Козацький сайт
Український козацький портал


Код тицялки
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 212»
Модератор форуму: indragop 
Козацька рада » Історія » Характерники » Все про характерництво - від теорії до практики
Все про характерництво - від теорії до практики
МамайДата: Середа, 08.07.2009, 11:00 | Сообщение # 1
Селянин
Роль: Вільні люди
Пострілів: 1
Відзнаки: 0
Повага: 0
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика:
(Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)

Жрузі-побратими! Прошу, у кого що є про характерництво поділитися зі мною. Займаюсь вивченям характерництва. Пишіть або на форум, або на моє мило: sirotenko1@yandex.ru
 
kardynalДата: Пятниця, 11.09.2009, 04:30 | Сообщение # 2
Селянин
Роль: Вільні люди
Пострілів: 11
Відзнаки: 0
Повага: 6
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика:
(Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)

Характерництво це особливий таємничий стан , навіть у самих козаків .

Тому дізнатися про справжню козацьку спадщину гартовану віками i даровану предками ,не кожному дано .
Якщо в козаки як свідчить історія , відбирали кращих то характерництвом напевне володіли й займалися особливі люди .


Козак не боїться, ні дощу ,ні хмари ,ні чортової хари.
 
СхіднякДата: Четвер, 16.12.2010, 18:39 | Сообщение # 3
Світлий чоловік
Роль: Старшина
Пострілів: 585
Відзнаки: 5
Повага: 71
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика:
(Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)

Старшина Поважний козак. Писака
Козаки - характерники

Багато народів мали і мають своїх особливих вищої касти воїнів, яким притаманна надлюдська живучість у самих важких умовах, які здатні поодинці протистояти тисячам.   Махаратхи, самураї, ніндзя, толтеки.... є і у нас такі, їх називають ХАРАКТЕРНИКАМИ.

Є кілька версій виникнення цієї назви, одні вважають, що від незламних характерів і сили духу, інші стверджують, що на честь язичницької Богині-матері Хари, бо майже всі характерники були язичниками.

Ці воїни пішли від древньоукраїнських волхвів, які знали таємничу силу речей, явищ і володіли своєю, виробленою в століттях, наукою і прийомами, за допомогою яких мали сильний вплив на маси, а також володіли даром пророцтва.
(Читати далі>>>)

Я знайшов також цілу папку "ДУХ ХОЛОДНОГО ЯРУ ЖИВЕ В НАС" у  користувача "ЧОРНОТА"


ХОЛОДНОЯРЕЦЬ

Поправив Східняк - Четвер, 16.12.2010, 18:43
 
СхіднякДата: Субота, 08.01.2011, 15:37 | Сообщение # 4
Світлий чоловік
Роль: Старшина
Пострілів: 585
Відзнаки: 5
Повага: 71
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика:
(Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)

Старшина Поважний козак. Писака
Увазі форумлян пропоную блог http://blog.i.ua/user/1577300/613114/?p=2 , в якому йде розмова по темі:

Друзі, продовжую своєрідний звіт про прочитане (дуже прошу не бити). Останньою прочитаною книжкою моєю стала робота відомого українського дослідника давнини Тараса Каляндрука «Таємниці бойових мистецтв України». Не секрет ні для кого, що, вживаючи словосполучення «бойові мистецтва» ми радше маємо на увазі широко відомі у нас і в усьому світі східні бойові мистецтва на кшталт карате, тейквондо, айкідо, ушу, дзюдо та інші. Але й український народ має багату традицію бойових мистецтв, незаслужено забуту нами. Автор розгортає перед нами історичне полотно, на якому малювалась історія козацтва і гартувався дух визвольної боротьби, наводить безліч історичних фактів, зображуючи міць козацького духу і вправність українських воїнів. Книга багато ілюстрована: поруч з сучасними фото і малюнками – світлини початку ХХ століття, старовинні малюнки і графіка, зображення предметів вжитку і козацької зброї. Дуже раджу прочитати, хто ще не читав, хоча, гадаю, всім, хто цікавиться українською історією, ця робота добре відома.

Тут же хочу навести невеличкий абзац з книги, що прямо не стосується України. Проте, на мою думку, він містить певні поради для нас, аби ми могли виробити для себе властиву психологічну установку, адже саме з внутрішньої гармонії, з внутрішньої впевненості в собі і виростають зовнішні прояви мужності і героїзму, якими у всі часи пишались народи і які високо цінувались, як взірець людяності і приклад для наслідування.

«Протягом останніх років ми з захопленням спостерігаємо за героїчною боротьбою маленької гірської країни Чечні проти набагато чисельніших і краще озброєніших московських орд, які танками, тотальними бомбардируваннями і напалмом намагаються за всяку ціну загарбати цю державу, знищити її незалежність. З історії ми знаємо, що ця боротьба триває з перемінним успіхом вже сотні років, а Москві ніяк не вдається знищити волелюбний дух гірського народу. У зв’язку з цим пригадується цікава історія часів чеченської війни проти московських зайд (1817 -1864 рр.) під проводом славнозвісного імама Шаміля. Так от, під час тієї війни імам Шаміль суворо заборонив складати та співати в аулах плачливі пісні. «Ми воїни, ми воюємо, тому нам треба бути мужніми. Мужність не повинна ні скаржитися, ні плакати, хоч би які випробування їй випадали», - говорив він. За порушення свого наказу він суворо карав, не дивлячись, хто перед ним – старий чи молодий, чоловік чи жінка. Одного разу він почув одну таку пісню, де оплакувалась втрата гірського аулу Ахульго, лились сльози за померлими героями. Шаміль наказав негайно розшукати автора пісні і дати йому сто два удари батогом – по одному за кожен рядок пісні. Коли ж виявилось, що пісню склала його мати, імам заявив, що оскільки матір карати не годиться, він сам, як син, отримає кару за цю пісню. Шаміль тут же скинув одяг, роздягнувся і наказав своєму мюридові відлічити йому сто два нагаї. Після екзекуції імам встав, одягнувся і сказав людям: «Горці, нам треба воювати. Нам ніколи створювати пісні й співати їх та розповідати казок. Нехай співають пісень про нас наші вороги. Цього навчать їх наші шаблі. Витирайте сльози, гостріть зброю. Ахульго ми втратили, але Дагестан ще живий і війна не скінчилася».

Коментарі до цього повідомлення теж цікаві:

* 25 августа 1859 года Шамиль вместе с 400 сподвижниками был осажден в Гунибе и 26 августа (по новому стилю — 7 сентября) сдался в плен на почетных для него условиях (см. Взятие Гуниба).

После приема в Петербурге императором ему была отведена для жительства Калуга.

В августе 1866 года в парадной зале Калужского губернского дворянского собрания Шамиль вместе с сыновьями Гази-Магомедом и Магомедом-Шапи принес присягу на верноподданство России. Спустя 3 года Высочайшим Указом Шамиль был возведен в потомственное дворянство.

* В 1868 году зная, что Шамиль уже немолод и калужский климат не лучшим образом сказывается на его здоровье, император решил выбрать для него более подходящее место, каковым стал Киев.

* Власне, автор книги і про це пише, що козацьких пісень співати заборонялося спеціальними царськими указами... Можливо, умисне намагались тоді створити подібну націю рабів... Адже незатишно жити, маючи войовничого сусіда... Ото Росія-матушка і старалась, як могла...
Зараз нам важко відшукати в нашаруваннях брехні зерно істини...
Але, можливо, подібна практика дійсно мала місце... Адже заборонялись і українська мова колись, і звичаї... І тому підтверджень багато є в анналах історії...

* Ви праві у тому, що необхідна обережність в підході до подібних питань.
Просто мені цей абзац видався доволі цікавим - не в зв'язку з особою цитованою, а в зв'язку з цінністю сказаного... А вже щирість і правдивість кожен приміряє не себе)
Є у Висоцького пісня є одна - "Правда и ложь":

"...Правда смеялась, когда в нее камни бросали:
"Ложь это все, и на Лжи одеянье мое..."
Двое блаженных калек протокол составляли
И обзывали дурными словами ее.

Стервой ругали ее, и похуже чем стервой,
Мазали глиной, спускали дворового пса...
"Духу чтоб не было, - на километр сто первый
Выселить, выслать за двадцать четыре часа!"

http://www.world-art.ru/lyric/lyric.php?id=948

Так що до правди завжди ставлення якесь двояке.

 
НечупайлоДата: Середа, 19.01.2011, 19:08 | Сообщение # 5
Чатовий світлин
Роль: Старшина
Пострілів: 28
Відзнаки: 2
Повага: 24
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика:
(Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)

Старшина Хороший братчик
Свій початок козаки-характерники ведуть ще від давньоукраїнських язичницьких волхвів (віщунів, чародіїв). У творах П. Куліша про походження козака-характерника читаємо:

О козаки! Зветесь ви християни,
І так шукаєте собі безпеки,
Як ваших предків хижаки погані
Навчили у віки якісь далекі.

В. Шевчук пише про волхвів таке: «Вони, вважалося, знали таємну силу речей, явищ і володіли своєю, виробленою в століттях, наукою і прийомами, з допомогою яких цю віру вселяли в маси. Вони займалися пророцтвом, тобто віщували про майбутнє, через що і називали їх віщунами».

На думку В. Пилата: «Після хрещення Русі, переслідувані князями та греками волхви, жерці і воїни-охоронці храмів об’єднувалися у таємні громади і у віддалених від великих міст місцях почали створювати Січі. На островах Дніпра, побережжях Бугу і Дністра, в Карпатах і багаточисельних лісах України (Русі) волхви заснували школи бойового гартування і вишколу, в яких шлях воїна до вершин досконалості опирався на рідну віру, одвічні звичаї та обряди». Тут ми можемо згадати попередників козаччини XVI ст., таємничих степових бродників, вигонців галицьких та інші військові громади.

Недаремно і Запорозька Січ виникла на острові Хортиця. Ще в першій половині Х ст. візантійський імператор Костянтин Багрянородний розповідав, що руси мають пристань на острові Святого Георгія (Хортиці), де біля велетенського дуба покладають свої жертви. Про те, що шанували і запорожці це місце, пише також Я. Новицький: «Легенда розповідає, що багатовіковий святий дуб був місцем, де збиралися запорожці і козацька рада для обговорення політичних та громадських питань; під дубом лунали запорозькі молитви; інколи вони бралися за зброю проти ворогів. В 1775 році, після Троїцьких свят, запорожці в останній раз віддали шану святому дубові, де вони розпили кілька бочок горілки і в останній раз відтанцювали запорозького козачка».

Доказом того, що багато хто з характерників не був християнином, було те, що «їх ніколи не ховали попи, а ховали їх запорожці по-своєму». Навіть декотрим, як розповідають легенди, забивали в груди кілок, щоб вони по смерті не вставали, а тоді засипали землею. Однак найпоширенішим похованням характерників було поховання лицем донизу.

Цей звичай склався ще зі скіфських часів. Як стверджує С. Бессонова, так ховали «небезпечних людей-чаклунів, тобто осіб, чиє посмертне відродження було небажаним. Для того їх обертали обличчям вниз, щоб сонце не торкнулось їх своїм животворним промінням». Одне з таких поховань козака-характерника, як повідомляє П. Лаврів, було розкопано в 1936 році біля с. Архангельськ, Ясинуватського району, Донецької області. Козак лежав у дубовому гробі, зробленому без жодного цвяха. Коли відкрили труну, побачили останки козака в червоних шароварах і синьому жупані, підперезаному зеленим поясом. Він лежав лицем донизу, а за поясом мав горобчик горілки, запечатаний сургучем. Прості люди називали характерників чаклунами, галдовниками, а попи вважали, що в них «вселився біс».

Створюючи свою систему бойового вишколу, козаки-характерники були продовжувачами справи волхвів.

Крім того, українці мали можливість ознайомитись і з бойовими мистецтвами інших народів, адже серед запорожців були представники 20 націй. Наприклад, гетьмана Предслава Лянцкоронського сучасники величали як лицаря, вишколеного в рицарській штуці сучасної Європи («пройшовши цілу Європу, побував також в Єрусалимі і різних варварських краях, і там багато навчився з воєнної штуки, і вернувшись додому, користувався тим: в воєнній штуці багато відмінив і нового завів»).

Все це дійшло до наших днів у вигляді бойових танців – гопака, метелиці, козачка. Порівнюючи багатство рухів китайської системи ушу з гопаком, І. Лебедєв дійшов висновку, що для того, щоб виконати гопак, потрібно «багато ще дечого, що виходить за рамки китайської гімнастики». На його думку, гопак є наслідком розвитку системи фізичної і психічної підготовки наших предків-воїнів.

Репутацію характерника мали деякі історичні особи. Зокрема, сучасники вважали галдовником наказного гетьмана Івана Золотаренка, який прославився в роки Визвольної війни своїми успіхами в боях з поляками. Його смерть оповита багатьма таємницями. Як оповідає автор «Історії русів», «Наказний гетьман, Золотаренко, повертаючись з військом за наказом в Білорусію і проходячи місто Старий Бихов, пострілом з рушниці, зробленим з однієї дзвіниці засівшим там католицьким органістом Томашем, вбитий на смерть, а органіст признався добровільно, що підготовлений до цього злодійства католицькими ксьондзами, які дали йому кулю зі священної чаші, за його словами, освячену і укріплену спеціальними замовляннями… І справді, після огляду виявилась та куля незвичайною, і в ній середина була срібна з латинськими літерами! Тіло вбитого Золотаренка відвезли на батьківщину в місто Корсунь на поховання в тамтешній дерев’яній церкві, його коштом збудованій. Але коли почалось поховання в присутності багатьох людей і духовенства, то громовим ударом запалена церква, і тіло вбитого разом з церквою згоріло в попіл».

Багато чудернацьких історій розповідали про запорозького кошового Івана Сірка. За час свого отаманування з 1659 по 1680 роки Сірко брав участь у 55 битвах і скрізь виходив переможцем, не рахуючи безлічі дрібних сутичок з ворогами, не занесених до літописів і виграних ним. Тому найчастіше його з усіх інших кошових обирали запорожці на Валних (головних) Радах. За 22 роки обирали Сірка 22 рази! Вірили, що він знає наперед про те, хто з ним збирається воювати, що під час бою може перекинутися на хорта, вовка чи яструба, або заклясти вороже військо. Недаремно ж турки і татари прозвали його «урус шайтан». Татарські матері іменем Сірка лякали дітей. Турецький султан видав фірман (указ) про моління в мечетях на загибель Сірка. А. Кащенко писав про нього: «Чи зміг би простий чоловік з такою невеликою купкою товариства самостійно, без чужої допомоги відбитись від далеко більшого і краще озброєного війська турецького і татарського, і більше 30 тисяч яничарів, мов баранів, вирізати між січовими курінями? А хто ж, як не характерник, зміг би вскочити з купкою товариства у самий Крим, кубло великої орди, поруйнувати його городи, вирятувати невільників, що зігнані туди з усіх земель, і взяти велику здобич?»

Про запорозького кошового Григорія Сагайдачного говорили, що «його ні куля не брала, ні шабля не рубала. Він такий був, що із води виходив сухим, а з вогню мокрим. Він знав усі броди і чаклунські засоби. Одне слово, він був знаючим чоловіком».

Славу характерника мав і фастівський полковник Семен Палій.

За допомогою характерництва козака Кравчини раптово був схоплений Гнатом Голим зрадник Сава Чалий, який, вирісши у Січі, перекинувся до поляків і став найзлішим ворогом запорожців. За переказами, Голий і Кравчина, «як од’їжджали з Запорожжя, то насипали в сап’яни (чоботи) своєї землі, понабивали її коням під копита і пообтикалися терном. От вона й одводе очі, мов вони за лісами у своїй землі». Взагалі, у козаків був звичай перед походом насипати своєї землі під устілку чобіт і в шапки. Вважалося, що «хто чоботи скине, тому смерть, а хто шапку зніме, тому голову знімуть».

П. Петерсон, швед, що був у Московщині в 1608 році і написав історію заворушень на Московщині в часи боротьби претендента на московський трон Дмитра, зазначає велику роль українських козаків. «Провідником козаків, – каже П. Петерсон,– був Кореля, спритний «чорнокнижник», котрий чудодійством багато допоміг Дмитрові».

Чимало характерників взяли участь у гайдамацькому русі. Сучасник поляк Корятович розповідав, що не один раз жовніри бачили, як гайдамаки збирали з себе кулі, які попадали їм у груди або обличчя, і кидали їх назад у ворога. Тому поляки, вирушаючи на гайдамаків, святили кулі.

Саме характерники, коли московські війська у 1775 році підійшли руйнувати Січ, на відміну від старшини і духовенства, які умовляли запорожців не проливати християнської крові, закликали вчинить ворогам опір. В одній з пісень співається, як характерник Васюта звернувся до кошового:

Дозволь, батьку отамане,
Нам на башті стати:
Москаль стане із мечами,
А ми з палашами,
Не виб’ємо палашами,
Виб’єм кулаками,
Нехай слава не поляже
Проміж козаками!..

За переказами: «Як стало військо проти запорожців, а характерники і вийшли. «Ну,– кажуть,– здаватися не будемо, бийте!» Москалі за рушниці, цілять їх, а рушниці – клац, клац, клац! – і не палять. Глянули, аж порох мокрий… «Ну,– кажуть,– вас, мабуть, і чортяка не звоює». Характерники зовсім не хотіли здаватися Катерині». Однак більшість запорожців пристало на умовляння старшини з духовенством і здалися. Але найнепокірніші, очолювані характерниками, покинули Січ і втекли за Дунай в Туреччину, де вони заснували Задунайську Січ (на території сучасної Румунії). Проявили себе характерники і на новому місці – у війні козаків з липованами (російськими козаками-некрасівцями). За переказами, характерники допомогли козакам заволодіти липованським містечком Дунаєвець.

Чимало старих характерників залишилося на Великому Лузі і після зруйнування Січі. В народних оповіданнях збереглися прізвища декого з них: Джерелівський – «сам кував рушниці і умів заговорювати їх, був великим стрільцем і мисливцем, не боявся ні хмари, ні грому», а також Канцибера, Гайдук та інші. Прожили вони більше ста років. До нас дійшли деякі географічні назви, пов’язані з ними: Джерелівське урочище, Канциберівське озеро й урочище.

Характерництво, безумовно, приховує багато таємниць для істориків, лікарів, біологів, хіміків, фізиків, інженерів. Те, що нам відомо, тільки вершок айсберга, основа якого ховається в темних глибинах містики і парапсихології. На думку О. Бердника, «…характерництво було не винятком, а втаємниченим духом буття Січі Запорозької; вся Січ була «братерством Характерників».

 
dobrodiyДата: Середа, 25.07.2012, 11:55 | Сообщение # 6
Селянин
Роль: Джури
Пострілів: 1
Відзнаки: 0
Повага: 0
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика:
(Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)

Якщо не писати, а щось практично досліджувати в цій тематиці - потрібно шукати: Першоджерела, Носіїв.
1. Першоджерела: те що можна знайти в піснях, малюнках, книгах. Інформація вже починає проявлятися.
2. Носії: повинні бути.... і не лише в Україні. Питання - чи хотять вони ділитися знаннями зо всім народом? І чи володіють вони усим набором колишніх характерників і де можна використати цей набір тепер: кулі не беруть....

Бачу третій шлях:
Самому зануритися в "характерне" середовище: читати/спілкуватися по цій тематиці; думати про неї/просити вчителя/спостерігати; опановувати практики які вже відомі. Визначитися - якими прийомами володіли древні і розвивати в собі ті нахили що ближчі тобі. Але запитай в Бога й Себе: навіщо тобі ці Знання, Як і Де ти їх застосуєш.

Від себе можу рекомендувати: Філативич "Живе Слово" - очищення Звуком на усих рівнях; Костянтин Стасюк - біогравітація, практичне втілення на фізичному плані можливостей; іще маю певні наробітки, але вони особисті - час покаже, вірні чи ні. Через це багато патякати не буду.

Добродій
 
INDRAДата: Вівторок, 25.12.2012, 00:42 | Сообщение # 7
Admin
Роль: Кошовий
Пострілів: 804
Відзнаки: 4
Повага: 38
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика:
(Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)

Кошовий Хороший братчик Писака
Вперше почув про біогравітацію. В інтернеті є російські вісники. Дякую за згадку, будемо ознайомлюватися.

 
Dmytro_OtamanДата: Вівторок, 21.01.2014, 02:12 | Сообщение # 8
Вивчає грамоту
Роль: Старшина
Пострілів: 30
Відзнаки: 0
Повага: 4
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика:
(Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)

Старшина
Багато людей чули про козаків характерників але не можуть нічого про них розповісти хіба що те що десь прочитали що характерники були язичниками. Характерники - це люди що володіли екстрасенсорними здібностями але це не заважало характерникам називати себе християнами і боротися проти татар та турків за рідну землю, за свій народ і християнську віру. 
Характе́рник — назва віщуна, чаклуна на Запорозькій Січі, який займався не лише ворожінням, але й лікуванням поранених козаків, їх психотерапією та фізичною підготовкою, про що існує ряд історичних свідчень очевидців, народних легенд та переказів. Найвідомішим козаком-характерником називають козака Мамая — ідеалізований образ козака-мандрівника, воїна, мудреця, казкаря і характерника в одній особі. Також, за переказами, майже всі козацькі гетьмани, кошові отамани і відомі полковники були характерниками. Серед них — Остап Дашкевич, Дмитро Байда-Вишневецький,Іван Підкова, Самійло Кішка, Северин Наливайко, Петро Сагайдачний, Максим Кривоніс, Іван Богун, Данило Нечай і найбільший характерник з них — Іван Сірко. Що цікаво всі переліковані особистості сповідували православне християнство. 
Характерники були сильними чаклунами, серед здібностей яких — вміння зупиняти кров, заговорювати біль, ловити кулі голими руками, ходити по воді та вогню, годинами перебувати під водою, ставати невидимим, гіпнотизувати, з'являтися в кількох місцях одночасно та викликати панічний жах у ворогів, що спричиняло панічну втечу їх з поля бою. Також такі козаки могли бачити майбутнє, події, що відбувалися за сотні кілометрів в інших краях, впливали на свідомість людей, неживу природу, лікували смертельні рани (навіть ставили на ноги мертвих!), знаходили скарби, виходили сухими з води. 
Характерниками ставали, як правило, люди з екстрасенсорними здібностями, зі схильністю до навіювання, гіпнозу, яснобачення, телекінезу чи телепатії. Історик Аполлон Скальковський(*1808—†1899) описував характерників як таких чарівників, «що їх жодна вогненна зброя, ні куля, ні гармата умертвити не може», а за необхідності вони могли зачарувати будь-яких сторожів чи вартових так, що «ніхто з них не почує і не побачить жодного козака… і тоді вже вони беруть що хочуть, і повертаються в Січ».
Про характерників лишилося безліч історичних свідчень очевидців, народних легенд та переказів. Запам'ятались характерники і народам, які воювали із козаками. Турки називали запорозьких чаклунів «урус шайтан» (урус — руський, шайтан — чорт), зокрема, так вони називали Івана Сірка і навіть лякали ним дітей. Відомості про характерників лишили і польські історики — Бартош Папроцький (*1540—†1614) та інші.
Бартош Папроцький : Гетьман Зборовський послав до татарів перекладача ,який би запросив їх ( татарів ) до нього на розмову і наказав кільком козакам з рушницями укритися і пильнувати ,щоб татари не взяли насильно перекладача.В цей час один козак вистрілив в татарина. Розгніваний гетьман кинувся до нього ,хотів цим показати ,що тримає татарам своє слово , але інші козаки заступили його . Той козак умів кожну кулю замовити ,щоб ні йому не зашкодила ,ні тому війську яке з ним було. І так козаки швидко повстали проти гетьмана ,що ледви їх упросив» .
Розумові та фізичні можливості людського тіла досі не дослідженні. Є безліч відомостей про людей що можуть читати чужі думки поглядом гнути залізо входити в транс і не відчувати болю, бронювати шкіру свого тіла щоб її не брала ні стріла ні куля. Не всі ці навики вродженні частину з них можливо відтворити наполегливою працею над самим собою. Наприклад монахи з буддійського монастиря Шаолінь шляхом довготривалих фізичних і психічних практик так загартовують своє тіло що шкіра стає міцніша за камінь. Є історичні відомості, як ударом кулака шаолінський монах може розколоти кам’яну брили, пальцем пробивали сталеві обладунки, ловили стріли руками, кидали тонку голку у супротивника і вона пробивала йому череп. В південній Індії є школа бойових мистецтв Каларі- Паятт по слухам в цій школі коли учень досягає найвищого рівня йому показують секретну методику як вбити людину єдиним дотиком послати подумки імпульс смерті в його тіло, ця методика має інший бік дотиком можна вилікувати людину від хвороби. Знання цих методик не робить буддійських монахів та індусів язичниками. Так же само є відомості про те як православні святі монахи зцілювали людей молитвою та дотиком активізуючи божу силу що дрімає всередині кожної людини, бачили майбутнє у молитві відділяли свою душу від тіла і бачили інші краї, виходити із води сухими як це робили характерника. Так що екстрасенсорні можливості якими володіли козаки-характерники не могли стати на перепоні їх православній вірі у Господа Бога Ісуса Христа та Святий Дух.


Тії слави козацької
Повік не забудем!
 
СічовикДата: Вівторок, 11.02.2014, 19:31 | Сообщение # 9
Селянин
Роль: Вільні люди
Пострілів: 4
Відзнаки: 0
Повага: 0
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика:
(Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)

На  мою думку козаком-характерником міг статикожен справжній козак. Характерники оповіяні різними легендами. Одні
розказували про магічні сили ніби характерники контролювали погоду чи тварин,
інші говорять що вони могли ставати тваринами, а ще було повір*я що вони
говорять з тваринами.                В легендах характерники завждисиві й старі діди. Це через те, що тільки вигартувані в боях, і мудрі по роках
могли дійсно вийти з будь-якої ситуації (силою і майстерністю ведення бою або ж
розумом і хитрістю). Наприклад характерником був славнозвісний Сірко. Сірко був
в багатьох битвах і навіть 1645-го на чолі 2,500 козаків брав участь і відіграв
головну роль у захоплені Дюнкерку неприступної Іспанської фортеці. 40000 французів
пів року тримали облогу і вели штурм фортеці, марно! Натомість козаки зробили
все за кілька днів.                                                                                                                                                                            Самечерез свою військову стратегію козаки здобули славу «непереможних»!!! Хотинська
битва 1621  по один бік козаки підпроводом Петра Сагайдачного(40000) з ляхами по-другий турки(220000). 3 вересня
коли турки атакували Сагайдачний розмістив військо півкругом, і відкрив щільний
вогонь по ворогу, турки не витримавши цього почали спішно відступати і втратили
більше 10000 войнів а козаки втратили 40 чоловік.                                                                  Отжекозак який вигартуваний в боях, знається на ліках, розуміє тактику ведення бою,
а також сильний духом, готовий стати на смерть за правду гідний звання
Характерника.


Борітеся- поборете,
Вам бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!
 
kleshenkoДата: Середа, 30.04.2014, 07:56 | Сообщение # 10
Вивчає грамоту
Роль: Січовики
Пострілів: 22
Відзнаки: 1
Повага: 8
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика:
(Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)

Цитата Січовик ()
На  мою думку козаком-характерником міг статикожен справжній козак.
Ти і прав і ні водночас. 
Не у кожної людини є хисть до характерництва (екстрасенсорних здібностей), але можна спробувати ці здібності відшукати в собі і в позитивному випадку і намагатися розвинути.

В наш теперішній час характерників звали би просто екстрасенсами.

За легендами і переказами козакам - характерникам приписували багато рис: розмовляння з тваринами, напускання мари на ворога, вливати на вітри і погоду, вхилятися від куль тощо.
Але щонайперше характерники вчили своїх учнів змінювати плив часу. Темної ночі характерники підіймали своїх учнів з ліжка, вели кудись в глухе місце, зав'язували очі давали до рук списа чи шаблю і казали чимдуж бігти в якомусь напрямку.
Ось так і бігли юнаки не знаючи, що біжать до урвища...
В екстрених ситуаціях наша підсвідомість на мить вмикає ті ланки мозку, які відповідають за "надприродне".
Так ось коли юнак втрачав твердь під ногами і опинявлся в повітрі - перша думка, що мабуть була в голові - що це вже смерть і щоб уникнути неминучої гибелі щось десь у підсвідомості вмикає той самий механізм "уповільнення часу".
Ні хто з учнів не знав, що на дні урвища було настелено багато сіна. Ось ту мить між життям і смертю юнаки добре запам'ятовували, коли балансуєш на лезі ножа. Саме на основі цих відчуттів і був покладений подальший розвиток по впливу на час.
Чому я розповідаю за вплив часу? Тому що сам таке пережив.

Коли я був ще студентом був у мене мотоцикл Восход. На канікулах їздив катався по селу, оскільки прав тоді ще не було.
Так ось був випадок - іздив я на розвідку на ставок до іншого хутора, там поспитати як клює і все таке. По дорозі додому потрапив на погану ділянку грунтової дороги оскільки вона була дбайливо ізрита коліями тракторів і молоковозів. Не взявши до уваги те, що вже був вечір, і що роса давно вже випала піддав газу. На невеличкий ділянці трави з жахом виявив, що зад мотоцикла мене обгоняє. Як я вискочив з сідла навідь не встиг запам'ятати, мабуть інстинкт самозбереження, чи якась невидима рука просто висмикнула мене з сідла за комір футболки. Прокотившись на правому боці близько п'яти метрів я залишився лежати так ще близько хвилини слухаючи як в трьох метрах від мене на холостих працює мій мотоцикл. Перша думка, яка прийшла до голови
-Треба ж, як добре працює. 
Встав, обтрусився, права нога нила. Коліна звезені, тієї миті почав згадувати, коли я в останнє розбивав коліна. Пам'ятаю це було в далекому дитинстві, а точніше не можу згадати. Піднявши мотоцикл, штовхнув кік, скочив в сідло і поїхав.
Відбувся я тоді парою синців і подряпинами, коліна як виявилось я не розбив, а трохи шкіра потерлась, но не до крові. а згадку про те, в мене на внутрішній сторони стегна шрам лишився розміром з копійку.

До чого все це? Так ось до чого.
Коли я зрозумів, що падіння не минуче, щось дійсно почало діятися з часом. Коли мотоцикл вже нахилився все почалося ненача в сповільнений зйомці. може зі сторони це виглядало миттєво, але для мене це падіння тривало десь сорок секунд. виліт з сідла (хоча по всім законам жанру я повинен був лишитися в сідлі, адже ні в теоріі ні на практиці я не знав як діяти в таких ситуаціях), саме падіння, я бачив як мотоцикл зупинився, а я в той час ще котився. Час нормалізувався десь через секунду після моєї зупинки. Я знов почав чути звуки, зокрема холостий хід ще працюючого двигуна (від моменту коли мотоцикл почав падати, до моменту моєї зупинки я був неначе в вакуумі).
Я ненадавав цьому значення до тих пір, поки не побачив телепередачу присвячену характерництву, де описувались відчуття, коли учні характерників знаходились в повітрі між "життям і смертю". І майже одразу в моїй пам'яті промайнуло, що і зі мною таке було. Я одразу згадав пригоду того вечора.
Кажуть, що побачити зміну впливу часу можна стрибнувши з резинкою з мосту (Bungee jumping).

Ось так! Хочете вірте, хочете ні.
 
ТаркоДата: Вівторок, 06.05.2014, 19:46 | Сообщение # 11
Освоїв абетку
Роль: Старшина
Пострілів: 50
Відзнаки: 1
Повага: 24
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика:
(Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)

Старшина Хороший братчик
Цитата kleshenko ()
В наш теперішній час характерників звали би просто екстрасенсами.
В жодному разі! Подивіться на сучасних екстрасенсів. Неосвідчене і закостеніле у своїх поглядах. Може й має якийсь дар, проте абсолютно дисгаромонійна істота, що втокмачує свої погляди як правильно жить. Як правило хворобливе тіло, ниций мозок і різної сили дух.

Дехто з авторів по цій темі згадує своїх дідів, які щось вміли. Це мудрий, ненав'язливий, сильний духом і тілом чоловік. Як йому треба все про всіх знає, все вміє, гарний гумор, проте присутній сарказм до оточуючих. Як береться чомусь вчити, то той учень аж гуде. Це характерник.

Додано (06.05.2014, 19:46)
---------------------------------------------

Цитата kleshenko ()
Коли я зрозумів, що падіння не минуче, щось дійсно почало діятися з часом. Коли мотоцикл вже нахилився все почалося ненача в сповільнений зйомці. може зі сторони це виглядало миттєво, але для мене це падіння тривало десь сорок секунд.
То є воно. Уявіть, так і стріли можна ловити заради потіхи. Один японец в цьому стані розрубує пейнтбольний м'ячик, інший американець ловить такі м'ячики руками.

Проте, це тільки тілесний прояв характерності, для повного розкриття потрібне ще й повне входження. Це дає бачення правильної для тебе постанови себе у житті (вміння будувати його так, щоб шлях не стикався з проблемами), передчуття майбутнього і Знання.

Як цього досягти, як і де навчитись - ось питання.


Та й від риби я родом,
Од пугача плодом...
 
kleshenkoДата: Середа, 07.05.2014, 10:44 | Сообщение # 12
Вивчає грамоту
Роль: Січовики
Пострілів: 22
Відзнаки: 1
Повага: 8
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика:
(Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)

Цитата Тарко ()
В жодному разі! Подивіться на сучасних екстрасенсів. Неосвідчене і закостеніле у своїх поглядах. Може й має якийсь дар, проте абсолютно дисгаромонійна істота, що втокмачує свої погляди як правильно жить. Як правило хворобливе тіло, ниций мозок і різної сили дух.


Щоб бути зараз єкстрасенсом - не потрібно мати здібності, лише потрібно бути добрим психологом.
Осмь наприколад розповісти за минуле! У тебе колись була вродлива дівчина, ти її донестями кохав, але вона обрала іншого, чи хтось у твоєму роду близьких слабкий на серце і таке інше.

Цитата Тарко ()
...для повного розкриття потрібне ще й повне входження. Це дає бачення правильної для тебе постанови себе у житті (вміння будувати його так, щоб шлях не стикався з проблемами), передчуття майбутнього і Знання.

Медитація робить своє діло. Та в нашому світі без труднощів не буває! Колись, люди шукали Біловоддя (Шамбалу) і знаходили там мир і спокій, оскільки земля та була позбавлена від правителів, воїн і іншого - усі люди були насправді рівними.

Цитата Тарко ()
Як цього досягти, як і де навчитись - ось питання.


Не кожну людину характерник візме у навчання, адже це не прості знання, а сакральні.
 
ТаркоДата: Середа, 07.05.2014, 17:56 | Сообщение # 13
Освоїв абетку
Роль: Старшина
Пострілів: 50
Відзнаки: 1
Повага: 24
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика:
(Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)

Старшина Хороший братчик
Цитата kleshenko ()
Не кожну людину характерник візме у навчання, адже це не прості знання, а сакральні.
Коли я моделюю в уяві і роздумах козацькі часи, мені вдається малоймовірним, що характерники бували лише навчені. Сам стиль життя в той час, ходіння між життям і смерттю, при певній долі попередньої розвиненості духу та певні природні умови цілком могли сформувати "самородок". Це як питання першопричинності, бо є теза, що характерника навчив волхв, а волхва напевне шаман. А от хто навчив шамана? Сам освоїв. Так і тут. Хочеш оволодіти гіпнозом чи ковальством? Маєш знати вихідні положення, може навіть десь інтуїтивно і ще маєш робити, багато і натхненно. З часом прийде Майстерність. А якщо ти вже в чомусь майстер, то в чомусь і характерник (згадайте згадки записані Яворницьким: після руйнування Січі, жив десь недалеко майстер, що робив "заговоренные" рушниці, цього майстра селяни називали характерником).


Та й від риби я родом,
Од пугача плодом...
 
ГонтаДата: Неділя, 29.05.2016, 11:57 | Сообщение # 14
Селянин
Роль: Січовики
Пострілів: 2
Відзнаки: 0
Повага: 0
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика:
(Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)

Усім доброго дня! Знашов цю тему і виникло декілька зауважень. Я згоден із теорією про походження характерників від язицьких волхвів. Скоріш за все, перші козаки, які, як відомо не будували січі, а жили в "Дикому полі", тобто, в степах,і переслідувались владою, не за свохю волею об'єднувались і з іншими вигнанцями, серед яких і були язичники. Я щиро сумніваюсь у наявності в характерників якихось надприродніх здібностей. На моє переконання їх знання та вміння складалось із фітологічних знань, отриманих від язичників, які дозволяли лікувати, а також виготовляти певні засоби, які пригнічували біль, підвищували витривалість, реакцію тощо. Другим фактором були накопичегі знання щодо маскування. Так, про Сірка татари казали, ніби він обертався на вовка та нападав на них. Цілком можливо, що, з метою деморалізації противника, Сірко разом із козаками одягав вовчі шкури. І, як приклад, виправдовуючи поразку, татари казали, що на них напали перевертні, яких не брали кулі. Грамотно проведена розвідка допомагала Сіркові спланувати дії у боях, що забезпечувало йому перемогу. До речі, дія малими силами на великій території проти переважаючих сил противника - це була класична тактика козаків. Так, саме за такі дії у радянські часи давали орден Б. Хмельницького.
 
ЛадзьоДата: Неділя, 04.09.2016, 14:17 | Сообщение # 15
Вивчає грамоту
Роль: Осавул
Пострілів: 24
Відзнаки: 1
Повага: 21
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика:
(Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)

Осавул Хороший братчик
Цитата Гонта ()
Усім доброго дня! Знашов цю тему і виникло декілька зауважень. Я згоден із теорією про походження характерників від язицьких волхвів. Скоріш за все, перші козаки, які, як відомо не будували січі, а жили в "Дикому полі", тобто, в степах,і переслідувались владою, не за свохю волею об'єднувались і з іншими вигнанцями, серед яких і були язичники. Я щиро сумніваюсь у наявності в характерників якихось надприродніх здібностей. На моє переконання їх знання та вміння складалось із фітологічних знань, отриманих від язичників, які дозволяли лікувати, а також виготовляти певні засоби, які пригнічували біль, підвищували витривалість, реакцію тощо. Другим фактором були накопичегі знання щодо маскування. Так, про Сірка татари казали, ніби він обертався на вовка та нападав на них. Цілком можливо, що, з метою деморалізації противника, Сірко разом із козаками одягав вовчі шкури. І, як приклад, виправдовуючи поразку, татари казали, що на них напали перевертні, яких не брали кулі. Грамотно проведена розвідка допомагала Сіркові спланувати дії у боях, що забезпечувало йому перемогу. До речі, дія малими силами на великій території проти переважаючих сил противника - це була класична тактика козаків. Так, саме за такі дії у радянські часи давали орден Б. Хмельницького.

Я вважаю, що кожна думка є для нас важливою, а як трапились події у минулому, ми точно не будемо знати, тому що кожен писав як хотів, лише з часточкою правди, хоча як на мене, Ваше міркування є досить влучним і є сенс його дотримуватися.
 
Козацька рада » Історія » Характерники » Все про характерництво - від теорії до практики
Сторінка 1 з 212»
Пошук:



Мапа сайту
I love Google! Я люблю Google! Kocham Google! Ich liebe Google!