| kr@vchenko | Дата: Вівторок, 20.04.2010, 20:21 | Сообщение # 1 |
 Поїв всі розуми =)
Роль: Поважні козаки
Пострілів: 1140
Відзнаки: 15
Повага: 61
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика: (Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)
| Тут коментуємо діяльність і гетьманство П.Дорошенка,його реформи і недоліки у првалінні!
|
| |
| |
| славковіч | Дата: Понеділок, 19.12.2016, 16:25 | Сообщение # 2 |
 Курінний писар
Роль: Січовики
Пострілів: 194
Відзнаки: 1
Повага: 14
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика: (Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)
|  Діяльність Петра Дорошенка, як володаря України, розпочиналася в дуже несприятливій внутрішній і зовнішній обстановці. Українська Козацька Республіка була фактично розчленована на дві частини з своїми урядами і вкрай спустошена та розорена військовими діями, які тут безкінечно точилися протягом останніх 17 років. За досить приблизними підрахунками, на середину 60-х років XVII ст. втрати населення Правобережної України сягали 65 -70 відсотків... Склалася сприятлива ситуація для поділу України між Росією і Річчю Посполитою.
Реально розцінюючи своє становище, П.Дорошенко вважав першочерговим завданням домогтися зміцнення влади на Правобережжі й заручитися підтримкою з боку народних мас, передусім козацтва. Прагнучи стабілізувати внутрішнє становище Правобережної України, Дорошенко, при підтримці старшин, створив постійне 20-тисячне військо з найманих частин -так званого серденята, які відзначалися хоробрістю в бою і особистою відданістю гетьманові.
Для зміцнення фінансової системи Гетьманщини Дорошенко встановив на українському кордоні нову митну лінію і почав карбувати власну монету. Проводячи політику колонізації незалежних земель, Дорошенко на степовому пограниччі утворив новий Торговицький полк. Часто скликав козацькі ради, де вислухував думку рядових козаків.
Влітку 1675 року становище Дорошенка в політичному плані стає безнадійним...Потік переселення біженців на Лівий берег не припинявся. Дорошенка залишали не лише підрозділи вірних серденят, а навіть рідні...
10 жовтня Петро Дорошенко присягнув Росії, та не перед Ромодановським та І.Самойловичем (кандидат на гетьманську булаву), а кошовому І.Сіркові. Є припущення, що вони домовилися про скликання козацької ради у 1676 році для обрання гетьмана України, адже запорожці Самойловича не визнавали. Це була остання надія Дорошенка...Проте, російський уряд категорично відмовився визнати чигиринський акт присяги дійсним, і вимагав їхати до Москви.
Ситуація була катастрофічно. Поставлений у безвихідь Петро Дорошенко капітулював...Коли у вересні 1676 року під стіни Чигирина під'їхали війська Самойловича і Ромодановського, гетьман вирішив здати місто без бою. Дорошенко присягнув на вірність цареві у Москві. Йому видали "статті", у яких було зазначено, що жити він може "где он хочет" і йому "пробачалися" усі минулі проступки.
У 1677 році надійшло розпорядження з Москви, що Дорошенко має прибути до Росії. Згодом, він з сім'єю був поселений недалеко від Москви (135 км) у с. Ярополчому. Петро Дорошенко звертається в листах до І.Самойловича з проханням переселити його на Батьківщину, проте все безнадійно, адже це не входило в плани російського уряду. Вони боялися, що на політичному небосхилі може знову зійти, засіяти вже могутніша зірка Петра Дорошенка.
Одружившись вдруге (вірогідно після смерті першої дружини Люби), в сім'ї Дорошенків народилося троє дітей. До речі, Наталя Гончарова (дружина О.С.Пушкіна) є правнучкою Петра Дорошенка.
Так завершилася політична кар'єра одного з найвизначніших державних діячів України козацької епохи, справжнього патріота, невтомного борця за незалежність, цілісність рідної України та щастя українського народу...
|
| |
| |
