Запорожжя знаходилось на перехресті трьох релігій і конфесій: ісламу, православ’я і католицизму. Козаки заради «примноження війська» приймали переселенців «без розбору віри, закону, батьківщини і причин, примусивших їх залишити її». Однак вони повинні були прийняти православну віру. Без виконання цієї умови переселенці не мали права мешкати на Запорожжі. Обов’язковість цього підкреслюється рядом документів - Положення про прийняття до лав Війська Запорозького говорило так: «В Військо Запорозьке із різних націй, для помешкання і служби малолітніми і вже повнолітніми люди приходять і по прийнятті ними закону Грекоросійського і на вірність її Імператорській Величності присяги, записуються на службу».
Ф.Міллер говорив так про перехрещення прибулих до Запорожжя іновірців: «Запорожці хрестять Жида, або Татарина, перехрестять Поляка, або іншого Християнина, що не були в їхній вірі ті їм діти». У випадку, коли прибулий не був православним, він повинен був охреститись у цю віру. Для козацтва іслам був зовсім чужим і незрозумілим. Історично склалось, що представники ісламської віри (татари, турки) були ворогами як України, так і Росії, Польщі. Несприйняття козацтвом католицтва має не такі глибокі історичні корені. До 1569 року, тобто до прийняття Люблінської унії, і навіть у перші роки існування Речі Посполитої віротерпимість була однією з характерних рис суспільного життя України. Лише боротьба запорозького козацтва з татарами і турками йшла під релігійними гаслами. З обранням королем Сигізмунда III ситуація значно змінилася. Уряд Речі Посполитої, а слідом за ним і польська шляхта стали вважати православ’я нижчою релігією, чинити перешкоди будівництву православних церков, культовим відправам. Це викликало опозиційну реакцію з боку православних священиків, письменників і полемістів. Але найбільшу небезпеку для уряду Речі Посполитої становило козацтво, для якого захист православ’я став означати захист тих прав і свобод, на які вела наступ польська шляхта. Козацтво бачило виправдання жорстокостям війни в постулаті про захист православної віри від мусульман і католиків. Хоч до Запорожжя приймалися люди будь-якої національності, однак вони повинні були прийняти православну віру. Це було обов’язковою умовою. Прибулого до Січі, звичайно, приводили до кошового отамана, який питав: «А чи віруєш в Бога?» Новоприбулий відповідав: «Вірую!». «І в Богородицю вірує... Читати далі »

Запорозька Січ — це один з тих світових феноменів, над яким замислювались і який намагалися з'ясувати багато поколінь дослідників. «Лотри, розбійники»,— лементували на сеймах і в сенаті польські шляхтичі. Скаженіючи від зненависті, вони вимагали знищити Запорозьку Січ, стерти з лиця землі козацтво. «Славне Запорожжя»,— казали селяни про Січ. Вони тікали туди від феодалів, там шукали порятунку від тяжкого, нестерпного гніту. Запорозьких козаків — «святих лицарів, захисників Вітчизни» — оспівав народ у своїх думах, піснях, легендах.
      
«Гнездо своевольства»,— писала цариця Катерина 11 у своєму маніфесті 1775 р. про скасування Запорозької Січі. «Військом Запорозьким» назвав український народ визволені 1648—1654 рр. від польсько-шляхетського панування українські землі. Таку ж назву він дав і українській козацько-селянській повстанській армії 1648 р.. яка увібрала в себе кращі військові традиції Запорозької Січі. Героями безлічі літературних і мистецьких творів стали звитяжні запорожці. Вольтер захоплювався їхнім героїзмом і намагався знайти паралелі у світовій історії. Гоголь з пафосом писав: «Так ось вона. Січ! Ось це гніздо, звідки вилітають всі ті горді і міцні, як леви, ось звідки розливається воля і козацтво на всю Україну». Карл Маркс назвав Запорозьку Січ «козацькою християнською республікою». Він наголошував, що «з появою козацтва дух зольності розлився по Україні». Олександр Герцен твердив, що «Запорозька Січ являла собою дивовижне явище плебеїв-витязів, лицарів-мужиків», «запорозькі козаки,—вів далі,— прирекли себе на захист усіх дорогих інтересів своєї Батьківщини». «Захисниками і героями України» називав запорозьких козаків і революціонер-демократ Микола Чернишсвськнй. Ілля Рєпін, творець славнозвісної картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану», захоплено висловився: «Ніхто на всім світі не відчував так глибоко волі, рівності і братерства». Запорозька Січ відіграла прогресивну роль в історії ук раїнського народу. Та дослідники ще й досі не з'ясували •сіх питань і загадкових явищ, фактів з життя, побуту й історії запорожців. Не збереглося точних даних про час заснування Січі. Але в другій половині XVI ст. Січ уже була відома далеко за межами України. Європейські володарі відряджали сюди сво... Читати далі »

Наші предки-запорожці були не втомливими воїнами: життя козака проходило у воєнних походах і відчайдушних битвах з недругами. Не дивно, що за 300 років існування Запорозької Січі була створена і ефективно застосовувалась на практиці найсправжнісінька система воєнно-польової медицини. Козаки-лікарі Пам'ять про старовинні методи козацького цілительства живе сьогодні лише у фольклорі: з часів козаччини не збереглося жодного письмового джерела, яке свідчило б про давну традицію народного лікування. Перш ніж Січ була ліквідована, запорожці спалили медичні архіви, які знаходилися у Пустельно-Миколаївському і Спасо-Преображенському монастирах, - щоб не потрапили до нечестивих рук… «Цирульники» - так називали на Січі козаків-лікарів – володіли мистецтвом лікування отриманих у бою ран без звичних ліків – підручними засобами. Прикладали до рани.. павутину, а іноді й звичайну землю, а в якості антисептика використовували, наприклад, сушений любисток. Дія цілительських ліків посилювалася читанням молитов, вимовлянням особливих – магічних – замовлянь і заклинань. Лікували, перш за все, словом – чим це не прообраз сучасної психотерапії? Відома «трубка-носогрійка» була в пошані на Січі, «як мати рідна». Вона допомагала позбавитися від багатьох недуг. Щоб не стався у поході розлад шлунка, курили трубку, набиту материнкою; нервові розлади традиційно заспокоювали сумішшю м'яти і звіробою, а куріння табаку з додаванням полину, як вважалося, покращувало зір. Простою козацькою «трубкою-сбрулькою» запорожці лікували і хвороби спини: примотували її до викривленої ділянки хребта широким поясом і – відправлялись в похід. До місць забивів прикладали підкови, камні: не всі підряд, а особливі – лікувальні. Підкову використовували також в якості своєрідного тренажера – накачували м'язи по спеціальній системі. Ходили легенди про те, що запорожець одним зусиллям волі умів поставити на місце хребець, що вискочив. На Січі популярними були настої, відвари, спиртові настійки, обгортання цілющими травами – кажучи сучасною мовою, цирульники були чудово знайомі з основами фітотерапії. Козацькі маги з особливим характером Французький інженер Гійом ле Вас сер де Боплан, який викликався спорудити в Україні воєнні фортеці, неочікувано для самого себе, став автором історичної праці «Опис України». Фортифікаційних справ майстер був щиро здивований «незрозумілими» діями козацьких магів-цілителів, які буквально з того світу повертали хворих. Очевидно, Боплан мав на увазі козаків-характе... Читати далі »

Лідер Партії регіонів Віктор Янукович вважає, що Росія була й залишається найвпливовішою державою для України Про це політик заявив у прямому ефірі 5 каналу.

"Росія, безумовно, є й буде залишатися найвпливовішою державою для України, що має практично всі можливості впливати на рівень економіки нашої держави", - вважає Віктор Янукович". Політик нагадав що: " Ще в 2005 році були закладені передумови для негативних наслідків наших відносин з нашим сусідом - Росією". Відповідаючи на питання журналіста на 5 каналі, лідер ПР повідомив що в 2008 році товарообіг із РФ досяг $30млрд. "Товарообіг з Росією, наприклад цього року, досяг $30 млрд. Я не знаю. Можливо, трохи більше, можливо, небагато менше", - сказав Янукович.

У ніч на суботу, 13 грудня, Місяць наблизилася на мінімальну відстань до Землі за останні 15 років і світився набагато яскравіше У цю ніч супутник Землі наблизився до нашої планети приблизно на 34 тисячі кілометрів ближче, ніж зазвичай.

 Тому Місяць здавався на 14% більшим й світився майже на третину яскравіше. Таке явище відбувається не частіше, ніж раз на 15 років. У цю ніч довше всього його можна було спостерігати в Іспанії та Франції. Орбіта Місяця має форму еліпса, тому її відстань до Землі не є постійною. Звичайно Місяць перебуває на відстані близько 385 тис. км від Землі.

Українська Гетьманська держава за 116 років свого існування (1648-1764) мала 17 гетьманів. Назвемо їх усіх поіменно: Богдан Хмельницький (1648-1657); Іван Виговський (1657-1659); Юрась (Юрій) Хмельницький (1659-1663); Павло Тетеря, правобережний гетьман (1663-1665); Іван Брюховецький, лівобережний гетьман (1663-1668); Степан Опара, правобережний гетьман (1665); Петро Дорошенко (1665-1676); Суховієнко, кошовий гетьман (1668-1669); Дем'ян Многогрішний, лівобережний гетьман (1668-1672); Михайло Ханенко, правобережний гетьман (1669-1674); Іван Самойлович (1672-1687); Іван Мазепа (1687-1709); Іван Скоропадський (1708-1722); Пилип Орлик, гетьман в еміграції (1710-1742); Павло Полуботок, наказний гетьман (1722-1724); Данило Апостол (1727-1734); Кирило Розумовський (1750-1764). У процесі формування гетьманської влади як української державної інституції в назву «гетьман» до 1648 р. вкладалося поняття найвищого військового керівника козацтва. Михайло Грушевський у своїй «Ілюстрованій історії України» подає складений ним «Порядок українських гетьманів», називаючи першими гетьманами тих козацьких керівників, котрі діяли з середини XVI ст. Імена цих людей, хоч вони й не мали гетьманського титулу, згадуються в історичних джерелах. Зауваживши, що «не можна відрізнити менших ватажків від гетьманів, признаних усіма, ані зложити ряд гетьманів без перерви», Грушевський у свій «Порядок українських гетьманів» включив і польських так званих «кресових» старост, магнатів і шляхтичів, які, будучи прикордонними урядовцями Польщі, очолювали козацькі загони в походах проти татар. Щоправда, відомий учений починає список з Дмитра Вишневецького, православного князя, родовід якого пов'язаний з Рюриковичами й Гедиміновичами — литовською правлячою династією. Вишневецький прагнув звільнити південні українські степи від панування ханських орд, знищити турецькі фортеці в пониззях Дніпра, а згодом і оволодіти Чорноморським узбережжям. У середині XVI ст. він побудував замок-фортецю на Малій Хортиці, звідки ходив у походи проти татар і на турецькі фортеці. Офіційно термін «козацький гетьман» або «гетьман Запорозького Війська» почали застосовувати з часів виникнення реєстрового козацтва (70-ті роки XVII ст.). Під час великих походів і повстань влада реєстрового гетьмана поширювалася на все козацтво. Серед згадуваних Грушевським гетьманів реєстрового козацтва є й Михайло Дорошенко, який діяв у 20-х роках XVII ст. Проводирі великих козацько-селянських повстань 30-х років XVII ст., що були с... Читати далі »

17 вік. Річ Посполита обійнята вогнем, спровокованим сваркою православного полковника Богдана Хмельницького з паном Чаплінським, який запоров на смерть сина полковника. Ображений Хмельницький підняв Запорізьку Січ, призвав кримських татар під буттям на чолі Туган-бея, розбив війська короля Владислава. На тлі диких грабежів, погромів, грандіозних батальних сцен благородний шляхтич Ськшетуський і жорстокий козацький отаман Богун добиваються любові красуні-польки. Хіт польського прокату! Цей історичний блокбастер буде покрутіший за багато голлівудських епопей! Переглянути можна тут.

Постійні суперечки з турками вимусили козаків створити свою флотилію. І роль козацького флоту в становленні кордонів сучасної України не можна недооцінювати – саме завдяки запорожцям АРК Крим зараз знаходиться на території нашої держави, а не Туреччини. Морські походи козаків Наше славне козацтво — явище єдине в своєму роді в світовій історії. Воно покликалося до життя саме потребою захисту батьківщини, а не з метою грабежів торговельних шляхів, як це інколи представляють окремі дослідники. І якщо козаки пускалися в погоню за ордою аж до берегів Чорного моря, то не тільки відібрати загарбане хижаками-кочівниками, а в першу чергу врятувати ясир. У багатьох випадках це вдавалося, зокрема, коли ворога вдавалося наздогнати в степу. До морського походу запорожці готувалися дуже старанно. Його організація охоплювала такі етапи: вибори старшого — похідного отамана, визначення мети походу, розподіл козаків на екіпажі, вибір місця і часу для будови чайок, забезпечення їх необхідним оснащенням та озброєнням. За кілька тижнів до походу на Дніпрі на численних островах збирали матеріал для будови і оснащення чайок. Кожен загін-екіпаж у складі якого було 50-70 козаків, будував чайку для себе протягом кількох тижнів. Залежно від того, яким великим мав бути похід, від кількості його виставлялась флотилія величиною від кільканадцяти до 80-100 чайок. Таке швидке створення величезних флотилій можливе було завдяки досконалій організації. Для будівництва використовували липу, вербу, ситник, яких у районі Дніпра було вдосталь. Так, великі бори тягнулися правим берегом Дніпра, в районі порогів та на багатьох його островах. Щодо самої чайки, то слід сказати, що був це великий морський човен, у якому могло вміститися від 50 до 70 чоловік, — з оснащенням, озброєнням та провіантом. Головною його частиною, як свідчить французький інженер Боплан, був кіль-човник довжиною близько 15 метрів, видовбаний з липового або вербового дня, поширюваний вгору. Від нього розбудовували корпус, прибиваючи дошки цвяхами, розширюючи і видовжуючи його із зростанням висоти, а човен забезпечували жердинами. Міцно спаяні дошки обводили колодою з липової кори і обливали їх смолою. будова чайки будова чайки Потім ззовні на обох бортах колодою з липового лика і дикої вишні прив'язували снопи очерету. Снопи ці не дозволяли човну затонути навіть тоді, коли наповнився він водою. Охороняли вони також екіпаж від куль, які летіли низько, й водночас сповнювали роль буферів. Воду, яка вливалася до середини, в... Читати далі »