були такі козаки-перевиртні, які <br /> могли перетворитися в свиню за допомогою чарівних заклинань і відра горілки;</i>  (с) Сергій Притула <br /><br /> Отже  сьогодні ми поговоримо <br /> про видобування «білого золота» тобто сала зі свині! <br /> Завчасно готовляться <br /> ножі, мотузки, і інше всіляке начиння яке знадобиться у процесі,  домовлялися з колієм (якщо свого в родині не було). <br /> Починали як правило ще вдосвіта, чи з першим промінням <br /> сонця, оскільки треба встигнути по вранішній прохолоді (якщо колють в теплу <br /> пору року), взимку час необмежений. <br /> Отже збиралися двоє, четверо чоловіків (інколи колій <br /> різав сам) і йшли до хліва. Там в залежності від обставин і ваги тварини, прив’язували <br /> мотузки до ніг, і підсікали свиню на спину, чи просто хапалися за ноги і валили <br />  тварину на бік. В цей час колій бив (різав) <br /> свиню у груди в ділянку серця. Добрий колій ніколи не бив прямісінько в серце, <br /> оскільки тоді тварина швидко «здавалася» і багато крові не сходило. Самим <br /> кращим було перебити артерії. Ті хто тримав тварину всіляко підшмикували її і <br /> робили все, щоб вона якось двигалась, оскільки так крові більше зійде, а отже м'ясо <br /> буде чистішим. В цей час господині, яка доглядала за твариною, належало <br /> якогомога більше лаяти свиню, бо вважалось, якщо жаліти тварину, вона довго <br /> буде мучатись. <br /> Після цього процесу у грудях тварини залишався маленькій <br /> отвір, який часто затикали ганчіркою, щоб кров не витікала. <br /> Коли колій різав сам, то тварину не валяли, удар робився <br /> спіднизу, під час удару тварина падала на ноги і ножем рвала собі грудину, <br /> через великій отвір виходила майже вся кров. Хоча наприклад москалі… <br /><br /> <b>Коротенька довідка:</b> <br /> <i><u>МОСКАЛ</u>І:москалі колись були козаками, потім з якогось дива придуріли, почали називати <br /> горілку - "водкой", пиво - "півом", Януковича - <br /> президентом, за що отримали підсрачників і пішли у невідомому напрямку;</i> (с) Сергій Притула <br /><br /> Так ось, москалі кров не збирають, і <br /> ріжуть свиней по горлу, часто підвішуючи тварину на гілці (хоча б я подивився <br /> яка гілляка витримає годованика живою вагою в 200-250 кг). <br /> Інколи свиней стріляють з мисливської рушниці кулею під <br /> вухо, але такий спосіб вважаю найгіршим, оскільки треба встигнути спустити кров, <br /> а це не завжди вдається. <br /> Якщо різався кнур (не підчищений (не кастрований) кабан), <br /> то перш за все вирізалися яйця, оскільки м'ясо буде віддавати сечовиною. <br /><br /> <i>Пані лягли і просять!</i> <br /> Тьху, так про що це я, <img src="http://indragop.org.ua/sml/post-1496-1249241900.gif" border="0" alt=""/> а –згадав.  Свиня в нас вже «готова»,  кладуть її надворі, підіславши під живіт <br /> соломи. Наступним кроком її смалять. <br /><br /> <b>Коротенька довідка:</b> <br /> <i>В радянські часи існувала заборона смалити свиней, <br /> оскільки в обов’язковому порядку господар повинен був здавати шкіру. <img src="http://indragop.org.ua/sml/post-1496-1249241894.gif" border="0" alt=""/></i>  <br /><br /> Раніше свиней смалили соломою. Зараз же використовують <br /> паяльні лампи, чи газові горілки. <br /> Спочатку треба було «обігнати» - тобто зішкребти щетину <br /> та верхній шар шкіри і потім приступати до процесу смаління. Сам процес не <br /> складний, беремо і паяльною лампою «зафарбовуємо» свиню до чорного кольору. <br /> Далі ножем чистимо те що ми засмалили. Там де після того, як ми поскоблили тварину, <br /> шкіра буде білою (в ідеальному випадку повинна буті шоколадною) і ніж не буде «шелестіти», <br /> то ті ділянки треба пересмалити.  Як <br /> правило,  «обійти» свиню 2-3 рази вже <br /> досить. Ще головне, не перепаліть, бо якщо перепалите, то в кращому випадку <br /> шкіра трісне, а в гіршому здується. <br /> Потім перевертаєте годованика на спину і всі маніпуляції <br /> робите з животом. Є одна маленька особливість, на животі шкіра тендітніша, а <br /> отже смалити треба уважніше. <br /> Деінде ратиці відрубували, але можна їх зняти під час <br /> смаління. На них треба на 3-4 хвилини направити полум’я і вже потім взявшись <br /> ганчіркою зняти (якщо не знімаються, то потримати в полум’ї ще трохи). <br /> Далі  свині <br /> влаштовували баню, тобто мили.  Спочатку обдавали <br /> окропом, а потім обкладали ганчірками щоб відіпріла (в давнину замість ганчірок <br /> обкладали соломою). Ось шкіра вже відіпріла, можна приступати до миття. Бралися <br /> гострі ножі, і починали скоблити, але родили це ретельніше ніж під час смаління. <br /> Вичищався кожний закуток і складочка. Після миття годованик повинен бути <br /> біленьким і чистеньким. <br /> Далі перевертали тварину на спину добре підіславши соломи <br /> і підложивши дошки -  мили живіт. <br /> Наступним кроком було розбирання свині. <br /> Спершу було треба зняти почеревину. Примічали місце, де <br /> закінчувалися грудна клітина, там ножем робили невеличкий хрестик, і вже від <br /> нього намічалися контури по яким зніматиметься почеревина. Найменша як правило <br /> робиться по краях сосків. Величина залежить від бажання господарів. <br /> Знімали почеревину як правило вдвох. Прорізавши наскрізь <br /> до кишок, один засовував руки в порожнину і відтісняв кишки, а другий акуратно <br /> різав почеревину. Так помалу доходили до кінця проміжності, де і вона <br /> відрізалася. <br /> У кабана і у свині зняття почеревини відрізнялися, <br /> оскільки у кабана з почеревини треба було вирізати сечовід. <br /> Наступним кроком – з грудної порожнини вичерпували кров. Тут <br /> є два способи. В першому випадку з грудей знімалося сало, і вирубувався отвір у <br /> ребрах.  І через нього вичерпували в <br /> чисту посудину кров. Другий спосіб легший. Надрізалася плівка яка відділяє <br /> грудну порожнину від черевної, і через цей отвір вичерпували кров. <br /> Отже кров ми вибрали і чистою ганчіркою витерли те що <br /> лишилося. Тепер ми можемо вийняти кишки. Спочатку  розрубуємо проміжність, оскільки на виході <br /> кишки проходять під кісткою. Тепер вириваємо стравохід, його можна і відрізати, <br /> але не зручно лізти далеко ножем. Стравохід зав’язується ниткою, чи просто на <br /> пару вузлів. <br /> Вирізаємо грудну плівку і починаємо тягнути кишки до <br /> низу, підрізаючи жилки, чи приставше м’ясо. Тягнемо обережно разом зі здором <br /> (жир з черевної порожнини) і щоб не розтовкти жовч. <br /> Іззаду стоїть людина з ночвами куди стягуються кишки. <br /> Після того як кишки в ночвах, вирізається «заднє місце» і їх відносять в <br /> сторону, де їх миють, та сортують. <br /> Нічого не викидалось! Так жовч йшов для лікарських <br /> потреб, шлунок, для начинення, а сечовий міхур колись при відповідній обробці <br /> ставав дитячою іграшкою. <br /> Далі відрубувалась голова. <br /><br />  <i>«Беремо у праву рученьку -  ножичек, ножиці, лезо, або шматочокбитого скла і відрізаємо їй голівоньку».</i> <br /><br /> Як і почеревину, розмір головизалежав від бажань господарів! Найменша -  різалася одразу за вухами. <br /> Потім відрізали ноги. Треба було «попасти» точно по <br /> суглобам, щоб легко відтяти кінцівку. <br /> Знімання сала робилося декількома способами: <br /> Килимом – тобто сало знімалися одним великим шматком. <br /> Полосами – робилися полоси повздовж туші і знімалися по <br /> частинах. <br /> Далі відрізалися лопатки і окороки. <br /> Завершальною стадією було порубати ребра і хребет на <br /> шматки. <br /> З окороків і лопаток обрізалося м’ясо. <br /> Сало перш ніж покласти до банок солили. Брали діжку, надно клали декілька гілок з фруктового дерева, зверху клали солому. Потім сипали <br /> сіль і клали сало порізане на шматки. Кожен шар сала пересипали сіллю. Так само <br /> солили м’ясо. <br /> Здір тримали для засмажки рідких страв, або як <br /> висококалорійний продукт під час важкої праці. <br /> По завершенню роботи газдиня запрошувала усіх до столу. Де <br /> обов’язково було смажене сало, м’ясо, також смажили і кров додаючи до неї мілко <br /> порізане смажене сало, молоко, цибуля, інколи гречку, також смажили печінку. <br /> За столом усі вихваляли господарку дому, що видержала <br /> такого доброго годованика. <br /> Але на цьому клопоти не закінчувались. Багато роботи <br /> тепер лягало на жіночі руки – треба було виготовити ковбаси – кров’янку і м’ясні. <br /> На кров’янку йшли найтовші кишки, середні же кишки йшли <br /> на м’ясні ковбаси. Найтонші кишки просто смажилися. Шлунок використовувався для <br /> виготовлення салтисону. <br /> Так помалу продукти приводилися до ладу. Щось <br /> консервувалось, солилося, коптилося. <br /> Але салу завжди надавали перевагу, особливо коли йшли на <br /> працю. По-перше сало є калорійним продуктом швидко тамуючим голод, по друге <br /> сало не псується ні за якої спеки, що є великою перевагою над іншими продуктами, <br /> і по третє з’їдаючи шматочок сала щодня, нормалізується  травлення. <br /> Тому за ці важливі властивості в Україні сало і зовуть «біле <br /> золото»! <br /> <img src="http://bestnewsblock.ru/wp-content/uploads/pictures/salo_s_chesnokom2.jpg" border="0" alt=""/> Небилиці kleshenko http://indragop.org.ua/forum/45-399-1 http://indragop.org.ua/forum/45-158-1 Fri, 02 Dec 2016 08:37:43 GMT Форум: <a href="http://indragop.org.ua/forum/45">Небилиці</a><br />Опис теми: Тут не курять<br />Автор теми: [NERO]<br />Автор останнього повідомлення: славковіч<br />Кількість відповідей: 16 Тут не курять,тому курилки не буде!Запрошуємо всіх у нашу кнайпу! Небилиці [NERO] http://indragop.org.ua/forum/45-158-1