Звивши собі свою «січ» (засік, городок) за Дніпровими порогами, уже тоді козаки звали себе «січовиками» й «запорожцями» й різко порвали звязки з пограничними старостами, обороняючи свою незалежність від кожного, хтоб на неї не наставав...
Польсько-литовський уряд дуже скоро зрозумів, до чого воно йде й пробував, поки час, опанувати козацьку стихію, по доброму.
В 1568 р. пробує прихилити до себе козаків польський король Жигмонт Август. Він закликає їх покинути Дніпровий Низ, й затягнутись до нього на службу, за відповідною платою. Коронному гетьманові Язловецькому звелів король списати 300 козаків у «реєстр» і вийнявши їх зпід старостинської влади, перебрати під свою руку, та запевнити їм деяку внутрішню самоуправу. Зведені в реєстр козаки мусіли слухати наданого їм «старшого», що будучи їх начальником, був би й козацьким суддею. Таким старшим для зареєстрованих козаків назначено тодіж шляхтича, Івана Бадовського. І справді, деяка частина козацтва перейшла на королівську службу, але в порівнанні з рештою козацтва, тих 300 «реєстровиків» було краплею в морі, що росло з дня на день і чимраз дужче... хвилювало. Всежтаки перша спроба польсько-литовської влади прибрати козаків у руки, мала для дальшого розвитку козаччини величезну вагу. Воно зрозуміло, що з ним числяться, шукають з ним порозуміння й злагоди, для чого готові поступитися навіть самою владою над ними. Автономія дана тільки частині козацтва, втягнутого в реєстр, була принята козацьким загалом, як основа для створення нової суспільної верстви, з особливими завданнями і такими самими привілеями.
Скоро після смерті Вишневецького-Байди на Запорожжі з'являється оспіваний в народній думі гетьман Самійло Кішка. Родом Кішка був з Канева, козакувати почав, певно, біля року 1550, у добу тяжких обставин козацького життя, під час же війни та походів Вишневецького він набув собі великого войовничого хисту та завзяття. Ставши гетьманом, він завзявся доробити те, що не вдалося Вишневенькому, а саме: відкрити запорожцям, шлях на море. Вишневецький зруйнував Аслам-город, що заступав запорожцям шлях до моря, та, певно, не встиг використати того здобутку, бо історія не дає звісток про жоден похід козаків на море за часів Байди. Кішка ж схотів використати здобутки свого попередника і почав лагодитись до походу на море та будувати чайки.
Запорожці раділи замірам свого гетьмана, бо з боку моря — з турецьких галер-каторг та надбережних городів — їм вчувався стогін братів-невольників. Вони охоче взялися до будування чайок і ще до року 1568 Самійло Кішка вже встиг вийти на Чорне море і наробити туркам великої шкоди. Це стверджується тим, що року 1568 король польський Жигмонт Август, через скарги турецького султана на козацькі морські напади і через погрози його помститись, видав універсал про те, щоб козаки зійшли з Низу, тобто з Запорожжя, на Україну, оселилися біля пограничних замків та були на королівській службі.
Kозаків, що пробували на Україні, списали у реєстр і призначили до них за старшого шляхтича Івана Бадовського; запорозькі ж козаки королівського універсалу не послухали. Великого Лугу та південних степів не покинули і писатися у реєстр не схотіли, бо не хотіли поступитися своєю волею; у призначенні ж козакам старшого владою короля вони вбачали порушення свого звичаю обирати отаманів та гетьманів вільними голосами. Через те й Бадовського запорожці не признали за свого старшого.
Скільки років гетьманував на Запорожжі Самійло Кішка і скільки разів виходив він на море — невідомо, тільки знаємо з народної думи, що врешті турки захопили його у неволю.
Першу Січ чи власне городок на Запорожжі збудував князь Дмитро Вишневецький. Це був заможний пан із Волині, мав значні маєтки, але кинув спокійне життя й цілою душею приляг до "козакування" і боротьби з татарами. В 1553 р. Вишневецький зібрав "роту" козаків із погряничних осель, більш ніж 300 людей, озброїв їх і пішов за Дніпрові пороги. Там на острові Мала Хортиця побудував замок і почав ізвідтіль воювати з татарами. Виправлявся далеко у степи, нищив татарські оселі і став дуже небезпечний для Криму. Маючи опору у своїм замочку, він міг татарам шкодити більш ніж дотеперішні козаки-уходники. Тимто татари рішили його замок зруйнувати. У січні 1557 р. кримський хан із великим військом підплив човнами під Хортицю, 24 дні облягав замок, але не добув його й мусів відступити. Аж у літку вдруге із ще більшою силою прийшов на Запорожжя й таки переміг Вишневецького. Козацькій залозі не стало харчів, козаки почали розбігатися і князь Дмитро мусів покинути Хортицю. - Татари укріплення зруйнували.
Дмитро Вишневецький вів і пізніше на чолі козаків боротьбу з татарами. В 1562 р. він пробував на острові Монастирськім, вище Хортиці, - може й тут закладав укріплення. До боротьби з Кримом старався він приєднати й Московщину. В 1563 р. підчас походу на Молдаву попав у турецьку неволю й погиб у Царгороді страшною смертю: його завісили на гак на одній вежі над морем.
Вишневецький полишив по собі славу великого лицаря, у піснях його оспівували під імям Байда. В історії козацького війська він займає важне місце. Він перший побудував на Запорожжі замок на такий зразок, як бували тоді скрізь замки на Україні. Утримував там сторожу цілий рік, не тільки в літі, як це робили звичайні уходники. Кілька літ він мав під своїм проводом відділ козаків і міг завести між ними кращий військовий лад. Від того часу козаки почали вважати себе за окреме запорозьке військо.
Першу Січ чи власне городок на Запорожжі збудував князь Дмитро Вишневецький. Це був заможний пан із Волині, мав значні маєтки, але кинув спокійне життя й цілою душею приляг до "козакування" і боротьби з татарами. В 1553 р. Вишневецький зібрав "роту" козаків із погряничних осель, більш ніж 300 людей, озброїв їх і пішов за Дніпрові пороги. Там на острові Мала Хортиця побудував замок і почав ізвідтіль воювати з татарами. Виправлявся далеко у степи, нищив татарські оселі і став дуже небезпечний для Криму. Маючи опору у своїм замочку, він міг татарам шкодити більш ніж дотеперішні козаки-уходники. Тимто татари рішили його замок зруйнувати. У січні 1557 р. кримський хан із великим військом підплив човнами під Хортицю, 24 дні облягав замок, але не добув його й мусів відступити. Аж у літку вдруге із ще більшою силою прийшов на Запорожжя й таки переміг Вишневецького. Козацькій залозі не стало харчів, козаки почали розбігатися і князь Дмитро мусів покинути Хортицю. - Татари укріплення зруйнували.
Дмитро Вишневецький вів і пізніше на чолі козаків боротьбу з татарами. В 1562 р. він пробував на острові Монастирськім, вище Хортиці, - може й тут закладав укріплення. До боротьби з Кримом старався він приєднати й Московщину. В 1563 р. підчас походу на Молдаву попав у турецьку неволю й погиб у Царгороді страшною смертю: його завісили на гак на одній вежі над морем.
Вишневецький полишив по собі славу великого лицаря, у піснях його оспівували під імям Байда. В історії козацького війська він займає важне місце. Він перший побудував на Запорожжі замок на такий зразок, як бували тоді скрізь замки на Україні. Утримував там сторожу цілий рік, не тільки в літі, як це робили звичайні уходники. Кілька літ він мав під своїм проводом відділ козаків і міг завести між ними кращий військовий лад. Від того часу козаки почали вважати себе за окреме запорозьке військо.
Славу першого з організаторів козаччини здобув собі черкаський староста (1515—1535) Остап Дашкевич. Сповняючи свій уряд на самому, українсько-татарському пограниччю, він доволі гарно познайомився з технікою татарського воювання й, відплачуючи татарам за їхні наскоки, дуже часто заганявся з своїми «козаками» на Крим. Та бувало, що злякавши татар й примусивши до мирних взаємин, дружив з їхніми ватажками й, разом з ними, трівожив московське пограниччя.
Великою славою вкрилося імя Дашкевича в 1532 р., коли кримський хан, з великим військом і гарматами, даремне штурмував Черкаси, що в них засів Дашкевич з козаками.
Він то, на соймі в Пйотркові (1533), перший звернув увагу польсько-литовських панів на козаків, чиб не використали їх для постійної охорони південнього пограниччя України перед татарами. Він радив зорганізувати до 2 000 козаків і уставити їх на татарських перевозах, але його думку й ініціативу знехтували. Вже тоді козаччина мусіла мати свою силу й вагу, так щодо скількости як і щодо якости. Свідчать про те безупинні скарги татар литовському великому князеві на козаків.
У 1541 р. починаються спроби з боку польсько-литовської влади опанувати козацьку стихію. В пограничні землі посилаються переписчики, пограничним старостам видаються накази приборкати козаків. Але в непевних умовах степового пограниччя не можна було й мріяти ані про реєстрацію козаків, ані про їх приборкання. Покищо, «козакування» було ще тільки принагідним, сезоновим «промислом» пограничного населення, а козацька, суспільна верства ще не оформилася. Таксамо не можна було ввести того козакування в певні служебні норми. Козаччина творилася стихійно й оформлювалася й консолідувала сама, не бажаючи собі втручувань з боку. На теж вона й вийшла в степ, на те важила своїм життям і здоровлям, щоби збутися посторонньої опіки. В половині XVI ст. козаччина вже опановує Дніпровий Низ. З існуванням козацької формації на Низу, починають уже рахуватися не тільки татари, а й польс... Читати далі »
Козацький флот під час Російсько-турецької війни 1735-1739 р.р.
Український військово-морський флот має давні традиції. У кожен з періодів історії держави він виконував необхідні йому функції захисту власних кордонів від ворога.
Сьогодні піде мова про кілька маловідомих епізодів з історії однієї з давніх воєн, з якою пов'язані не тільки вдалі операції козаків-моряків, а й народження фортеці Олександр-шанець, яка згодом стала основою для нашого міста.
У тридцятих роках XVIII ст. розгорнулася жорстока війна між Росією та Туреччиною за вихід до Чорного моря. Російсько-козацькі війська під проводом відомого полководця Бурхарда Крістофа Мініха після вдалих операцій вийшли до моря, захопивши важливі турецькі фортеці, серед яких був Очаків. Для контролю за морем необхідні були кораблі. Перед російськими військовими було поставлене завдання охорони гирл Дніпра та Південного Бугу.
Для побудови військових суден зганялися на примусову працю селяни. Роботи були надзвичайно важкими. Ось лише один красномовний факт: з 8737 селян, що працювали під керівництвом підполковника Владикіна, вмерли або втекли 1991 селянин. На жаль, всі спроби створити боєздатні російські військові судна на той час зазнали невдачі.
Дніпровська флотилія під командуванням віце-адмірала Бредаля у 1738 р. була розгромлена турецьким флотом.
Тому російське командування зробило ставку на флотилію запорожців. Запорожці 30-х років XVIII ст. успадкували багаті традиції своїх попередників. Їх операції були швидкими та несподіваними. Недаремно козацькі кораблі називали чайками.
У 1736 р. запорозький флот перервав морське сполучення Туреччини з Кримом та дезорієнтував турецьке командування. Наприклад, 30 червня 1736 р. 100 запорожців на 5 дубах здійснили напад на татар у гирлі Буга, а вже наступного дня, 1 липня 1736 р., 80 запорожців на 3 дубах з'явилися під Очаковом, захопивши у полон галеру з яничарами.
Складною проблемою для російського генералітету стало утримання Очакова, захоплен... Читати далі »
4 липня 2008, 15:37 Група українських гідроархеологів, що досліджувала акваторію Дніпра поблизу запорізької Хортиці, знайшла на дні річки відразу два козацьких судна часів російсько-турецької війни 18 сторіччя.
На думку вчених, знайдені кораблі є славнозвісними дубами. На вигляд дуби це великі безкілеві плоскодонні човни з крутими вигнутими боками. Окрім весел дуб ходив під парусами. Знайдені дуби сягають завдовжки 20 м, мають палубу і дві щогли.
За словами гідроархеолога Дмитра Кабалії, ані в Україні, ані в Росії, ані в країнах Західної Європи знахідок саме цього періоду історії вітчизняного суднобудування взагалі немає.
Гідроархеолог Валерій Нефедов каже, що всередині кораблів дослідники знайшли кремній рушниць, фрагменти кераміки, а серед гарматних зарядів – унікальну скляну гранату. "Це ядро, повністю виготовлене зі скла. Ґніт і порох у ній всередині, при вибуху скляні скалки летять на всі боки", - додає вчений.
Археологи вважають, що це відкриття допоможе більше взнати про секрети козацького суднобудування, що має тисячолітню історію.
Цьогоріч восени дуби планують підняти з дніпровських глибин і встановити їх у запорізькому музеї старовинних кораблів поряд із чайкою та бригантиною.
Нагадаємо, що крім чайки й дуба козаки плавали на липах і байдаках.
Козацькі кораблі !!!! 08:02 На Хортиці під водою знайшли козацькі кораблі Група українських гідроархеологів, що дослідила акваторію Дніпра поблизу запорізької Хортиці, виявила на дні річки відразу два козацьких судна часів російсько-турецької війни 18 століття.
Вчені вважають, що знайдені кораблі є всесвітньо відомими "Дубами", що принесли славу запорізьким козакам як умілим морським піхотинцям і суднобудівникам. Також вчені вважають, що це відкриття допоможе отримати нову інформацію про досконалість стародавнього козацького суднобудування, що має тисячолітню історію.
За словами гідроархеолога Дмитра Кабалії, ні в Україні, ні в Росії, ні в країнах Західної Європи подібних знахідок саме цього періоду історії вітчизняного суднобудування взагалі немає.
Гідроархеолог Валерій Нефедов розповідає, що в знайдених кораблях збереглися рушничний кремній, фрагменти кераміки, а серед гарматних зарядів була виявлена унікальна скляна граната. "Вона як ядро повністю зі скла. Гніт і порох всередині, при вибуху розліталися скляні осколки", - додає він.
Відомо, що козацькі "Чайки" і "Дуби" декілька сторіч наводили страх на флот Османа Туреччини. Використовувати досвід козаків намагалася і імперська Росія.
Планується, що восени цього року "Дуби" піднімуть з дніпровських глибин і встановлять в запорізькому музеї старовинних кораблів - поряд з "Чайкою" і "Бригантиною".
Він буде розташований на Хортиці поруч з мостом через Дніпро. Вартість робіт по створенню музею становить 5 мільйонів гривень. У жодному з міст країн колишнього Радянського Слюзу немає бодай одного історичного корабля, піднятого з води. В Україні таких кораблі два - "Братислава" і "Козацька чайка". Човни було побудовано під час російсько-турецької війни 1735 - 1739 років після того, як на острові Мала Хортиця 1736 року було засновано Запорозьку Верф. Верф спорудили запорозькі козаки, вони ж будували тут кораблі.
http://www.ua-reporter.com/novosti/41808 ____________________________________________________________________ Івано-Франківське місто Коломию відвідав генерал-отаман українського козацтва у Європі, француз українського походження – Григорій Лагойдюк.
В рамках візиту він зустрівся зі студентами-французами Коломийського педагогічного коледжу. Мета зустрічі – відзначення 360-річчя національно-визвольних змагань, розпочатих Богданом Хмельницьким та удосконалення знань студентів.
Разом з тим царський уряд використав свої війська і фортеці на Запоріжжі не тільки для оборони краю, а й для встановлення контролю над З. С. в інтересах кріпосницької держави. З. С. поступово втрачала незалежність, зберігаючи, однак, автономію. В 2-й пол. 17 ст. шляхетська Польща, захопивши Правобережну Україну, почала нищити козацтво та реставрувати кріпосницькі порядки, а Крим і Туреччина розгорнули наступ на Україну. В той тяжкий час для українського народу запорізьке козацтво мужньо боролося проти польських, кримських і турецьких агресорів. Особливого значення набули походи запоріжців проти Польщі й Криму під проводом уславленого кошового отамана І.Сірка в 60-х-70-х роках 17 ст.
Запорізьке козацтво підтримувало також антифеодальні виступи народних мас Росії. Під час повстання на Дону під проводом К.Булавіна (1707—1708 рр.) запорізька сірома прийшла на допомогу донській голоті й мужньо билася з царськими карателями. Після поразки чимало повстанців знайшло притулок і захист на Запоріжжі.
Уряд царя Петра І розглядав З. С. як один з осередків визвольної боротьби. Після переходу на бік шведів гетьмана І.Мазепи та частини запорізької старшини й невеликої кількості козаків, царський уряд звинуватив усе запорізьке козацтво в зраді. За наказом царського уряду 14(25).V.1709 р. З. С. було зруйновано (т.зв. Стару Січ, яка містилася на о. Базавлук (Чортомлик)). Частина козаків перейшла на підвладну Кримському ханству територію і поблизу нинішнього Херсона заснувала т.зв. Олешківську Січ. Тут запоріжці потрапили у дуже складне становище. Відрив від рідного краю тяжко позначився на економічному побуті козацтва. Припинився і приплив утікачів з України. Крім того, хан, побоюючись запоріжців, заборонив їм споруджувати укріплення й користуватися гарматами. Бажання козаків повернутися на батьківщину здійснилося лише в 1734 р. Почавши підготовку до війни з Кримом і Туреччиною, царський уряд дозволив запоріжцям повернутися на Запоріжжя. В березні 1734 р. запоріжці заснували н... Читати далі »
