27 липня 2002 року відбулась Скнилівська трагедія
командування "накрутило" пілотів "пожахати бандьор" - от і пожахали... А перед тим в Одесі авіашоу пройшло чудово, бо ніхто нікого не страшив 27 липня 2002 року відбулась Скнілівська трагедія, яка назавжди надала цьому дню його справжнього значення. Цей день в радянський період відзначали як день визволення Львова у 1944 році від німецьких військ радянськими військами, хоча насправді ця подія відбувалась інакше: Львів вже звільнила від німців польська підпільна Армія Крайова, а вже тоді до Львова без найменшого бою увійшли "визвольні" радянські війська.
Для жителів Львова, як і Західної України вцілому, це не було правдиве звільнення, а всього лиш зміна окупанта, тому що радянська влада продовжувала всі роки свого панування "визволяти" місцеве населення від особистого майна, селян "звільнили" від їх земельних наділів, всіх "звільнили" від прав і свобод, тобто зробили фактично рабами, а хто протестував - "звільняли" від усілякої свободи тюремним ув’язненням і таборами, ще більш незгодних "звільняли" запросто і від самого життя.
Зрозуміло, що раділи такому "визволенню" тільки самі "визволителі", вони і святкували щиро день 27 липня. Місцеве українське населення святкувало цю подію з примусу, а після проголошення Незалежності України одразу відмовилось відзначати "свято своєї окупації".
Тому фактично 27 липня 2002 року відбувалось завуальовано під відзначенням ювілею якоїсь там авіачастини власне традиційне святкування "Дня визволення Львова від німецько-фашистських окупантів". Державне керівництво всіх рівнів України періоду кучмізму належало "визволителям" і тому цілком сприяло і підтримувало ідею авіашоу, тому при всіх економічних складнощах жодних проблем забезпечення і дозволів на техніку не виникало. Але замість потурбуватись про безпеку, генерали-"визволителі" навпаки накручували льотчиків показати "по-крутіше" тим львів’якам-западенцям, щоб добре запам’ятали цей день, пожахати трохи прольотом на бриючому такої махіни, якою був літак СУ. Ось і пожахали...
Якщо можна говорити про вплив місцевої негативної енергетики на авіашоу, то її було більш ніж предостатньо, щоб свято-трагедія перейшло у відверту трагедію названою Скнилівською. Відтепер у Львові 27 липня щорічно відзначають траурною жалобою.
Попереджаю про вживання нецензурної лексики у відеохроніці "Авіа", але скажу відверто: саме ці найперші емоційні нецензурні слова дуже точно відповідають і для характеристики самої трагедії авіашоу, так і є узагальненою характеристикою всього великого соціального експерименту під назвою "комуно-більшовизм" він же - радянщина. Скнілівська трагедія стала наочним яскравим посібником для короткого демонстраційного осмислення всього періоду існування СРСР від 1917 по 1991роки і його метастаз аж по 2002 рік. Заради чого була організована вся ця грандіозна всесоюзна людська м’ясорубка? Уважно вслухайтесь в ті нецензурні вирази під час скнилівської м’ясорубки...
Богдан Гордасевич
Джерела:
http://blog.i.ua/community/1925/507965/
http://io.ua/s78595 Тут багато додаткових матеріалів, зокрема про непокараних справжніх винуватців та про блюзнірське "лікування" розбившогося пілота в умовах СІЗО
Quote
Стефан Козак, голова Громадського об’єднання «Скнилівська трагедія»:
- Цей вирок - то вирок держави України самій собі. Вона вустами Загоруйка, який головує у справі, судді Військового апеляційного суду Центрального регіону, оголосила вирок, за яким відбуватимуть ув’язнення тільки ті, що були безпосередніми виконавцями цього кривавого шоу, а організатори залишилися в стороні. Ми сподівалися, що під час судового засідання буде допроваджено до лав підсудних тих, чиї справи було виокремлено в окреме провадження. Ми прагнемо покарання організаторів, які не те що не були засуджені, а навіть отримали підвищення. Я кажу про Стрельнікова, Волошенка, Алєксєєва та Онищенка. А ті, проти кого не було порушено кримінальної справи?! Я говорю про двох паяців з міської ради, які дали дозвіл на проведення того шоу: з одного боку, Буняк, з іншого - Кузан. Хочу сказати, що в такий спосіб держава чинить супроти своїх громадян. Зараз вирок дає нам право діяти в правовому полі. Ми будемо скаржитися до Верховного Суду і чекатимемо на його рішення. А якщо і цей Суд нам не допоможе, то звертатимемося до Європейського суду, різних громадських організацій.
Віталій Домашовець, адвокат звинувачуваного Юрія Яцюка:
- Я просто не знаходжу епітетів, якими б можна було означити отой вирок суду. Він є неправильним і з юридичного, і з логічного погляду. Жодного складу злочину в діях мого підзахисного нема. Вина його нічим не доведена. Навпаки, є матеріали, які доводять його невинуватість. Але «найгуманніший» Військовий суд України ухвалив таке рішення. Уже в середу я подаю скаргу до Верховного Суду. Я переконаний, що законний суд просто не допустить, щоби такий вирок набув чинності. Ухвалюючи вирок, Військовий суд керувався звітом комісії Євгена Марчука і результатами експертизи, яку провели «спеціалісти», котрі були начальниками служби польотів ще за Радянського союзу. Вони навіть не літали на СУ-27, то як вони можуть робити якісь висновки? До речі, цю експертизу було проведено таємно. Нас про неї повідомили, коли вона вже стала доконаним фактом. До того ж усі висновки винятково базуються на звіті тої ж комісії Марчука.
