rocznica aresztowania przywódców Polski Podziemnej
Річниця арешту вождів Польського Підпілля
Лава підсудних в процесі шістнадцяти  –  Москва, червень 1945 р.

27 і 28 березня 1945 р. НКВД арештувало вождів Польській Підпільній Держави, яких затим вивезене в Москву та допроваджено у Лубянську в’язницю, а затим засуджено у відомому процесі шістнадцяти. Совецькі представники, запрошуючи їх перед тим на перемови, гарантували їм цілковиту безпеку.
На початку березня 1945 р. останні керівники АК генерал Леопольд Окуліцький "Niedźwiadek" й віце-прем’єр, делегат Уряду в Краю Ян Станіслав Янковський отримали за підписом полковника Пімєнова листи із запрошенням на зустріч з представником командування 1-го Білоруського Фронту - генерал-полковником Івановим (псевдо Івана Сєрова, начальника військової контррозвідки СМЕРШ).

В листах автор стверджував м. і:  «Можу повідомити тільки одне, що очікувана зустріч пана з генерал-полковником Івановим може вирішити й безумовно вирішить то, що іншим шляхом швидко вирішити не вдалось би. Взаємне порозуміння та  повага позволить обговорити дуже важливі справи та не допустити до їх загострення”.  Оба запрошення закінчувались такою декларацією:  «Зі свого боку, як офіцер Червоній Армії, якому випала така досить важлива місія, словом офіцера сповна гарантую панові, що коли панська доля з хвилини панського приїзду до нас, буде залежати від мене, буде пан у повній безпеці“.
Обставини передавання вказаного листа та його зміст вказували на те, то влада Підпільній Держави, що у тої час перебувала під Варшавою, була вже НКВД розконспірована.

Після драматичній дискусії, в який ген. Окуліцький виразив свій песимізм стосовно пропозиції Совітів, остаточне вирішено прийняти запрошення ген. Іванова.
17 березня делегат Уряду Янковський зустрівся з полковником Пімєновим в Прушкові та поінформував його про те, політичні угрупування, які входять до складу Ради Національній Єдності, хочуть розпочати легальну діяльність. У зв’язку з цим, ген. Іванов повинен зустрітись з керівництвом RJN. Янковський у розмові також  поставив питання вислання делегації підпілля до Лондону, яка провела би консультації з урядом, політичними партіями і Станіславом Миколайчиком. Пімєнов обіцяв допомогу в організації такого виїзду.

По кількох днях, 21 березня, Пімєнов передав Янковському повідомлення, що найближчими днями прилетить ген. Іванов, який хотів би, бути може у товаристві маршала Жукова, зустрітись з представниками польського підпілля. Відразу після зустрічі дванадцять польських політиків  мали вилетіти до Лондону на консультації.

Командувач АК в депеші від 25 березня, останньою перед арештом, описуючи стан перемов з Совітами,  писав до Лондону: «Делегат Уряду і Партії Ради Національній Єдності заангажували вже досить сильно з совецькою воєнною владою у напрямку гласній діяльності та легалізації своєї праці.  Перемови на цю тему Делегата Уряду, РНЄ і представників партії з генерал-полковником Івановим має відбутись 27 березня.  На загальну і категоричну вимогу цих чинників мушу взяти участь в перемовах“. Наприкінці депеші ген. Окуліцький інформував, що польська сторона гарантувала Совітам збереження таємниці проводимих перемов.

Професор Анджей Гарліцький в оцінці початку перемов з Совітами вважав:  «Можна вважати, що керівники підпілля легко дали себе звабити в пастку, ретельно розставлену ген. Іваном Сєровим (…). Але справа не була такою вже простою. Питання перемов з совецькою владою було питанням політичним. Можливість арешту не виключалась, але , перш за усе, шукався шлях до повернення в легальне життя. (…)  Керівники підпілля хотіли використати абиякі форми легальній опозиції в демократичній системі, встановленої рішеннями ялтинської конференції“ (A. Garlicki "Historia 1939-1997/98. Polska i świat").
27 березня на зустріч до квартири Пімєнова на віллі в Прушкові прибули Янковський, Окуліцький і Пужак (голова Ради Національній Єдності).  Після обіду їх перевезене в Прагу, де вони мали зустрітись з ген. Івановим. Однак, до зустрічі справа не дійшла. Керівників підпілля поінформоване, що зустріч перенесена на наступний день
(Далі буде)

Проте, літак, в який вони всіли, політив не до Познані, але на схід. У літаку члени польської делегації зустрілись з раніше арештованим (8 березня 1945 р.) Александром Звєржинським, конспіративним головою Національній Партії.
За поганої погоди  літак мусив приземлитись. У результаті польські політики були перевезені до Москви потягом, де, як й Янковський, Окуліцький та Пужак,  стали в’язнями Луб’янки.

Стефан Корбонський, який  після Янковського заступив делегата Уряду, згадував: «Факт арешту керівників підпілля розійшовся країною з незвичайною швидкістю й був громом з ясного неба. Хоча, ніхто не мав жадних ілюзій до принципової мети совецької політики, а ще більше ті, хто пройшов Варшавське Повстання, та власними очима  бачили та ощутили на власній шкірі написане ним «визволення“, однак, майже ніхто не допускав, що Совіти могли зробити так підступно підло і цинічно (…)  Враження було тим більше, що про вступні перемови знала тільки конспіраційна верхівка. Натомість, країна й підпілля довідались – з закордонного радіва, з підпільній преси та поголосу, що розходився зі швидкістю блискавки, тільки про епілог”  (S. Korboński "W imieniu Rzeczypospolitej").
«Стався вибух розпачі і шаленства, що привело до стану сильного кипіння. Народжувались плани якогось замаху потужною мережею, якоїсь міцної відповіді, які би заспокоїли прагнення помсти та показали, що підпілля й надалі існує, та потрафить ще карати. Усі з нетерпінням та надією очікували на реакцію альянтів. Вона прийшла, але, яка ж слабка та без перспективи на добрий вислід. Місце піднесення та очікування почало займатись розчаруванням та безмежним пригнобленням“  - писав С.Корбонський.

Арештовані  вожді польського підпілля після майже тримісячного слідства, 18 червня 1945 р. постали в Москві перед Військовою Колегією Верховного Суду. У тої самий час в Москві точились розмови у справі створення в Польщі Тимчасового Уряду Національній Єдності.
Підсудні звинувачувались у діях проти Червоній Армії та Совецького Союзу. 21 червня 1945 р. оголошено вирок. Окулицький був засуджений на 10 років ув’язнення, Янковський на 8 років, Бєнь і Ясюковіч отримали по 5 років, Пужак – 1,5 роки, Багінський – один рік, Звєжинський – 8 місяців, Чарновський – 6 місяців, Мєжва, Стипулковський, Гасінський і Урбанський по 4 місяці. Міхаловський, Кобилянський і Стемлєр-Домбський були виправдані.
Три з них закінчили свій життєвий шлях в совіцьких в’язницях. Генерал Окуліцький помер в московській Бутирці 24 грудня 1946 р., Ян Станіслав Янковський – 13 березня 1953 р. у Володимиру на Клязьмі, а Станіслав Ясюковіч – 22 жовтня 1946 р. у в’язничному шпиталю на Бутирках.
Позосталі, окрім Бєня (повернувся в 1949 р.), повернулись в Польщу в 1945 році. А тут, більшістю з них зайнялась служба безпеки: Пужака арештовано в 1947 р., помер у в’язниці через три роки; до комуністичних в’язниць також трафили Багінський, Мєжва, Кобилянський, Міхаловський та Стемлєр Домбський.
В окремому судовому процесі у листопаду 1945 р. совєцький суд 5-ма роками позбавлення волі покарав Антонія Пайдака, якого по відбуттю терміну заслано до Красноярського краю. В Польщу він повернувся тільки в 1955 році.

Kurier Wileński/PAP/Kresy.pl
Dodał Agnieszka dnia 27.03.2010 o godzinie 22:06:59
Джерело: Сайт Фундації Допомоги Поляка Сходу
http://www.kresy.pl/wydarze....iemnego 28.03.2010 р.

(з польської мови переклав: А.Грабовський;)
04.03.2010 р.; Дебальцеве

Росія перекидає в Киргизстан дві роти десантників

Про це в четвер, 8 квітня, повідомив начальник Генштабу ЗС РФ Микола Макаров.

За його словами, десантники перекидаються в Киргизстан, щоб забезпечити безпеку родин російських військових.

"Було рішення президента відправити туди дві роти десантників - близько 150 осіб прибуло в Кант", - сказав Макаров, що супроводжує главу Кремля на підписанні договору про СНО у Празі.

У свою чергу представник Міноборони РФ повідомив, що російські військовослужбовці на авіабазі в Киргизстані переведені в режим підвищеної бойової готовності.

"У зв'язку з сутичками, які відбувалися в Бішкеку, військовослужбовці військової авіаційної бази Кант переведені на посилений режим несення караульної служби. Обмежено вихід військовослужбовців за територію бази. У даний час усі військовослужбовці та члени їхніх родин перебувають у своїх квартирах", - сказав він.

Представник Міноборони зазначив, на даний момент ніяких інцидентів поблизу території російської авіабази не зафіксовано, обстановка спокійна.

Раніше сьогодні, 8 квітня, повідомлялося, що авіабаза американських ВВС в Манасі тимчасово призупинила роботу у зв'язку із заворушеннями.

Нагадаємо, масові заворушення в різних містах Киргизстану почалися 6 квітня після того, як влада заборонила провести народний курултай і заарештувала лідерів опозиції. Жертвами зіткнень, за останніми даними, стали 74 людини, більш ніж 500 поранені.

Створений опозицією тимчасовий уряд у четвер оголосив, що розпускає парламент і забирає собі функції президента і кабміну. Раніше Роза Отунбаєва, що керує самопроголошеним кабінетом міністрів, заявила про перехід на сторону опозиції міліції, армії і прикордонної служби.

Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун у четвер пообіцяв направити свого спеціального представника до Киргизстану. А лідери багатьох країн закликали сторони конфлікту уникнути подальшого кровопролиття.

Як очікується, найближчим часом відсторонений від влади президент Киргизстану Курманбек Бакієв, що зберігав мовчання з моменту початку заворушень, виступить зі спеціальним зверненням до народу.