Приблизно так написано в підручниках з історії та довідниках для широкого вжитку. А в спеціальній літературі (філософського формату) це поняття тлумачиться значно ширше. Там, зокрема, йдеться про те, що територіальна єдність держави без духовної єдності її громадян та національно-культурної ідентичності (самоусвідомлення) – то лише півсправи…

Історична довідка

Ідея єдності українських земель -- соборності України -- дуже давня. Збирання південноруських земель було пріоритетним напрямком внутрішньої політики київських князів Олега та Ігоря, Святослава і Володимира Великого, Ярослава Мудрого і Володимира Мономаха.

У ХІV ст. значна територія сучасної України була під владою Литві. У 1569 р. за Люблінською унією Литовське й Польське королівства об’єдналися в Річ Посполиту. Після цього українські землі опинились під впливом Польщі. У середині ХVІІ ст. розгорілася визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького, в результаті якої на певний час була відновлена державність України.

Та невдовзі значні території опинилися під владою Російської імперії. Протягом віків практичним втіленням ідеї соборності займалися українські гетьмани Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко, Пилип Орлик. У ХІХ ст. ідея соборності українських земель відбилася в документах Кирило-Мефодіївського братства, суспільно-політичних поглядах Михайла Драгоманова і Володимира Антоновича. На початку ХХ ст. про суверенність соборної України йшлося в документах Української народної партії на чолі з Миколою Міхновським. На той час українські землі були поділені між сусідніми державами: Польщею, Росією, Румунією, Австро-Угорщиною. Для боротьби за свої національні інтереси Україні була вкрай важливою територіальна єдність.