Чигрине, Чигрине,
Все на світі гине,
І святая твоя слава,
Як пилина, лине
За вітрами холодними,
В хмарі пропадає,
Над землею летять літа,
Дніпро висихає,
Розсипаються могили,
Високі могили —
Твоя слава... і про тебе,
Старче малосилий,
Ніхто й слова не промовить,
Ніхто й не покаже,
Де ти стояв? Чого стояв?
І на сміх не скаже!!

За що ж боролись ми з ляхами?
За що ж ми різались з ордами?
За що скородили списами
Московські ребра?? Засівали,
І рудою поливали...
І шаблями скородили.
Що ж на ниві уродилось??!
Уродила рута... рута...
Волі нашої отрута.

А я, юродивий, на твоїх руїнах
Марно сльози трачу; заснула Вкраїна,
Бур’яном укрилась, цвіллю зацвіла,
В калюжі, в болоті серце прогноїла
І в дупло холодне гадюк напустила,
А дітям надію в степу оддала.
А надію...
Вітер по полю розвіяв,
Хвиля морем рознесла.

Нехай же вітер все розносить
На неокраєнім крилі,
Нехай же серце плаче, просить
Святої правди на землі.
Чигрине, Чигрине,
Мій друже єдиний,
Проспав єси степи, ліси
І всю Україну.
Спи ж, повитий жидовою,
Поки сонце встане,
Поки тії недолітки
Підростуть, гетьмани.
Помолившись, і я б заснув...
Так думи прокляті
Рвуться душу запалити,
Серце розірвати.
Не рвіть, думи, не паліте,
Може, верну знову
Мою правду безталанну,
Моє тихе слово.
Може, викую я з його
До старого плуга
Новий леміш і чересло.
І в тяжкі упруги...
Може, зорю́ переліг той,
А на перелозі...
Я посію мої сльози,
Мої щирі сльози.
Може, зійдуть, і виростуть
Ножі обоюдні,
Розпанахають погане,
Гниле серце, трудне...
І вицідять сукровату,
І наллють живої
Козацької тії крові,
Чистої, святої!!!

Може... може... а меж тими
Меж ножами рута
І барвінок розів’ється — /206/
І слово забуте,
Моє слово тихо-сумне,
Богобоязливе,
Згадається — і дівоче
Серце боязливе
Стрепенеться, як рибонька,
І мене згадає...
Слово моє, сльози мої,
Раю ти мій, раю!

Спи, Чигрине, нехай гинуть
У ворога діти,
Спи, гетьмане, поки встане
Правда на сім світі.

МАК ЦВІТЕ
Степами турки і татари
На конях мчать,мов чорні хмари
І згаром дихає земля
Навкруг пожари,як петля
Петлю розкручує ординець,
Він одшукав живий гостинець-
Дівча біжить босоніж в бір,
Її він схопить у ясир
В прокислу зашморгне сирицю
Й продасть у Кафі з торговиці
І сльози дівчини,й життя
Проп'є без жалю і пуття
Бо що йому краса дівоча-
Коса шовкова,ясні очі,
Усе продасть він за дукат
Бо він-торгаш,ординець,так
Дівча біжить в тяжкім одчаї,
Коса їй плечі устеляє
А сльози капають у брід
І кров'ю тягнеться твій слід
Уже над юністю твоєю
Аркан свистить,сичить змією
Та враз,відсічена петля
Безсило впала у поля
Козак-нетяга у долині
Рубнув її,і вже стежину
Дівчині вказує у бір
- Ми ще зустрінемось,повір -
Ординець блимнув хижим оком,
На луку впав,гикнув і скоком
Помчав з ординцями в байрак
Втікай,козаче!
Та козак...
Втікать не думав,
Ще дівчину провів очима по долині,
Й навскіс напасникам помчав
Травневий день в кільці заграв,
На сполох бив всіма громами
І блискавка небесні брами
Розчахувала навкруги
Все ближче,ближче вороги,
Злостивий усміх рве їм губи,
Отак і мчить землею згуба
Жадібна,дика,навісна,
У краплях крові і багна
Козак ударив із пістоля
Й рознізся крик посеред поля
На стремені торгаш завис
І кінь його поніс,як біс

І степ востання,над рікою,
Ординець міряв головою
Все ближче коні,лиця злі,
Схрестились,скрегнули шаблі
Переплилися іскри з кров'ю,
Знову з криком Придніпров'я
Прошив у жасі людолов
Та біснувалась криця знов
Шипіла кров,шипіла піна,
Козак вимощував долину
Чужинським трупом як умів,
Як вчився в Січі і в братів
На славнім Доні,у поході,
Ординців б'є,козак вже в броді,
Бере ординців переляк
- То це шайтан,це не козак! -
Козак всміхнувся в довгі вуса
- З шайтанами не вперше б'юся! -
Узнали,що таке козак,
Якого люди кличуть-Мак
Знову зброя у двобої
Дзвенить над збитою водою
І квасить нелюдів ріка-
Не ломить сила козака
Та от надходить чорна зрада-
Дрантя,попихач скрався ззаду
Він чином-кат,душею-гад,
Увесь продався за дукат
Тихцем підвів іуда зброю
Озвався постріл над рікою
І на коня схиливсь козак
Пропав козак,загинув Мак
Ординці кинулись до нього,
Козак на них поглянув строго
- Ні,не загинув я кати,
поміж людьми мені цвісти! -
Кати підводять вгору зброю
Твій цвіт,життя,вже за тобою,
Козаче,зробимо отак,
Шаблями скришимо на мак
Ординці воїна скришили
На землю впало тіло біле
І наче зерно,проросло,
А влітку маком зацвіло
Давно ординців і іуду
В моїм краю забули люди
Бо їхній слід,страшний укіс,
Травою мертвою поріс
А мак цвіте віки в роздоллі
В косі дівочій і у полі
А мак цвіте!

Бандуристе, орле сизий!
Добре тобі, брате:
Маєш крила, маєш силу,
Є коли літати.
Тепер летиш в Україну —
Тебе виглядають.
Полетів би за тобою,
Та хто привітає.
Я й тут чужий, одинокий,
І на Україні
Я сирота, мій голубе,
Як і на чужині.
Чого ж серце б'ється, рветься?
Я там одинокий.
Одинокий... а Украйна!
А степи широкі!
Там повіє буйнесенький,
Як брат, заговорить;
Там в широкім полі воля;
Там синєє море
Виграває, хвалить бога,
Тугу розганяє;
Там могили з буйним вітром
В степу розмовляють,
Розмовляють сумуючи,
Отака їх мова:
"Було колись — минулося,
Не вернеться знову".
Полетів би, послухав би,
Заплакав би з ними...
Та ба, доля приборкала
Меж людьми чужими.**

А ще у власника блогу з ніком "кусючий бджіл" я побачив гарну світлинку (клікабельно)

Запрягайте, хлопці, коні
Годі далі спочивать,
Тай поїдем в степ широкий
Славу-волю здобувать.
Тут можна скачати пісню.
А тут можна подивитися відео!

Раптом моя уява почала додавати до віршів партію ударних, бас-гітару тощо...
... і один з віршів "запросився" на слова пісні, а інший на приспів.
Виконавець "примарився" мені у вигляді кремезного рокера...

Ну щось на зразок московського міліонера Анрія Ковальова з блогу:
http://sapojnik.livejournal.com/103280.html. 
Цікаво що у тому самому дописі, де розповідається про міліонера Анрія Ковальова, логічно доводиться, чому "важкий метал" навіть кремезні парубки співають "жіночими голосами".

Погляньте самі! Чи "лягає" цей текст на "важкий метал"?
Не забуваймо, слова 100% Віталія Павловського

________ЗИМА
На   Хортиці   сніги  лягли   великі,
Дніпро  заснув,   затихли  береги.
Зажурено  схилилися   осики,
Повиті   укривалами  юги.

Приспів:
________Навкруги,
________Г'ен-де-ген —
________________сніг  та   степ
________Небеса
________Білим пухом покриті.
________Серед степу —
________________один я.
________Мов   перст:
________Чорна   крапочка
________В білому
________Світі.

На   Хортиці  нема  душі   розваги.
Мовчать   осиротілі   курені.
Лишилися   чекати   бідолахи,
Коли   настануть   знову  дні   ясні.

Приспів:

Коли   від   сну   прокинеться  Дніпро.
Прилине   вітер   волі   Чигирину,
І   чайки   полетять   орді   назло...
Не буде їм ні страху, ні зупину! І.

Приспів:

Джерело:
http://u.to/5YEM

Ой Марічко чичері, чичері, чичері.
Розчеши-мя кучері кучері, кучері.

Я би тобі чесала, чесала, чесала.
Як б мати не знала, не знала, не знала.

Програш

Мати буде дивити, дивити, дивити.
Як ся буду ганьбити, ганьбити, ганьбити.

Ой Марічко люблю тя, люблю тя, люблю тя.
Заріж мені когутя, когутя, когутя.

А як когут запіє, запіє, запіє.
Вставай рано Маріє, Маріє, Маріє.

Програш

Ой піду я за майдан буряки копати.
Кому схочу тому й дам...лиш поцілувати.

Зібралися хлопці, затіяли драку.
Я упала в бурьяни, поколола с...пину.

Програш

Причесався, прилизався- в нові штани вбрався.
А я вийшов на подвір"я на порозі вс...івся.

Ой з гори котилась бочка, а в тій бочці раки.
А хто ж мене молодую пригорне до с...ерця.

Програш

Колисала мене мати та й казала:"Люлі!
Як виростеш моя доню, давай хлопцям дулі!"

А у діда Мусія уся музика своя-
Балалайка, мандаліна, СИНТЕЗАТОР ПО КОЛІНА.

Програш

А я дівка молода звать мене Ганнуся.
Покатайте в "Жигулях"- я добре... цілуюсь

Ой на горі, на горі старий віл пасеться.
Старий стару так... цілує, аж гора трясеться.

Програш

Била мати Марічку арматурним гаком,
Щоб Марічка не стояла на порозі... боком.

Ой Марічко чичері, чичері, чичері.
Розчеши-мя кучері кучері, кучері.

Додано (21.11.2016, 11:50)
---------------------------------------------
Козацькі пісні охоплюють тривалий період життя народу. До найдавніших із них (XV-XVI ст.) належать твори про польову сторожу, постій козаків і пожежу в степу, про бурю на морі й потоплення турецького корабля, про сутички з турецько-татарськими загарбниками, про смерть козака на полі бою.