Козацький сайт
Український козацький портал


Код тицялки
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Модератор форуму: kr@vchenko, Східняк 
Козацька рада » Історія » Традиції » Українське весілля (Традиції і звичаї обряду українського весілля)
Українське весілля
kr@vchenkoДата: Вівторок, 20.04.2010, 18:58 | Сообщение # 1
Поїв всі розуми =)
Роль: Поважні козаки
Пострілів: 1140
Відзнаки: 15
Повага: 61
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика:
(Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)

Поважний козак. Писака

Викладаємо традиції весільної церемонії у вашому рідному краї!




 
РатмірДата: Неділя, 08.12.2013, 21:09 | Сообщение # 2
Дочитує Кобзаря
Роль: Вільні люди
Пострілів: 94
Відзнаки: 2
Повага: 18
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика:
(Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)

Хороший братчик Писака
Сватання дівчини      Сватання дівчини. Прийміть мене, мамо, я ваша невістка — такимисловами, як не дивно, два століття тому дівчина починала сватання. Згідно з
існуючими звичаями, вона мала на це таке саме право, як і хлопець. А
раніше хлопці лише подекуди наважувалися свататися до коханої.    Сватання дівчини як відгомін матріархату здавна побутувало у різних народів і не суперечило традиційним шлюбним ритуалам. Але вже за
середньовіччя цей звичай почав сприйматися як небажана форма сватання.
Певний виняток становили українці. В їхньому середовищі він, у цей час
при забутий, зажив новим життям. Цьому сприяло, зокрема, те, що через
постійні війни чоловіки надовго йшли з рідної домівки, а сім'ю очолювали
жінки. З огляду на це зростали їхні права у родині, у тому числі
пріоритет у сватанні. Недаремно тоді побутував вислів взяти замуж — замість пізнішого піти заміж.Дівчина пропонувала хлопцеві руку, не заручаючись його згодою, причому їй дуже рідко відмовляли, бо це могло накликати нещастя. Про
силу цієї традиції свідчить звичай, що існував у XVIII ст.: злочинця,
засудженого до страти, могли помилувати, якщо котрась із дівчат
висловлювала бажання взяти його за чоловіка.     Проте в міру того як зростала роль чоловіків у суспільній сфері, такі звичаї поступово забувалися. І вже наприкінці XIX ст. ініціатива у
сватанні цілком перейшла до парубків, а роль дівчини звелася до
сором'язливого колупання печі та подавання старостам весільних рушників.

Додано (08.12.2013, 21:07)
---------------------------------------------
Весіллю передували дошлюбні обряди, важливим компонентом яких була ритуалістика молодіжного спілкування. Українці кажуть: Як склався у людини шлюб, так піде і все її життя. Ця народна мудрість виходить з того величезного значення, яке надавали
шлюбу й сім'ї, особливо у минулому, коли одружувалися на все життя і
тільки з однією людиною. Тож момент вибору судженого був дуже
відповідальним. У виборі шлюбного партнера перепліталися різні інтереси.

Дівчина прагнула зустріти обранця, котрий припав би їй до душі, батьки жадали
помічника у домі, громада — голову міцного господарства
     Система Дошлюбне спілкування передбачала певні норми залицяння та
сватання, які майже до кінця XIX ст. грунтувалися на патріархальних
засадах. Молодь спілкувалася переважно в межах свого села, а в містах — у
межах вулиці, навіть свого "кутка". На рубежі XIX—XX ст. цей принцип
був порушений і молодь нерідко шукала собі пару не тільки у своєму селі,
а й у навколишніх. Хлопці та дівчата зустрічалися на вулицях, ігрищах,
толоках, вечірніх сходах, ярмарках.
 Найпоширенішими формами дошлюбне спілкування були вулиці, забави, годенки, вечорниці тощо. На забавах молодь розважалася, співала, танцювала, водила хороводи. У холодну пору збиралися в приміщенні на досвітки та посиденьки. Приходили самі лише дівчата і не стільки заради розваг, скільки для роботи; на супрядки — і хлопці, і дівчата частково для роботи, частково для розваг; на вечорниці — в основному для розваг.      Хлопці та дівчата спілкувалися на людях, тобто перебували під певним соціальним контролем. За звичаєм, дівчина
наодинці з хлопцем могла бути лише до заходу сонця, а, наприклад, на
Прикарпатті на забавах були присутні батьки або старші родичі. Це, втім,
не заважало молоді цілуватися та милуватися, проте свою цноту дівчата
берегли. Колись уся громада зневажала дівчину, яка давала волю
нестримному коханню. Траплялося, таких дівчат били мотуззям від дзвонів,
намоченим у соляній ропі. В західних районах України майже до XX ст.
побутував звичай фізично карати хлопця і дівчину за перелюбство.
    Однак подібні випадки траплялися рідко, оскільки вся система виховання
молоді грунтувалася на дбайливому, лицарському ставленні хлопців до
дівчат і наречених, на романтизації почуттів.

Додано (08.12.2013, 21:09)
---------------------------------------------

  • Масивні весільні обручки—до багатства, статків.
  • Женитися з батьківськими обручками—повторити їхні сімейні стосунки.
  • Доторкнутися до обручок нареченого і нареченої на весіллі — незабаром на своєму весіллі гулятимеш.
  • Дати поміряти обручку — до нещасної долі.
  • Якщо, надягаючи обручку, наречений або наречена впускають її—бути зраді.
  • Коли молодят зустрічають хлібом-сіллю, хто відірве більший шматок І і з'їсть, той і буде в домі господарем.
  • У сніжний день весілля — до заможного, благополучного життя.
  • Гарною ознакою в день весілля вважається дощ.
  • Якщо в день весілля сильний вітер — життя в молодих буде вітряним.
  • Якщо весілля на Масницю справляють, значить, у домі завжди статок буде й веселе життя.
  • Як тільки наречений і наречена стануть до аналоя, ніхто не повинен проходити між ними аж до виходу з церкви, інакше молоді згодом
    розійдуться.
  • Для попередження можливого чарівництва під час проходження до вінця мати нареченої або інша близька родичка зав'язує в ганчірочку голівку
    цибулі або часнику й кладе в кишеню нареченої.
  • Щоб нареченій добре жилося в заміжжі, сережки їй надягає щаслива заміжня подруга.
  • Якщо наречений вступив у калюжу перед будинком нареченої — жити їй з п'яницею.
  • Коли батьки благословляють молодих, наречений і наречена повинні стати разом на один рушник (спеціально виготовлений для цієї церемонії),
    щоб жили мирно з родичами й між собою.
  • Молодих за столом треба посадити на шубу, вивернуту нагору вовною, щоб жили багато.
  • Монети, покладені під час весілля в чарки нареченому й нареченій, потрібно зберігати вдома під скатертиною, тоді родина буде жити багато.
  • Хто переступить першим поріг будинку, той і буде господарем, тому краще, якщо наречений переносить наречену через поріг на руках. Після
    весілля наречена повинна зберегти фату, щоб накривати нею хвору дитину,
    тоді вона швидко видужає (при цьому все-таки не забудьте звернутися до
    лікаря).
  • На весілля не дарують набори ножів і виделок, щоб не було сварок у родині.
 
ЛадзьоДата: Субота, 03.09.2016, 15:21 | Сообщение # 3
Вивчає грамоту
Роль: Осавул
Пострілів: 24
Відзнаки: 1
Повага: 21
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика:
(Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)

Осавул Хороший братчик
Розкажу про традиції на моїй Батьківщині:
На Галичині весілля мало чим відрізняється від решти регіонів Західної України. Щоправда, Галичина як полікультурна частина України перейняла деякі традиції в інших народів. Зокрема традицію викрадення нареченої, що зустрічається і в сусідніх країнах. Напередодні весілля хлопці викрадають наречену і просять у нареченого чималий викуп. Таким чином хлопець показує, чи готовий він віддати останню сорочку заради коханої.

На Галичині з особливою пошаною ставляться до хліба. Тому всі господині йдуть на весілля з хлібом. А молодий, коли приїжджає у хату майбутньої дружини, везе спечені його матір’ю великі хлібини, або, як називають їх на Галичині, «бабки». Зять із майбутньою тещею на знак пошани обмінюються цими хлібинами.

Але і це ще не всі випробування, які доводиться пройти нареченому, перш він побачить кохану. Популярною на Галичині є традиція «підставної молодої». Зустрічати нареченого на поріг виходить замотана у біле простирадло інша дівчина. Зазвичай їй під наряд запихають подушку і намагаються віддати молодому «вагітну наречену». Юнак повинен добрими словами та обіцянками випросити віддати його кохану.

На відміну від Гуцульщини і Волині, на Галичині немає обряду виводу молодого у чоловіки. В кінці весільного святкування у Карпатах наречений знімає свій букет і, танцюючи, чіпляє його по черзі кожному неодруженому хлопцеві. А на Волині виводячи молодого у чоловіки, його садять на крісло і підкидають догори.
 
славковічДата: Середа, 16.11.2016, 16:59 | Сообщение # 4
Добрий писака
Роль: Вільні люди
Пострілів: 110
Відзнаки: 0
Повага: 0
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика:
(Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)

Писака
Святкування весілля в Україні має безліч традицій і обрядів. Часто бувало таке, що обряди відрізнялися один від одного не лише від регіону до регіону, але навіть від села до села. Об’єднувало українські весілля одне — нестримна веселість і відчуття свята. Весілля могли гуляти цілий тиждень. За весілля можна писати  дуже багато і йой довго! Ще ж традиція - за коровай забув.
 
Козацька рада » Історія » Традиції » Українське весілля (Традиції і звичаї обряду українського весілля)
Сторінка 1 з 11
Пошук:



Мапа сайту
I love Google! Я люблю Google! Kocham Google! Ich liebe Google!