Павло Скоропадський - Козацька рада
Козацький сайт
Український козацький портал


Код тицялки
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Козацька рада » Історія » Персоналії, діяльність ... » Павло Скоропадський (Критика діяльності)
Павло Скоропадський
INDRAДата: Вівторок, 13.04.2010, 22:28 | Сообщение # 1
Admin
Роль: Кошовий
Пострілів: 804
Відзнаки: 4
Повага: 38
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика:
(Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)

Кошовий Хороший братчик Писака
Чи викликає у Вас симпатію його політика?

 
kr@vchenkoДата: Вівторок, 13.04.2010, 22:38 | Сообщение # 2
Поїв всі розуми =)
Роль: Поважні козаки
Пострілів: 1140
Відзнаки: 15
Повага: 61
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика:
(Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)

Поважний козак. Писака
От.



 
Dmytro_OtamanДата: Пятниця, 10.01.2014, 23:34 | Сообщение # 3
Вивчає грамоту
Роль: Старшина
Пострілів: 30
Відзнаки: 0
Повага: 4
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика:
(Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)

Старшина
Частково Скоропадський викликає симпатію, але в йогополітиці крім плюсів було багацько мінусів. Скоропадський нащадок козацького гетьмана, був патріотомУкраїни, багато зробив для відродження української культури відкрив Академію
наук України, реально намагався зробити її політично авторитетною країною в
Європі. Проте складні зовнішні та внутрішні чинники завадили реалізуватися його
планам, розрахунок на підтримку Четвертного союзу, а не Антанти себе не
виправдав, плюс агресивні прагнення більшовицької Росії на чолі з Леніном і
Скоропадський вирішує знайти підтримку серед білого руху підписує з ними
меморандум про спільні дії і про входження України знову в союз з білою Росієюце і стало причиною підняття проти нього повстання і повалення його влади.


Тії слави козацької
Повік не забудем!
 
СергийДата: Понеділок, 20.01.2014, 04:56 | Сообщение # 4
Селянин
Роль: Січовики
Пострілів: 13
Відзнаки: 0
Повага: 6
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика:
(Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)

Булгаков свого часу про часи отаманування Скоропадського досить яскраво написав. Багато джерел це підтверджують. У більшості населення України, простих українських нереєстрових християн-козаків (мужиків) його рішення і політика не знайшли схвалення:

Цитата …И было другое — лютая ненависть. Было четыреста тысяч немцев, а вокруг них четырежды сорок раз четыреста тысяч мужиков с сердцами, горящими неутоленной злобой. О, много, много скопилось в этих сердцах. И удары лейтенантских стеков по лицам, и шрапнельный беглый огонь по непокорным деревням, спины, исполосованные шомполами гетманских сердюков, и расписки на клочках бумаги почерком майоров и лейтенантов германской армии:«Выдать русской свинье за купленную у нее свинью 25 марок».Добродушный, презрительный хохоток над теми, кто приезжал с такой распискою в штаб германцев в Город.И реквизированные лошади, и отобранный хлеб, и помещики с толстыми лицами, вернувшиеся в свои поместья при гетмане, — дрожь ненависти при слове «офицерня».Вот что было-с.Да еще слухи о земельной реформе, которую намеревался произвести пан гетман.Увы, увы! Только в ноябре восемнадцатого года, когда под Городом загудели пушки, догадались умные люди, а в том числе и Василиса, что ненавидели мужики этого самого пана гетмана, как бешеную собаку — и мужицкие мыслишки о том, что никакой этой панской сволочной реформы не нужно, а нужна та вечная, чаемая мужицкая реформа:— Вся земля мужикам.— Каждому по сто десятин.— Чтобы никаких помещиков и духу не было.— И чтобы на каждые эти сто десятин верная гербовая бумага с печатью — во владение вечное, наследственное, от деда к отцу, от отца к сыну, к внуку и так далее.— Чтобы никакая шпана из Города не приезжала требовать хлеб. Хлеб мужицкий, никому его не дадим, что сами не съедим, закопаем в землю.— Чтобы из Города привозили керосин.— Ну-с, такой реформы обожаемый гетман произвести не мог. Да и никакой черт ее не произведет.Были тоскливые слухи, что справиться с гетманской и немецкой напастью могут только большевики, но у большевиков своя напасть:— Жиды и комиссары.— Вот головушка горькая у украинских мужиков!Ниоткуда нет спасения!!Были десятки тысяч людей, вернувшихся с войны и умеющих стрелять…— А выучили сами же офицеры по приказанию начальства!Сотни тысяч винтовок, закопанных в землю, упрятанных в клунях и коморах и не сданных, несмотря на скорые на руку военно-полевые немецкие суды, порки шомполами и стрельбу шрапнелями, миллионы патронов в той же земле и трехдюймовые орудия в каждой пятой деревне и пулеметы в каждой второй, во всяком городишке склады снарядов, цейхгаузы с шинелями и папахами.И в этих же городишках народные учителя, фельдшера, однодворцы, украинские семинаристы, волею судеб ставшие прапорщиками, здоровенные сыны пчеловодов, штабс-капитаны с украинскими фамилиями… все говорят на украинском языке, все любят Украину волшебную, воображаемую, без панов, без офицеров-москалей, — и тысячи бывших пленных украинцев, вернувшихся из Галиции.Это в довесочек к десяткам тысяч мужичков?.. О-го-го!Вот это было.
http://ru.wikisource.org/wiki/Белая_гвардия_(Булгаков)/Глава_5

Додано (20.01.2014, 04:37)
---------------------------------------------
Ось інший автор малює схожу картину:

"Ще більше дестабілізувалося становище після приходу у березні 1918 р. німецьких військ, які з часом почали накладати контрибуцію харчовими продуктами. Частина колишніх молодих фронтовиків і «необстріляна» молодь (зокрема, Лука і Сергій Коверники, Василь Турукало, Василь Яременко (мій дядько – В. Я.), Никон Деркач, Парфен Личкань) на початку серпня ідуть в партизанський загін Федора Гребенка, що проходив неподалік села. Іван Козуб згадує про розмову з Гребенком в його штабі, що знаходився в Демках.

За спогадами мого батька біля м. Хорола на річці Псьол (Козуб пише про річку Голтву, притоку Псла208) загін із нехайківцями був 
розбитий регулярною німецькою армією, бо партизани були погано озброєні (не всі мали навіть по гвинтівці), а молоді на початку бою злякалися і почали тікати. Мій батько згадує наступне: «Під час бою брат був поставлений до кулемета, з роботою якого був обізнаний ще на фронті. Стріляв, поки вистачило патронів. Був легко поранений і вночі забрався після поразки до якогось недоброзичливого дядька в сарай. Той заявив гайдамакам. Брата витягли на вигін, добре відпороли нагайками, але не розстріляли тому, що ранений. Відправили до в’язниці у місті Кременчуці. Звідти ми одержали листа від нього, в якому він повідомляв про своє важке становище"

https://www.dropbox.com/s/p3wufall43nnllf/s/p3wufall43nnllf/Нехайки%202011%20(pdf)%20авт.%20Яременко%20В.І..pdf

Додано (20.01.2014, 04:46)
---------------------------------------------
Інший регіон України, Гуляйполе, майбутній начтабу Української Повстанської Армії імені батьки Махно Віктор Білаш, царство йому небесне:

"Гуляйполе же 22 апреля 1918 г. заняли оккупанты и гайдамаки. Предатели лакейски прислуживали им, вручая списки участников самообороны и «черногвардейцев», имеющих оружие, участников раздела земель и инвентаря помещиков, лиц, нелестно высказывающих свое мнение и т. д. Было организовано волостное управление, державная варта и прочее. Оккупанты объявили приказ о сдаче в 24 часа оружия, требовали свезти все взятое у помещиков имущество, инвентарь. И этот приказ с радостью бросились исполнять немецкие
прихвостни. Начались аресты, расправы, наложение контрибуций, конфискация имущества, система заложников, избиение шомполами. У помещения волостной управы на столбах и деревьях было повешено семь человек, среди них Семен Никущенко, Василий Похила, Ефим Стадниченко, Илья Кузьменко. Тела повешенных хоронить было запрещено, их через несколько дней, неизвестно где зарывали сами оккупанты. Были расстреляны: Моисей Калиниченко, Павел Кузьменко, Иван Махно, М. Кириченко, Н. Кульбашный и многие другие. Тогда же у Нестора Махно сожгли все подворье и расстреляли его брата Емельяна. Много людей было казнено в прилегающих к Гуляйполю
селах.

Гуляйпольский гарнизон вначале состоял из чехов и словаков, которые понимали язык и общались с населением, но потом его заменили на отряд мадьяр с австрийским офицерским составом. Зверствам этого отряда не было предела."
...
"С приходом немецких банд начались грабежи и реквизиции того ограниченного запаса продуктов, который и без того уже грозил нам голодом. Конечно, нечеловеческие издевательства, грабежи, обирательства и насилия со стороны немецких банд не прошли бесследно. Недовольство росло среди крестьян, терпеть было невмоготу. Трудовой народ восстал против немцев и варты. В те дни тов. Махно и Щусь с 35 человеками впервые восстали, вступили в борьбу с врагом и разбили варту и немецкую охрану. Сейчас же после этого появились немецкие карательные отряды и провели кровавую расправу над восставшими крестьянами. Конечно, тт. Махно и Щусь со своими храбрыми, но малочисленными партизанами не могли устоять тогда против немецкой артиллерии. И банды немцев ворвались в село, и в первую очередь ограбили общественную кассу, наложили контрибуцию на жителей, расстреляли несколько человек и впоследствии, не удовлетворившись этой жестокой расправой, подожгли наше село, в котором сгорело несколько десятков дворов и погибло все крестьянское хозяйство."
...
"— Сюда, хлопцы... это же из Розовки!.. Я их, тварей, всех знаю, — выталкивал из вагона трех немцев высокий, худощавый махновец. Они упирались. Группа махновцев подбежала к ним с криком: «А, вот они, голубчики! В разведочку приехали?»
— А-ну-ка, Крейцер, сознавайся, где сыновья? В карательном отряде? А помнишь, как я служил у тебя? Помнишь, как я в Красную гвардию записался? А помнишь, как ты и сыновья твои привели карательный отряд в Темры и хату мне сожгли? — допрашивал коренастый, средних лет, мужчина. Немец только пожимал плечами и плакал."

http://www.e-reading.co.uk/bookreader.php/133657/Dorogi_Nestora_Mahno.pdf

"Але, звичайно, найбільш вразила Махна розповідь про розправу над його братом Омельком. На війні бідолага втратив око і був сильно контужений, тому ніякої участі в революційних подіях не брав. Втім карателі заарештували його за одне лише прізвище, дружину з п'ятьма дітьми вигнали надвір, а хату спалили. Після цього австрійці вирішили розстріляти Омелька неподалік згарища. Шестеро солдатів навмисно провели його повз сім'ю, а коли діти кинулися до батька, австріяки відігнали їх багнетами. Через кілька хвилин пролунали постріли..."

http://exlibris.org.ua/machno/r04.html

Додано (20.01.2014, 04:56)
---------------------------------------------
це так, на тему критики. а так звісно - як людина пан Павло, царство йому небесне, був людиною непересічною і до речі сам себе ідентифікував людиною двох культур - україноруської козацької і великоруської імперської. залишив спогади, у яких виклав власне бачення подій у яких брав участь http://www.e-reading.co.uk/chapter.php/1002630/0/Skoropadskiy_Pavel_-_Spogadi_1917_-_1918.html

 
славковічДата: Неділя, 18.12.2016, 19:18 | Сообщение # 5
Курінний писар
Роль: Січовики
Пострілів: 193
Відзнаки: 0
Повага: 0
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика:
(Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)

Писака

Додано (18.12.2016, 19:18)
---------------------------------------------
Слід відзначити ще одну важливу рису особистості останнього українського гетьмана: як засновник Української Академії наук, Державного українського університету в Києві, Державного українського університету в Кам’янці-Подільському, 150 гімназій по всій Україні та цілої низки вищих науково-педагогічних мистецьких установ, він розумів краще, ніж тогочасні політики, потребу державної підтримки національної науки.Отже, вихований у середовищі російської аристократії українського походження П.П.Скоропадський, під час перебування при владі залишався прихильником монархічного, диктаторського управління державою, залишався на позиціях Великої Росії. Разом з тим, у свідомості гетьмана помітна тенденція до зростання симпатій до української державності. Проте остаточно прихильником незалежної України він став уже в еміграції.

 
Козацька рада » Історія » Персоналії, діяльність ... » Павло Скоропадський (Критика діяльності)
Сторінка 1 з 11
Пошук:



Мапа сайту
I love Google! Я люблю Google! Kocham Google! Ich liebe Google!