Європа і Азія протистояли одна одній досить довгий час, якщо не завжди. Історія говорить по циклічність таких протистоянь. Перська навала змінювалася походами Александра Македонського, тисячолітню Візантійську імперію змінила Османська, а Київська Русь поступилася своїм впливом Золотій Орді. Агресія народів була викликана браком ресурсів та релігійними непорозуміннями. Економічний інтерес штовхав держави до завоювань.

Європейська цивілізація в період пізнього Відродження і Бароко сформувала позитивний і творчий світогляд, який, хоч і був дещо зіпсований абсолютизмом та інквізиторством, однак розвивався швидкими темпами, і створив можливість досягти великих успіхів у розвитку науки, освіти, медицини, інженерної справи, мистецтв. Європа після відкриття Америки почала новий етап свого існування. Переваги західного способу організації праці та управління були очевидними, але вони могли залишитися нереалізованими через черговий наступ зі Сходу. Цього разу грізним і невблаганним супротивником християнського світу Європи стала Османська імперія зі своїми васалами.

Ймовірно, історичні події мають звичку розвиватися за принципом спіралі. Перед тим, як рушити до Польщі, Чехії та Угорщини, Батий зі своєю ордою зруйнував Русь, і її шалений опір вичерпав енергію монголів на шляху до Західної Європи. Цікаво, що сталося б, якби Русь не воювала, а просто підкорилася, пропустила полчища до Польщі, Священної Римської імперії, Франції? Ймовірно, монголи б і до Англії дісталися. Але це не відбулося, тому що були Рязань і Володимир, Чернігів і Переяслав, Київ і Козельськ, Галич і Володимир-Волинський та безліч інших «городів», які не хотіли визнавати владу Батия. Як відомо, історія повторюється, однак в інших формах та обставинах. Після смерті Тамерлана турки-османи позбулися серйозних суперників на Сході, і розпочали експансію на Північний Захід. Візантія залишилася єдиним форпостом християнського світу в Малій Азії, і турки в 1453 році без особливих зуси...]]> http://indragop.org.ua/news/istorichna_rol_kozactva_evropejskij_aspekt/2012-05-20-542 Історична нотатка bohdan http://indragop.org.ua/news/2012-05-20-542 Sun, 20 May 2012 16:55:21 GMT Майже з самого початку від заснування порталу ми зайняли позицію ненаслідування модних тенденцій і тому маємо відповідний результат.

Всіх справжніх патріотів України та людей, які цінують козацькі традиції, старшина сайту вітає зі святом Світлого Христового Воскресіння!

Великдень завжди був головним святом козаків, особливим днем, коли вони обмежували свої буденні справи і більшу частину свого вільного часу проводили в храмах. Молитва цінувалася козаками, як і головна суть свята – воскресіння з мертвих і принесення себе в жертву заради свого народу. Козаки сповна проходили цей воістину героїчний шлях.

Тож в цей великий день бажаємо всім добрим людям Радості і Любові, Добра і Щастя! Нехай Господь допомагає українцям в розбудові великої і славної країни!

Поряд зі словом «січ» часто ставилося слово «кіш», що часом називається «вельможним запорозьким Кошем». Дослідники вважають це слово запозиченим з татарської мови (як і взагалі багато українських слів). У перекладі з татарської воно означало отару з десяти тисяч овець. Слово (кіш) пояснювалося й так : кочуючи взимку і влітку у степах, запорозькі козаки використовували для захисту від негоди коші, які нагадували собою намети, оскільки були обшиті повстю і для зручності пересування з місця на місце мали два колеса. Усередині такої кибитки можна було розводити багаття для обігріву чи висушування одягу. Обидва ці пояснення намагався узгодити професор Григор’єв, за словами якого, «кіш» означає всіляке тимчасове приміщення на пустому місці або на дорозі: окрему пару возів, кілька пар, а то  і цілий табір… Тому кошем могла називатися навіть головна квартира запорозького війська, що складалася з людей неосілих, готових завжди переноситися з місця на місце.  http://indragop.org.ua/news/kish_shho_ce_take_124_notatka/2012-03-29-537 Історична нотатка INDRA http://indragop.org.ua/news/2012-03-29-537 Thu, 29 Mar 2012 11:06:38 GMT Normal 0 false false false MicrosoftInternetExplorer4

Запорозькі козаки проживали на найродючіших землях, які вважалися власністю усього Війська Запорозького.

Тому правом займання земельної ділянки формально користувався кожен козак. Колишній запорозький козак Розсохода так розповідав про це пізніше:

« Земля була у них вільна, обтова, степів не ділили: де хто обере собі місце, де кому охота припадає, там і сідає. Ти живеш там, там і володій. Копай собі земельку, заводь худобу яку, та й ночуй». Але це не означало, що самозахоплення землі було правилом.

Насправді ж для отримання земельної ділянки необхідно було дотриматися певних встановлених формальностей.

Земля відводилась, як правило, Кошем, а іноді паланковими установами на прохання як козаків, так і посполитих.

У багатьох випадках козаки самі вибирали собі ділянки ( найч...]]> http://indragop.org.ua/news/istorichna_notatka_124_pro_zemlju/2012-03-16-536 Історична нотатка INDRA http://indragop.org.ua/news/2012-03-16-536 Fri, 16 Mar 2012 00:19:58 GMT Normal 0 false false false MicrosoftInternetExplorer4

Поряд із січовою старшиною існувала ще й похідна та паланкова старшина.

Вона займала проміжне становище, оскільки стояла нижче січових начальників і вище службовців. Її діяльність проходила за межами Запорозької Січі.

До похідної старшини належали полковник (якого ще називали сердюком), осавул і писар.

Вони виконували свої обов’язки у воєнний час, у сухопутних та морських походах, або в мирний час переслідували розбійників та керували прикордонною вартою на кордонах запорозького краю.

Начальницькою посадою похідної старшини зазвичай була посада полковника, який мав під своїм командуванням кілька загонів запорозьких козаків, а також осавула й писаря.