Українська Гетьманська держава за 116 років свого існування (1648-1764) мала 17 гетьманів. Назвемо їх усіх поіменно: Богдан Хмельницький (1648-1657); Іван Виговський (1657-1659); Юрась (Юрій) Хмельницький (1659-1663); Павло Тетеря, правобережний гетьман (1663-1665); Іван Брюховецький, лівобережний гетьман (1663-1668); Степан Опара, правобережний гетьман (1665); Петро Дорошенко (1665-1676); Суховієнко, кошовий гетьман (1668-1669); Дем'ян Многогрішний, лівобережний гетьман (1668-1672); Михайло Ханенко, правобережний гетьман (1669-1674); Іван Самойлович (1672-1687); Іван Мазепа (1687-1709); Іван Скоропадський (1708-1722); Пилип Орлик, гетьман в еміграції (1710-1742); Павло Полуботок, наказний гетьман (1722-1724); Данило Апостол (1727-1734); Кирило Розумовський (1750-1764). У процесі формування гетьманської влади як української державної інституції в назву «гетьман» до 1648 р. вкладалося поняття найвищого військового керівника козацтва. Михайло Грушевський у своїй «Ілюстрованій історії України» подає складений ним «Порядок українських гетьманів», називаючи першими гетьманами тих козацьких керівників, котрі діяли з середини XVI ст. Імена цих людей, хоч вони й не мали гетьманського титулу, згадуються в історичних джерелах. Зауваживши, що «не можна відрізнити менших ватажків від гетьманів, признаних усіма, ані зложити ряд гетьманів без перерви», Грушевський у свій «Порядок українських гетьманів» включив і польських так званих «кресових» старост, магнатів і шляхтичів, які, будучи прикордонними урядовцями Польщі, очолювали козацькі загони в походах проти татар. Щоправда, відомий учений починає список з Дмитра Вишневецького, православного князя, родовід якого пов'язаний з Рюриковичами й Гедиміновичами — литовською правлячою династією. Вишневецький прагнув звільнити південні українські степи від панування ханських орд, знищити турецькі фортеці в пониззях Дніпра, а згодом і оволодіти Чорноморським узбережжям. У середині XVI ст. він побудував замок-фортецю на Малій Хортиці, звідки ходив у походи проти татар і на турецькі фортеці. Офіційно термін «козацький гетьман» або «гетьман Запорозького Війська» почали застосовувати з часів виникнення реєстрового козацтва (70-ті роки XVII ст.). Під час великих походів і повстань влада реєстрового гетьмана поширювалася на все козацтво. Серед згадуваних Грушевським гетьманів реєстрового козацтва є й Михайло Дорошенко, який діяв у 20-х роках XVII ст. Проводирі великих козацько-селянських повстань 30-х років XVII ст., що були с... Читати далі »

17 вік. Річ Посполита обійнята вогнем, спровокованим сваркою православного полковника Богдана Хмельницького з паном Чаплінським, який запоров на смерть сина полковника. Ображений Хмельницький підняв Запорізьку Січ, призвав кримських татар під буттям на чолі Туган-бея, розбив війська короля Владислава. На тлі диких грабежів, погромів, грандіозних батальних сцен благородний шляхтич Ськшетуський і жорстокий козацький отаман Богун добиваються любові красуні-польки. Хіт польського прокату! Цей історичний блокбастер буде покрутіший за багато голлівудських епопей! Переглянути можна тут.

Постійні суперечки з турками вимусили козаків створити свою флотилію. І роль козацького флоту в становленні кордонів сучасної України не можна недооцінювати – саме завдяки запорожцям АРК Крим зараз знаходиться на території нашої держави, а не Туреччини. Морські походи козаків Наше славне козацтво — явище єдине в своєму роді в світовій історії. Воно покликалося до життя саме потребою захисту батьківщини, а не з метою грабежів торговельних шляхів, як це інколи представляють окремі дослідники. І якщо козаки пускалися в погоню за ордою аж до берегів Чорного моря, то не тільки відібрати загарбане хижаками-кочівниками, а в першу чергу врятувати ясир. У багатьох випадках це вдавалося, зокрема, коли ворога вдавалося наздогнати в степу. До морського походу запорожці готувалися дуже старанно. Його організація охоплювала такі етапи: вибори старшого — похідного отамана, визначення мети походу, розподіл козаків на екіпажі, вибір місця і часу для будови чайок, забезпечення їх необхідним оснащенням та озброєнням. За кілька тижнів до походу на Дніпрі на численних островах збирали матеріал для будови і оснащення чайок. Кожен загін-екіпаж у складі якого було 50-70 козаків, будував чайку для себе протягом кількох тижнів. Залежно від того, яким великим мав бути похід, від кількості його виставлялась флотилія величиною від кільканадцяти до 80-100 чайок. Таке швидке створення величезних флотилій можливе було завдяки досконалій організації. Для будівництва використовували липу, вербу, ситник, яких у районі Дніпра було вдосталь. Так, великі бори тягнулися правим берегом Дніпра, в районі порогів та на багатьох його островах. Щодо самої чайки, то слід сказати, що був це великий морський човен, у якому могло вміститися від 50 до 70 чоловік, — з оснащенням, озброєнням та провіантом. Головною його частиною, як свідчить французький інженер Боплан, був кіль-човник довжиною близько 15 метрів, видовбаний з липового або вербового дня, поширюваний вгору. Від нього розбудовували корпус, прибиваючи дошки цвяхами, розширюючи і видовжуючи його із зростанням висоти, а човен забезпечували жердинами. Міцно спаяні дошки обводили колодою з липової кори і обливали їх смолою. будова чайки будова чайки Потім ззовні на обох бортах колодою з липового лика і дикої вишні прив'язували снопи очерету. Снопи ці не дозволяли човну затонути навіть тоді, коли наповнився він водою. Охороняли вони також екіпаж від куль, які летіли низько, й водночас сповнювали роль буферів. Воду, яка вливалася до середини, в... Читати далі »

Щоб закачати будь-який файл з розділу козацьких пісень чи відео роликів, вам потрібно зареєструватися, всі інші файли можна закачувати без реєстрації

Історія славного війська Запорізького назавжди запишеться світлою сторінкою в пам’яті українського народу. І це не дивно, адже яку визначну ролю в житті України впродовж більше ніж двох століть відігравала Cіч. Ґрунтовне дослідження Запоріжжя вченими-істориками почалося в ХІХ столітті. І продовжувалось у совєтський час. Особливого значення вивчення історії козацтва набуває зараз. В літературі знайшли відображення численні аспекти та проблеми суспільно-політичного устрою війська, побуту козаків, тощо.

Та все ж є деякі питання, які не були достатньо висвітлені в дореволюційній та совєтській історіографії, і одне з них – питання озброєння Запорізького війська. Плідно вивчати історію будь-якого військового формування чи досліджувати ту чи іншу військову подію, битву, облогу за участю козаків неможливо, не беручи до уваги бойових характеристик козацької зброї, стану озброєння окремих частин і таке інше. Письмові джерела, на жаль, дають мало інформації щодо зброї тих часів – як козацької, так і будь-якої іншої. Тому великого значення при розгляді цього питання набувають матеріяльні пам’ятки, а саме зразки козацької зброї, що дійшли до нашого часу і зберігаються, як правило, в фондах історичних та краєзнавчих музеїв.

Одна з таких збірок козацької зброї зберігається у Дніпропетровському історичному музеї ім. О. Поля. Жоден музей в Україні та, мабуть, і в світі не має такої різнобічної, добре підібраної колекції. За 143 роки свого існування музей зібрав близько сорока зразків козацької зброї. Це зібрання дає найбільш повне уявлення про озброєння запорізьких козаків у XVI-XVIII століттях.

Початок створення цієї колекції зброї пов’язаний з ім’ям відомого катеринославського колекціонера та громадського діяча Олександра Поля (1828-1890). В 1888 році він відкрив у Катеринославі приватний музей українських старожитностей, який налічував близько 5 000 експонатів. Серед них було й кілька десятків зразків запорізької вогнепальної і холодної зброї – це рушниці, гармати, списи, шаблі, луки, тощо. Після смерті О.Поля музей було закрито, а зібрана колекція зберігалась в одному з катеринославських банків, поки в 1906 році не була передана на тимчасове зберігання до нещодавно створеного Катеринославського обласного музею імені Поля. Його було урочисто відкрито у травні 1902 року, а очолив його відомий український історик Дмитро Яворницький (1855-1940), який впродовж майже сорока років очолював музей. За цей час музей з невеличкого і маловідомого провінційного зібрання... Читати далі »

Українська історія - це дзеркало трагічної долі великого народу, який володів знаннями(навіть у побіжному порівнянні, виходячи із тих фрагментарних досліджень старовини, які дішли до нас), що були значно вищими за знання іхніх сучасників із інших етносів. І досі навколо українців, зокрема козаків, існує такий собі ореол містичності.Містичності від того, що для нас, у ХХІ столітті, їхні знання, які заповідали пращури, залишаються загадкою. Містичності від того, що навіть на підсвідомому рівні кожен українець, читаючи свою історію, починає розуміти, що його пращури були саме тими атлантами, які штовшнули людську цивілізацію уперед.

Штовхнули - і загадково зникли, розчинившись у сірому натовпі, що покірно став на коліна перед варварами-завойовниками. А може, насправді, все було не так, як нам розповідають нащадки отих завойовників, що привласнили і назву нашої країни, і наш знищений родовід?

В усякому разі, якщо ми задаємо собі це питання, якщо свідомо чи підсвідомо шукаємо на нього відповідь - значить в нас, десь всередині, просинається невідома могутня сила наших пращурів. Значить від нас має піти новий початок від тієї цивілізації, яка розтанула у глибині століть. Але до того, ми мусимо усвідомити де живемо, хто нас оточує, хто намагається нав'язати нам стереотипи нашої меншуватості разом із чужинською штучною мовою та псевдодуховними цінностями такої самої, фальшивої релігії...

Наших характерників багато чим нагадують японські ніндзя, про яких підлітки точно знають. Хоча у школах історії саме України, а не Японії, повинна бути більша увага…

Стрільців-розвідників у козацькому війську називали пластунами. На Запорозькій Січі вони створили навіть окремий Пластунівський курінь. Про них А. Чайковський пише: «Хто меткий та хитрий, вміє собі порадити, дістає від товариства прикметник характерника, якогось надчоловіка, котрого куля не бере і котрий самого чортяку вміє окульбачити і заставити собі служити». Д. Яворницький теж стверджує, що «між козаками завжди були так звані «характерники», яких ні вогонь, ні вода, ні шабля, ні звичайна куля, крім срібної, не брали.

Такі «характерники» могли відкривати без ключів замки, плавати на човнах по підлозі, як по морських хвилях, переходити через річку по сукняній повсті чи циновках з лози, брати в голі руки розпечені ядра, бачити за кілька верств довкола себе за допомогою особливих «верцаєл», перебувати на дні ріки, влазити і вилазити з туго зав’язаних і навіть зашитих мішків, «пере... Читати далі »

Консорціум Bluetooth Special Interest Group анонсував випуск в середині 2009 нової версії протоколу бездротової передачі даних Bluetooth - 2.2, який буде значно швидше попередніх версій.
Як повідомляють розробники, буде представлено дві специфікації: Bluetooth x10 і x100. Перша специфікація для забезпечення більш високої швидкості передачі даних буде працювати разом з технологією Wi-Fi, друга-з технологією UWB.
Поточна версія Bluetooth дозволяє передавати інформацію зі швидкістю до 3 Мбіт / с. Нові ж версії збільшать швидкість до 30 і 300 Мбіт / с відповідно, що дозволить передавати потокове відео.

В інтерв'ю Deutsche Welle Гельмут Шерер, професор Інституту журналістики та комунікації при Вищій школі музики і театру в Ганновері, розповів, що інтернет змусить як виконавців, так і меломанів поглянути на музику по-новому
 Крім розквіту піратства Шерер бачить в продажу музичних файлів через інтернет безліч позитивних сторін. Головним чином - це можливість спілкування музикантів з музикантами і аудиторією, та слухачів між собою. Якщо раніше ті, хто любив музику, що відрізняється від популярної серед більшості людей, опинялися в самоті і ізоляції і не завжди мали можливість піти на концерт, поспілкуватися з тими, хто поділяє ваш смак або придбати звуконосії, тепер вихід з такого становища можуть знайти в інтернеті, стверджує Шерер.

Для виконавців музики Всесвітня мережа - можливість виразити себе навіть за відсутності коштів на оренду студії, на запис, на виробництво компакт-диска або просто на поїздки, щоб зустрітися один з одним, вважає Шерер.

"Завдяки інтернету музикант зможе виступати, перебуваючи не в концертному залі, а у себе вдома, або на іншому кінці планети. Вже зараз практикуються прямі платні трансляції популярних концертів або оперних прем'єр. Можливо, Байройт (місто-батьківщина Вагнера, місце проведення щорічних фестивалів) був не найкращим місцем для такого роду дослідів, але в принципі за цим майбутнє. Скажімо, Берлінський філармонічний оркестр буде виступати з солістом, який буде присутній тільки за допомогою інтернету! " - Говорить професор.Інтернет не ставить під загрозу унікальність самого музичного переживання, яке може забезпечити лише живий концерт, а забезпечує іншу форму цієї унікальності. "Розвинеться багато різних форматів споживання музики. Не сумніваюся, що концерт при цьому збереже своє значення як ідеальна форма спілкування з музикою: артист і публіка в одному приміщенні, віч-на-віч. Але будуть і інші форми: артист на сцені - публіка перед екранами будинку . Або навпаки: публіка в залі, соліст - на сцені, оркестр - за тридев'ять земель, в іншому залі. Туди, в свою чергу, транслюється виступ соліста ", - малює перспективи Шерер.Питання лише в тому, яка з залежностей дозволяє нам велику ступінь емансипації. Профессор вважає, що загрози нової залежності від інтернету в суспільстві немає. "Ми живемо в суспільстві, а значить - ми живемо в системі соціальних залежностей. Питання лише в тому, ... Читати далі »