В П'ятницю, 02.04.2010, Донецький окружний адміністративний суд визнав неправомірним та підлягаючий відміні Наказ попереднього президента України В. Ющенко від 20 січня 2010 року про присвоєння Степану Бандері звання "Герой України". Позивач по цій справі, адвокат Володимир Оленцевич, заявив, і як бачимо "переконав" суддів в тому, що відповідно до законодавства України, звання "Герой України" може получити виключно громадянин цієї країни!

Матеріал із сайту: http://rus.delfi.ee/daily/abroad/doneckij-sud-priznal-nezakonnym-ukaz-o-geroizacii-bandery.d?id=30198755

P.S.: Почалось!!! Це перші кроки на шляху пригноблення українського народу та української нації! Велика Україна зазнає найболючиших ударів, а у відповідь майже нічого не 

Будьмо пильними!

Павло́ Петро́вич Скоропа́дський (15 травня 1873, Вісбаден — † 26 квітня 1945) — український громадський, політичний і військовий діяч, гетьман Української Держави у 1918 році (29.4.1918 — 14.12.1918), один із лідерів та ідеологів гетьманського руху.

Походження та ранні роки
Генеалогія роду Скоропадських, за відомими сьогодні історичними джерелами, веде свій початок від першої половини XVII століття. Скоропадські - один з найшляхетніших українських родів, який упродовж кількох століть грав провідні ролі у вітчизняній політичній та культурницькій історії. Рід був пов'язаний шлюбними зв'язками з такими визначними українськими козацько-шляхетськими родинами, як Апостоли, Закревські, Кочубеї, Лизогуби, Лисенки, Милорадовичі, Полуботки, Розумовські, Тарнавські, Маркевичі. Сам Павло Петрович є нащадком Василя Скоропадського, брата гетьмана Івана Скоропадського, син Петра Скоропадського(див. Скоропадські) і Марії Андріївни Миклашевської (див. Миклашевські).

Народився 3(15) травня 1873 року у Вісбадені. Дитячі роки провів у родовому маєтку Тростянець на Полтавщині. Саме там увібрав перші паростки розуміння спорідненості з рідним краєм. У садибі Скоропадських була велика колекція предметів української старовини, портретів визначних діячів. У сімейному житті родина зберігала і трималася старих українських звичаїв. Освіту Павло Петрович розпочав з Стародубської гімназії. Сімейні традиції, як і традиції всієї тодішньої аристократії Російської імперії, вимагали, щоб юний Скоропадський пішов шляхом військовика. Військова кар'єра приваблювала і його самого. У 1886 році Павло Скоропадський вступає до Петербурзького Пажеського корпусу і успішно закінчує його у 1893 році. Молодого офіцера призначають на службу до Кавалерґардського полку тимчасово виконуючим обов'язки командира ескадрону. Через два роки він отримує призначення на посаду полкового ад'ютанта цього полку, а у грудні 1897 року стає поручником.

З початком російсько-японської війни 1904-1905 років молодий офіцер прагне на ділі виконувати обов'язки військового і подає рапорт з проханням перевести його на фронт у діючу армію. На початку квітня 1904 року Скоропадський виїздить з Петербургу на фронт. Восени 1904 р. його призначають командиром сотні 2-го Читинського козачого полку Забайкальського козачого війська, згодом - ад'ютантом командувача російськими ві... Читати далі »

У Сімферополі близько 800 осіб зібралися на площі Леніна з метою святкування завершення правління "помаранчевої" влади. До того ж, місцеві жителі схотіли висловити свою підтримку ідеї союзу з Росією і Білоруссю.

Як стало відомо, серед іншого під час акції активісти палили шкільні підручники з історії України.

Повідомляється, що цю акцію провели активісти Кримської молодіжної організації "Прорив".

Як повідомила лідер руху "Київська Русь" Надія Полякова, "це ініціатива студентів різних ВНЗ Криму".

"Вони не хочуть миритися з такою відредагованою історією країни, де перекручено події Великої Вітчизняної війни і помічники фашистів названі національними героями", - зазначила вона.

Втім, як з'ясувалося, спалювали насправді не підручники з історії. Під згорілими обкладинками-ксерокопіями "Новітньої історії України" - виявилися зовсім інші книги. Наприклад, підручники з хімії і біології, розповіді Ярослава Гашека, збірка віршів Євгена Єліссєва "Лосиний острів", журнали "Вокруг Света" і "Роман-газета".

Си́мон Васи́льович Петлю́ра (*10(22) травня 1879, Полтава — †25 травня 1926, Париж) — державний і політичний діяч, публіцист, літературний і театральний критик, організатор українських збройних сил.

Головний отаман військ УНР (з листопада 1918 р.), голова Директорії УНР (13 лютого 1919 р. — 10 листопада 1920 р.).

Народився у передмісті Полтави. Походив із давніх козацьких і священицьких родин.

Після закінчення бурси у 1895—1901 рр. навчався у Полтавській духовній семінарії. Був виключений за вияв революційно-національних настроїв і запрошення до семінарії композитора Миколи Лисенка.

З 1900 р. — член Революційної Української Партії (РУП, 1905 року реорганізована в Українську Соціал-Демократичну Робітничу Партію).

Під загрозою арешту восени 1902 р. виїхав на Кубань, де працював учителем, архівістом (упорядковував документи Кубанського козацтва), був членом Чорноморської Вільної Громади РУП у Катеринодарі.

У грудні 1904 р. на конференції РУП у Львові виступив проти об'єднання з РСДРП. Декілька місяців навчався на університетських курсах українознавства у Львові, якими керував Михайло Грушевський.

На початку 1906 р. редагував у Петербурзі партійний орган «Вільна Україна».

З липня 1906 р. — секретар київського щоденника «Рада», а від літа 1907 р. до 1908 р. — співредактор легального соціал-демократичного часопису «Слово».

З 1912 р. — редактор російськомовного журналу «Украинская Жизнь» (Москва), в якому публікувались М.Грушевський, Д.Донцов, С.Русова, Є.Єфремов, М.Горький.

Мітинг в час проведення ІІІ Військового з'їзду. Київ. 2 листопада 1917 р.

Симон Петлюра, Кам'янець-Подільський, 1919 р.

У роки Першої світової війни 1914—1918 рр. — працівник Союзу земств і міст, голова Українського Військового Комітету Західного фронту у Мінську. Своє ставлення до війни виклав у статті-відозві «Війна і українці». У цій публікації доводив, що українці лояльно виконують свій обов'язок перед Російською державою і висловлював надію, що в майбутньому ставлення російської влади до українського питання зміниться.

Був одним із провідних діячів української національно-демократичної революції: з березня 1917 р. — член Української Центральної Ради, з травня — голова Українського Військового Генерального Комітету, з червня — г... Читати далі »

Доброго здоров'я, Мандрівники! Сьогодні хочемо розказати про незначне, але приємне оновлення на нашому порталі.  Раніше ми писали про це, як етап розробки. Мова йде про функцію, котра дозволить вам у кілька кліків підписатися на оновлення з козацького порталу. Працює це так:

1.У полі, як на малюнку (воно знаходиться праворуч) вводимо свій е-мейл

2.Жмемо "Підписатись"

3.У віконечці, що вискочило вводимо відповідні символи та жмемо кнопку помічену галочкою, як на малюнку

4.Йдемо на свою скриньку, шукаємо листа з темою "Activate your Email Subscription to: Пугу - пугу! Козак з лугу!" та в листі жмемо на підтверджуючий лінк

Якщо все пройшло вдало - то наші новини, статті, пісні будуть приходити на вашу скриньку автоматично! Всього найкращого!