Таки так, кінець - ділу вінець – казала колись Інга Зайонц, подруга життя незабутнього Остапа Бендера.

Чи не казала, чи не йому і не вона… Але суть у тому, що у кожному процесі, у кожній роботі є місце для останнього штриха, який буває справді визначальним, після якого вже нічого змінити неможливо.

Діалектичну глибину цієї сентенції відчули учора всі, хто мав таке щастя уболівати за «Динамо» у черговому матчі Ліги чемпіонів проти «Порту» -1:2.

Ну, не повинні були динамівці програвати, як і гості не повинні були вигравати. Ніхто з них не поклав на терези більше аргументів, ніж суперник, обидві команди забили по м’ячу, по разу вдарили в одну й ту ж саму штангу, мали майже однакову кількість небезпечних моментів, і матч цілком міг би завершитися нічиєю, і це було б справедливо.

Але це не було б футболом, а називалося б арифметикою для початкових класів. А у Лізі чемпіонів початківці не грають, а якщо і трапляються іноді, то зазвичай отримують болючих ударів - для наочності, для засвоєння науки про початки і кінці.

Динамівці до вчорашнього дня не програвали з 2 серпня. Три місяці йшли переможною ходою полями української Прем’єр -ліги, Кубка, провели три гідних матчі на євроарені. У 18 іграх - 14 перемог, жодної поразки. Над Юрієм Сьоміним почав вимальовуватися німб Учителя і Спасителя, а гру Бангури з Мілевським уже почали порівнювати з дуетом Шевченко – Ребров і шукати місця для їхніх портретів у кращих найт-клубах Києва…

Падати завжди боляче. Нехай би портрети краще десь висіли, ніж спостерігати, як «Порту» повезло з Києва три очки. Наші очки, які ми всі уже бачили у турнірній таблиці, які майже гарантували вихід «Динамо» з групи, які так треба були футбольній Україні після безбарвної поразки «Шахтаря» e вівторок .

Динамівці зробили наче все, щоб перемогти «дракона» у вчорашньому матчі. Лише «забули» виграти, а, вірніше, не змогли розставити акценти точніше, не змогли переформатувати гру у другому таймі, коли гості почали домінувати на полі.

Динамівський локомотив видохся на підйомі, і головний локомотивник Сьомін не знайшов, чим підсилити тягу.

А на початку все складалося краще не вигадаєш! Тактика матчу читалася наперед: португальцям потрібна лише перемога, тож наші можуть віддавати ініціативу і ловити свій шанс у контргрі.

Кияни учора зіграли по суті тим же складом, що і два тижні тому: Богуш, Бетао, Діакате, Михалик, Несмачний, Гіоане, Єременко, Ель-Каддурі, Вукоєвич, Алієв, Мілевський з Бангурою (не було лише Нінк... Читати далі »