Хто такі чумаки та чим вони займалися – знають усі, проте одиниці можуть сказати про них щось більше. Ми незаслужено забули унікальний і споконвічно український промисел, котрий століттями формувався на нашій землі й став своєрідною автономією з власними законами, ієрархією влади, фольклором тощо. Дана, говорячи сучасною мовою, субкультура завжди перебувала в тіні козаків, захоплюючі легенди про яких і нині вражають свідомість їх нащадків-хлопчаків. Не маю нічого проти культу козака, лише хочу пролити трохи світла на кремезну чумацьку постать. Аби не бути нудним, пропоную ознайомитись із кількома цікавими фактами, які, можливо, заохотять читача до подальшого вивчення теми.

1. Чумаки породили козацтво

Складність їхньої праці полягала в тому, що вони не просто перевозили товар на відстані тисяч кілометрів, а й захищали його від численних розбійників (лугарів). Напади останніх були справою частою, і це розвило в чумака відчуття воїна не в меншій мірі, ніж торгівця. Саме зі старих чумаків сформувався стержень козацтва як класу.

2. Чумаки були дипломатами

Вони укладали міждержавні економічні угоди незалежно від військово-політичної ситуації земель, на яких здійснювали свою діяльність. Це дозволяло чумакам не боятися армій сусідів, із якими постійно точилися війни, а стабільно займатися своєю справою та відкривати для себе нові ринки збуту й імпорту.

3. Влада підтримувала чумацтво

У Катеринославі 1788 року Потьомкіним був організований «обоз» (близько трьох тисяч чотириволових фур, понад тисяча волів та півтори тисячі погоничів) для постачання стотисячної армії, що тримала в облозі Очаків. До нього ввійшли здебільшого мешканці Єлисаветградщини, оскільки саме там був один із найбільших осередків чумацтва.

4. Промисел назвали від хвороби

У часи існування чумаків Європа була накрита епідемією чуми. Чумаки, аби не занести вірус в Україну, з ніг до голови вимазувалися дьогтем. За однією з версій, слово «чумак» пішло саме від візуальної схожості темних постатей з образом недуги, котру зображали як стару жінку в чорному вбранні.

5. Чумаки заклали сучасні дороги

Майже всі шляхи загальноукраїнського значення сьогодні – засновані саме чумаками. Коли нашу територію вкривали безкраї степи, більшість доріг виключно з’єднували між собою найближчі ... Читати далі »

Доброго всім здоров'я! Сьогодні хочу поділитися інформацією, яку почув ще у 2007-2008 році, коли їздив у Хмельницький. Здогадатися нескладно - писатиму про сережки у козаків.

Візантійські сучасники князя Святослава так його описували: "Широкоплечий мужній чоловік, трішки вищий за середнього візантійця. Шия була настільки широкою, що не помітно було переходу з головою. Мав довгі вуса і виголену голову з пасмом волосся. А в одному вусі була сережка з кристалами."

Раніше мені доводилося читати, що ота сережка Святослава була таким-собі атрибутом язичництва.

От і сталося так, що носили сережки і деякі запорожці. А конкретно мої пошуки звелися до двох відповідей.

Перший варіант - їх могли носити ватажки перших козацьких повстань, які воювали за національні ідеали.
О.Середюк у своїй книжці "Лицарі Сонця", розказує, що навіть Тарас Шевченко одного разу намалював автопортрет із сережкою, що явно мало б символізувати належність Кобзаря до козацької верстви населення (картину шукав довго і навіть не впевнений, чи там точно є сережка, думаю, Ви підкажете).

Другий варіант, який часто зустрічається в мережі  - сережки носили козаки, що були єдиною дитиною у сім'ї, а отже і єдиним годувальником. З них формували окремий загін, котрий часто був резервом.

Обидві версії хороші. Але де шукати правди?
Щиро для Вас, INDRA!

Наступило літо 1653 року. Приблизно у той же період політична ситуація у Молдавії була вкрай нестабільною. Тамтешнього попереднього володаря краю Василя Лупула було усунуто від влади і останній був вимушений шукати допомоги. І він її знайшов.
Хмельницький організував військовий похід.

Десь у квітні того ж року вже було домовлено, що похід очолить Тиміш Хмельницький (так, той самісінький старший син Богдана). Як на мене, то досить дивно, що у такий похід відправилось аж 80 000 козаків (принаймні так пише у навчальних підручниках).  На Молдавію вони йшли через Брацлавщину і зрозуміло, що повинні були перетнути Дністер, що загалом, дало хороший результат, адже по дорозі до війська Тимоша приєдналось чимало місцевих повстанців (до 5000 люду). Прямували вони до міста Ясси (воно розміщене біля річки Бахлуй, зараз це територія Румунії, а тоді, здається, місто було столицею Молдавського князівства).

Події розвивалися доволі непогано і ніяких суттєвих втрат військо Тимоша не отримало. Ситуація склалася таким чином, що після того, як командуючий угорського війська дізнався, що на нього суне таке військо,  розвернув свої сили і відступив від столиці. Лупул повернув собі владу.

І все було б напрочуд класно, якби не молдавська натура того ж Лупула. Він почав випрошувати Тимоша аби той допоміг у поході на Валахію. Діло було ясне як сонячний день. На Волощину йти не треба було, про що молодшому Хмельницькому і товкла майже вся старшина. І не втовкла. Молодий і енергійний, син гетьмана був хороброю людиною, хорошим вояком, але не політиком. Думаю, його голова була надто задурена легкими перемогами в Молдавії.

Про подальші події писати багато не хочеться, похід був далеко не успішним. Тимоша поранили. Він помер. А військо... там залишилися тільки суцільні людські втрати.

Що маємо? Буду рахувати:

• Гетьманич помер
• Військо згубили
• Валахію не захопили
• Зате назгрібали ворогів у лиці Волощини та Трансільванії

Прикро. Але на те вона і легковажність - щоб давати уроки. А вчитися, як відомо, треба і на чужих помилках.
Спитаєте, де брати чужі помилки? - В історії, а історію шукайте на козацькому порталі :)
Дякую, за уважне читання!
Щиро для Вас, INDRA!<... Читати далі »

Доброго всім здоров'я! Сьогодні вирішив трішки написати про побратимство.
Зранку мені потрапила до рук маленька енциклопедія мого брата і там була згадка про цей звичай.

Думаю, одразу варто зазначити, що "побратимство" не було винаходом козаків (це ми про козаків середньовіччя говоримо).
У вікінгів зустрічалися цікаві ритуали "об'єднання крові" - вони змішували кров двох людей у кубку, а потім обоє випивали цю кровну суміш. Вдаватися в порівняння не буду, бо потрібно ще розказати про "наше" побратимство.

Десь, з початку 16 століття побратимство стає у великій шані в козаків-січовиків.  Зв'язок між побратимами був дуже міцний. Багато народних оповідань описують нам стосунки між побратимами. Дуже часто вони билися пліч-о-пліч у боях, мали спільне майно. Після смерті одного із побратимів, другий піклувався про його сім'ю.

Також, хочу описати ще один цікавий момент.
Кожен козак, не зважаючи на великий ризик старався захопити у полон турка або ж татарина, тоді його можна було виміняти на полонених козаків, отак і траплялося, що люди після такого ставали побратимами.

Раніше, на нашому порталі вже говорилося про побратимство, у попередній публікації спростовували закиди про нетрадиційну орієнтацію побратимів, тому ще раз цього питання не підійматиму.

Як висновок, напишу шматочок тексту з вищезгаданої енциклопедії:

"Побратимство надавало запорожцям великої сили. Це одна з таємничих причин непереможності й сили козаків й того, що ворогу завжди було важко захоплювати січовиків в полон."

Просто  і навіть гарно :)
________________________

Після відновлення порталу вирішили повністю відмовитися від копіпасту. Тому всі авторські публікації будуть із печаткою ;)
З повагою, Андрій Мероник!

Якось прийшов учень до Вчителя і каже:
- Вчителю, я втомився, у мене таке важке життя, такі труднощі та проблеми, я весь час "пливу проти течії", у мене немає більше сил, ... що мені робити?

Вчитель замість відповіді поставив на вогонь три однакових ємкості з водою. В одну ємкість кинув моркву, в іншу - поклав яйце, а в третю - насипав зерна кави. Через деякий час він вийняв з води моркву і яйце і налив в чашку кави з 3-й ємкості.

- Що змінилося? - запитав він учня.
- Яйце і морква зварилися, а зерна кави розчинилися у воді - відповів учень.

- Ні, - сказав вчитель, - це лише поверхневий погляд на речі. Подивися - тверда морква, побувавши в окропі, стала м'якою і податливою. Крихке і рідке яйце стало твердим. Зовні вони не змінилися, вони лише змінили свою структуру під впливом однаково несприятливих обставин - окропу. Так і люди - сильні зовні можуть розклеїтись і стати слабаками там, де крихкі і ніжні лише тверднуть і зміцніють.

- А кава? - запитав учень.

- О! Це найцікавіше! Зерна кави повністю розчинилися в новому ворожому середовищі і змінили її - перетворили окріп на прекрасний ароматний напій. Є особливі люди, які не змінюються в силу обставин - вони змінюють самі обставини і перетворюють їх на щось нове і прекрасне, отримуючи користь і знання в даній ситуації/

Чому ті, кому незалежна заможна Русь-Україна не до вподоби, всіма засобами дискредитують ідеї Козацтва, спотворюючи їх?
1. Бо філософія і ідеологія Козацтва сповідує Свободу Людини, її Гармонію з Природою. Живи сам і не заважай жити другим.
2. Козацтво може стати тією силою, яка поєднає усіх Патріотів Русі-України, кому не байдуже майбутнє їх дітей.
3. Козацтво в сучасній ситуації може взяти на себе частину обов’язків Держави, які вона не виконує сповна, а саме:
- захист пересічної Людини, незалежно від її штучних "надбань” і вад - майнового, релігійного, соціального стану, чи іншого, що суперечить філософії Пращурів: Кожна Людина народжуеться, щоб Жити і Радіти, а не грішити і каятись, мріючи про примарне посмертне щастя;
- захист інтересів Держави від зовнішнього втручання, будь то ідеологічна, військова, чи економічна агрессія;
- громадський контроль за всіма гілками державної влади;
- гармонічне виховання підростаючого покоління.
О. Верещагин За матеріалами сайту Самарського козацтва

Вітаю всіх, хто сюди потрапив!
        Цей рік був явно не найуспішнішим для нашого порталу. Все, що трапилося дозволило мені зробити кілька висновків.
За історію існування сайту було 2 більш-менш тривалих занепади.
1. Я готувався до ЗНО.
2. Навчався на 1-ому курсі.
Висновок. Достатньо відволіктися на місяць, як ініціативи вже всім бракує. Починаються розмови на кшталат : "Ми не адміни, сайт не наш...". Я вже вкотре повторююся, мета сайту - утворити  об'єднання, щоб кожен був власником сайту, адже проект некомерційний. Ви тільки гукніть - ми все влаштуємо. Так, тричі ми викуповували банер юкозу, це приблизно 9 доларів США. Два рази я заплатив із свого гаманця, один - із казни, яка виявилась пустою :).

Вельми дякую людям, які старалися щось змінити, оновити. Раніше всі відгуки і коментарі були великим стимулом для роботи над порталом. Але суть не в тому.

От, для прикладу наведу один із відгуків:
"Не зрозуміло чому я повинен реєструватися,якщо просто прагну послухати гарні козацькі й українські пісні?Ви є бюрократи,предки Ваші були в Січі не козаками ,а писарчуками,"
- Хотілося б це сприймати за конструктивну критику, але якщо направду існує велике бажання - то йдіть і придбайте ліцензійний диск і дайте заробити гроші казна-кому, а не проходьте 30-секунду реєстрацію. Чи, може, ми не праві? - Потрібно дозволити все завантажувати без реєстрації і отримати тисячі порнографічних  коментарів до пісень?

Звикли до думки, що у нас  такий менталітет - все, що робить нам хоча б маленький дискомфорт - лайно і авторів потрібно цензурно-нецензурно лаяти?

Зараз є ідея "почистити галерею" - все стерти, бо деякі картинки мають аж по два водяних знаки, а потім назбирати все знову. Збирати всі 400 зображень комусь одному?! - Звісно! Це ж тільки 40 годин просидіти в пошуках!

Тепер інше. Не люблю коментарів про платформу на якій стоїть наш сайт. Ніхто не пам'ятає як все починалося із ініціативи хлопців, яким толком і 15 років не виповнилося. Про який платний хостинг могла йти мова?

Добре, зараз, нехай, ситуація змінилася. Ініціативи менше, грошей більше. Вже можна взяти той клятий хостинг. А на домен хоч по гривні в казну сайту хтось би кинув?
Звичайно! А ще по 100 в онлайн ігри, цигарки і горілку чи пиво.


Зараз мені складно т... Читати далі »

Крім України, траурні заходи щодо нагоди 77-ої річниці Голодомору 1932-1933 років пройшли у Греції, Португалії, США, Канаді, Австралії і Іспанії, а також у Вірменії, Італії, Сербії, Франції, Хорватії і Чехії. У цих країнах 27 і 28 листопада проводилися панахиди і запалювалися свічки у пам'ять про жертви Голодомору.

Як зазначає газета "КоммерсантЪ-Украина", у США щорічний День пам'яті жертв геноциду українського народу відбувся у Чикаго ще 19 вересня. 1-3 жовтня жертв Голодомору вшанували у Філадельфії, 7 листопада - у Глен Спей (штат Нью-Йорк), 12 листопада - у Клівленді (штат Огайо), 17-18 листопада - у Віппані (штат Нью-Джерсі), 20 листопада - у Нью-Йорку. Минулої суботи у цих же містах українці запалили свічки пам'яті.

У Канаді 27 листопада свічки у пам'ять про загиблих під час Голодомору запалювали у Ванкувері, Гамільтоні, Лондоні, Оттаві, Сент-Кетеринсі, Ошаві, Віндзорі і Торонто. Біля шкіл і урядових будівель Канади було встановлено по 32 чорні прапори з державним прапором України посередині. О 19:32 за місцевим часом почалася хвилина мовчання, протягом якої 10 разів били церковні дзвони. Також під час траурних заходів в Канаді зачитували списки українців, померлих від голоду в Вінницькій області.

... Читати далі »