Чув, що в старі часи наші прадіди вірили, що одною з ознак справжнього козака, вільної людини з Божої волі є кумедність і почуття гумору. Лише кумедна людина з почуттям гумору може дійсно бути вільною людиною і навпаки серйозність і твердолобість - це зазвичай ознака гріха, невміння визнавати свої помилки і свою здатність помилятись (яка притаманна всім людям), а отже серйозна людина - раб гріха, раб а не вільний. Недарма з давніх давен на Україні полюбляли і цінували в людині кумедність, добрий гумор і веселе слово а всі хто хотів стати справжнім козаком їх неодмінно практикували)) Словом всі кому теж цікава ця тема - приєднуйтесь, якщо звісно ви не боїтесь, що над вами будуть сміятися))Додано (11.02.2014, 00:24)
---------------------------------------------
Дещо про кумедних людей колись було написано ось тут - http://ukrmemoria.com/Кумедні_люди:
ось напр.:
"Кумедні люди (з грецьк. кумедія - комедія, весела пісня) - люди, які серйозно вірять, що ми живемо у кумедному світі. А ще вони знають і бережуть як велику тайну те, що великі і просвітлені люди всіх часів та народів - кумедні.
Таємною рідною мовою всіх кумедних людей є звичайнісінький суржик, який однак стає справді кумедним, коли ним користуються дійсно кумедні люди."
Додано (11.02.2014, 00:32)
---------------------------------------------
цікаво, що ці питання були досить добре обгрунтовані в теоретичному православному богослів'ї, мабуть недарма переважна більшість, якщо не всі українські козаки старих часів так чи інакше визначали себе православними християнами.
кумедність на Русі була тісно пов'язана з явищем юродивих, причому якщо в царстві Московському юродиві зазвичай були окремою суспільною верствою (професійне юродство), то на Україні і зокрема на Січі дотримувалися дещо іншого погляду, теж у руслі православного віровчення про юродство - що "юродство Христа ради" тобто кумедність заради спасіння і настанови людям, заради викриття їх гріхів і помилок може і має практикувати кожен козак, кожна вільна людина по волі Божій.
дещо з того, що вдалося знайти в інеті на цю тему:
«Основной постулат философии шута — тезис о том, что все дураки, а самый большой дурак тот, кто не знает, что он дурак. Кто сам себя признал дураком, перестает быть таковым. Иначе говоря, мир сплошь населен дураками, и единственный неподдельный мудрец — это юродивый, притворяющийся дураком.
С православной точки зрения, самый дурной человек, которому нечего уповать на райское блаженство, — не душегуб и не разбойник с большой дороги, а тот, кто твердит: „Я все знаю, я всегда прав“. С таким нельзя общаться, нужно повернуться к нему спиной — и бежать прочь.»
http://ec-dejavu.ru/j/Jurod.html
Додано (11.02.2014, 00:36)
---------------------------------------------
судячи саме з українського сільського козачого середовища іде відома на весь світ, відвічна українська кумедність, артистичність і непередбачуваність, якою зокрема славились махновські козаки, тобто ті самі наші прості сільські козаки-християни початку 20 століття і яка відома нам в т.ч. через радянські кінофільми, де її правда часто висвітлювали з неприглядного боку:
Додано (11.02.2014, 00:40)
---------------------------------------------
ось ще про махновців, з книги спогадів начштабу махновської армії, Віктора Білаша, царство йому небесне і вічна пам'ять:
Цитата
Главным принципом, на котором основывалась наша боевая деятельность, являлась внезапность. Суворовское положение удивить и победить в наших отрядах оправдывалось и применялось. Внезапность действий являлась залогом успеха и минимальных
потерь.
Ну, например, удачно разыгрывалась такая картина. Засыпанная снегом деревня занята сильным отрядом противника. Дороги на околице перекрыты постами, секретами. В село ни зайти ни выйти. И вдруг в середине дня едет свадебный поезд. На первых санях мальчик с иконой, жених и невеста. Дальше дружки, с перевязанными через плечо полотенцами, сватовья, гости. Гармошки, бубен, нарядное платье, радостные лица. Песни с гиканием и присвистом — свадьба. Пост не останавливает, а если возникает заминка, его без звука, прихватывают с собой. Кавалькада приближается к штабу противника. Ребята на ходу соскакивают с саней и врываются в штаб. По сигналу к селу подходят главные силы отряда.
Лишенный управления и руководства, отряд противника редко оказывал сопротивление.
Невестой обычно наряжался Махно. О нас ходили всевозможные легенды и слухи, и было такое множество всевозможных трюков, что трудно было отличить быль от придуманного. Но все это создавало нам популярность и авторитет борцов за народное дело и обеспечивало всяческую поддержку населения.
http://www.e-reading.co.uk/bookreader.php/133657/Dorogi_Nestora_Mahno.pdf
