​Петро Одинець (?—після 1625) — козацький ватажок, кошовий отаман 1620 року, український дипломат.

 1620 році обирається кошовим отаманом. Під час своєї каденції здійсний вдалий військовий похід під Перекоп, де завдав поразки кримським татарам, звільнивши багато невільників. У березні того ж року за дорученням гетьмана Петра Сагайдачного відправився з дипломатичним завданням до Московії. Завданням було відновити стосунки з московським царем після походу українських козаків у 1618 році на боці польського королевича Владислава.

Михайло Скиба (?— після 1633) — український військовий діяч, кошовий отаман Запорізької Січі у 1618—1619 роках.

Про місце та дату народження немає відомостей. Напочатку 1600-х років був вже шанованим запорозьким козаком. Брав участь у походах гетьмана Петра Сагайдачного 1612—1616 років, зокрема проти Трапезунду, Синопа та Кафи. Втім про якісь звитяги Михайла скиби в цих походах нічого невідомо.

Після позбавлення гетмьанства Дмитра Барабаша у 1618 році, обирається кошовим отаманом, а гетмьаном став Петро Сагайдачний. Скиба, чолюючи безпосередньо запорозькі загони, брав активну участь у поході козаків на допомогу королевичу Владиславу (майдутньому королю Владиславу IV).

Семен Скалозуб (? — 1600) — кошовий отаман 1599 року, прославився морськими походами проти османів.

Вперше Семен Скалозуб згадується в польських архівах як осавул низових козаків у 1598 році. Архівні матеріали достатньою вірогідністю свідчать, що він козакував ще з молодих літ і брав участь у всіх походах гетьмана Григорія Лободи як проти османів і татар, так і проти поляків. За цей час він неодмінно мав прославитися в боях і походах, інакше у 1599 році його гетьманом би не обрали.

Окрім того, що славився завзяттям і відвагою, був він достатньо освіченим, розважливим, мав веселу вдачу, вмів повести за собою молодців та розвеселити товариство у найскрутніший час, що високо цінувалося у війську. Тож і прізвище отримав на Січі з молодих літ — Скалозуб, з ним і увійшов в історію.

​Каспар Підвисоцький (? — ? після 1596) — козацький флотоводець, кошовий отаман. Український православний шляхтич.

Травнем 1586 року датований лист гетьмана Богдана Микошинського до Каспара Підвисоцького, гетьман через підготовку орди до походу в Україну вимагав негайного повернення на Січ.

В часі, коли гетьман Григорій Лобода вийшов з військом під Білу Церкву для бою з поляками, Підвисоцький поставлений на Січі кошовим отаманом з гарнізоном у 500 козаків, із завданням охороняти Січ і козацьку флотилію та при потребі допомагати головним силам діями флоту з Дніпра.

Федір Полоус (р. н. і р. см. невід.) — військовий козацький діяч, кошовий отаман запорозького козацтва, гетьман реєстрового козацтва в 1595 та 1598.

Деякий час очолював залогу реєстрових козаків на острові Хортиця. Навесні 1594 року схилив запорожців до спільного з реєстровцями походу проти Буджацької орди. На чолі загону козаків брав участь у морському поході на Білгород (Дністровський) у складі війська гетьмана Григорія Лободи, а також на Очаків у складі війська гетьмана Богдана Микошинського. Під час повстання під проводом Северина Наливайка командував окремим загоном повстанців. У 1595 був обраний козацьким гетьманом. Належав до непримиренних противників Речі Посполитої, у 1598 році підняв повстання проти неї. Здобув із повстанцями Черкаси, Канів, здійснив рейд до Дністра. Брав участь у міжусобній війні з прошляхетськи настроєним гетьманом реєстрових козаків Тихоном Байбузою, який намагався проводити політику на досягнення компромісу між Військом Запорозьким і урядом Речі Посполитої.

Севери́н Наливайко(Павло-Семерій (Северин) Кравченко-Наливайко; рік народження невідомий , Гусятин, (Тернопільська область) — †21 квітня 1597, Варшава) — козацький отаман, керівник антифеодального селянсько-козацького повстання 1594—1596 років в Речі Посполитій (сучасна Україна і Білорусь).

Життєпис 
Северин походив із дрібної української православної шляхти. Народився у місті Гусятин (нині Тернопільської області), але зростав, очевидно, в Острозі. Після смерті батька, закатованого слугами польського магната О. Калиновського, з матір'ю жив в Острозі. Його брат, Дем'ян, священник домашньої церкви князя Костянтина Острозького в Острозі, був пов'язаний з Острозькою академією, викладав у її стінах. Другий брат Северина займався шевською справою (дивись примітку -* ) в Острозі. Відомо також про сестру Олену. Наливайко дістав добру освіту в Острозі, потім пішов на Запоріжжя, брав участь у походах запорожців проти Османської імперії (Туреччина і Кримське ханство).

Петро́ Конаше́вич Сагайда́чний(*1570, Кульчиці — †20 березня 1622, Київ) — шляхтич червоноруський з Перемишльської землї, козацький ватажок, кошовий отаман Війська Запорозького, Гетьман реєстрового козацтва. Організатор успішних походів українських козаків проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства, меценат православних шкіл. Оспіваний у багатьох козацьких думах та українських народних піснях.

Молоді роки
Петро Конашевич Сагайдачний народився 1570 року в селі Кульчицях Перемишильскої землі Руського воєводства (нині Самбірського району Львівської області) у шляхетській православній родині. Свій рід виводив з дрібної шляхти Попелів-Конашевичів. Навчався у Острозькій школі на Волині разом із Мелетієм Смотрицьким, автором знаменитої «Граматики». Після випуску, Сагайдачний переїхав до Львова, а потім до Києва, де працював домашнім вчителем, а також помічником київського судді Яна Аксака.

Іван Сірко — учасник визвольної війни й утворення козацької республіки в Україні. Подільські козаки обрали досвідченого й відважного земляка вінницьким (кальницьким) полковником (1658 — 1660 рр.). Під час обрання гетьманом України Юрія Хмельницького полковник Сірко брав участь у Переяславській Раді: за нього, неписьменного, розписався у присяжному списку сам гетьман. Після драматичних воєнних подій, що закінчилися укладенням з Польщею Слободищенського трактату (1660 р.), за яким в Україні відновлювалося шляхетське панування, Іван Сірко залишив полковництво і пішов на Запорожжя, де перебував до кінця життя.

Серед запорожців Сірко користувався великим авторитетом. Уперше його було обрано кошовим отаманом у 1663 р., відтоді — ще вісім разів. Не було року, щоб він не водив козаків у бойові походи на Кримське ханство, турецькі фортеці, в Молдову, Польщу. Так, у вересні — жовтні 1663 р. він очолив спільний похід на Кримське ханство запорозьких козаків і драгунів російського воєводи Григорія Косагова. Об'єднане військо вдерлося до Криму і завдало поразки ханським ордам. Сам Косагов кілька років послуговувався довірою і дружбою кошового отамана.