От сьогодні отримав таку вісточку на скриньку:
Цитата
Сьогодні багатьом набридли повідомлення про щоденні провокації, балачки іноземних та українських політиків ні про що та надмірна кількість інформації, від якої паморочиться в голові. Усі говорять, що треба зробити те і те. Розповідають про сильні і жорсткі дії, які хочуть застосувати щодо Росії. Думають, вирішують. Та не поспішають. Так просиділи ми і час прибуття до нас "на курорт" зелених чоловічків. Прогаяли захоплення москаликами деяких українських військових частин. І нарешті, позбулися однієї частини Української Держави - АРК Криму. Скільки ще будемо чекати? Мабуть, чухатимемо потилицю доти, доки не прийде сам Путін і не примоститься десь у Києві. А москалики радітимуть такій легкій перемозі. А ми опустимо голови, бо, бачте, думаємо, як зі світовою спільнотою краще дипломатично вирішити цю прюблему.
Простий козак Остап Свербигуз із Полтавщини пропонує виконати дві рішучі дії, щоб припинити зазіхання довгої імперської руки на українські землі:
1. організувати багатомільйонний мирний марш на Москву, який ще у 17 ст. був проведений П. Сагайдачним із козацьким військом. Українцям треба запросити Путіна для переговорів. Бо Росія не бажає з нами сьогодні говорити;
2. змусити переглянути Росією повернення українського історичного регіону Кубанщини до складу України. Ця територія вдвічі більша за Крим і була заселена колись чорноморськими козаками. Відсоток українців там більший за росіян. Тому можна застосувати контрсценарій: приїзд до Кубані в гості щойно сформованої Національної гвардії, проведення референдуму і то наша земля.
Лише ці два справжні козацькі аргументи здатні щось змінити у сьогоднішніх напружених стосунках між Росією та Україною.
Нехай вічна буде слава, бо через шаблю маєм права!
Хто візьметься першим щось сказати?