Терпило Данило Ількович - Козацька рада
Козацький сайт
Український козацький портал


Код тицялки
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Козацька рада » Історія » Персоналії, діяльність ... » Терпило Данило Ількович (Отаман Зелений-Той, хто скасував Переяславський договір 1654)
Терпило Данило Ількович
СхіднякДата: Неділя, 23.05.2010, 20:24 | Сообщение # 1
Світлий чоловік
Роль: Старшина
Пострілів: 585
Відзнаки: 5
Повага: 71
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика:
(Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)

Старшина Поважний козак. Писака
Терпило Данило Ількович  (Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. )

                       Отаман Зелений

Данило Терпило (* 16 грудня (28 грудня) 1886 с. Трипілля  — †  кін. листопада 1919, с. Стрітівка) — український революціонер, повстанський отаман, відомий під іменем Зелений.

Біографічні відомості до 1918 р.

Отаман Зелений (Данило Терпило) народився у Трипіллі на Київщині (тепер Обухівського району Київської області). Закінчив церковно-приходську школу і двокласне земське училище.

Під час революції 1905—1907 рр. став членом гуртка соціалістів-революціонерів, який очолював з 1906 року. За антиурядову діяльність в 1910 році заарештований і засланий у Холмогори Архангельської губернії на три роки. Брав участь у Першій світовій війні: у 1914—1917 рр. мобілізований до Російської армії. Проходив службу на Західному фронті при штабі XXXV корпусу.

У 1917 році повернувся в Україну.

Після жовтневого перевороту трипільці визнали владу Центральної Ради.

Відновлена Іваном Гавришем та Данилом Терпилом Трипільська організація соціалістів-революціонерів мала великий вплив на околиці: Трипільську, Черняхівську, Германівську, Обухівську та Великодмитрівську волості. В той час Данило Терпило з товаришами і закладали мережу майбутнього повстанського руху: структура війська, старшини, зброя, місця збору, агентура, оповіщення та все інше, що входить в поняття забезпечення мобілізаційної готовності.

Проти гетьмана

В березні 1918 року в Трипілля зайшли кайзерівці й гетьманці. Ліберально настроєна українська інтелігенція зайняла антигетьманську позицію.

Агітував за Центральну Раду. У листопаді 1918 брав участь у повстанні проти гетьманського уряду на Трипільщині.

21 листопада вояки Данила Терпила розгромили Трипільську гетьманську варту. Тоді його загін становив близько 4000 селян.

В листопаді 1918 року, визнавши верховенство Директорії УНР, створює трьохтисячну I Дніпровську повстанську дивізію, яка спільно із загонами Петлюри та січових стрільців в грудні 1918 року займає Київ.

Проти Петлюри

В грудні разпустив дивізію. В січні 1919 знову збирає армію та співпрацює з червоними, проте після спроби червоних реформувати загони Зеленого на зразок Червоної Армії, змінює рішення.

На початку січня 1919 р. із середовища партій, що входили до складу уряду Директорії, виділилися фракції: з УСДРП - «незалежники», а з УПСР - ліві есери. Всі вони визнали Радянську владу на Україні. В Трипіллі на повітовому селянсько-козачому з’їзді Зелений заявив, що його устрімлення розійшлися з політикою Директорії і він вступає з нею в конфронтацію. Після з’їзду повстанці навколишніх волостей почали збиратися в Трипіллі. Через кілька днів у Григорівці було скликано другий повітовий з’їзд, на який прибуло 80 делегатів. З’їзд обрав повітовий виконком і командиром загону затвердив Зеленого. Пізніше загін було найменовано - Перша Київська Радянська дивізія.

Проти більшовиків

Агресія більшовицької Росії і безчинства Муравйова в Києві, коли до стінки ставили за українське слово і вишиванку, змінили позицію отамана. І вже в квітні 1919 року він розпочав боротьбу з російською комуністичною окупаційною владою, яка ще в березні оголосила його поза законом.

Розчарувавшись у політиці Радянської Росії, займає Трипілля та вбиває там більшовистських агітаторів. Отаман Зелений увійшов до підпільного Всеукраїнського ревкому. У зверненні “До селян і робітників України” наголошувалося: “Ми домагаємося такого: - Україна мусить бути незалежною...”. Загони Зеленого отримали назву “Першої Київської дивізії”. Тоді ж було утворено на Васильківщині й “Другу Київську повстанську дивізію” (отаман Марко Шляховий). Ці дві дивізії були зведені в “Перший повстанський кіш”, який очолив отаман Зелений. І вже влітку район Трипілля-Васильків- Мотовилівка-Кагарлик повністю перейшов до рук повстанців.

Більшовицька влада кинула в травні 1919 року проти повстанців зведений загін числом у 21 тисячу вояків Червоної Армії. Червоні задіяли проти повсталих навіть Дніпровську флотилию. Зазнавши поразки, Зелений відступив з Трипілля аж в Переяслав, переправившись через Дніпро. Там його загони з’єдналися з військами отамана Григор’єва.

Але вже в ніч з 26 на 27 червня 1919 року червонгі були вибиті з Трипілля 1-м полком Підкови (полковник Максим Удод) та 2-им полком під керівництвом Максима Терпила — двоюрідного брата Зеленого.

Зелений воював проти більшовиків на території Васильківського, Фастівського, Ржищевського, Обухівського та Переяславського повітів сучасної Київської області. Згодом повстанський рух зелених вийшов за межі Київщини й перекинувся на Полтавщину.

У Переяславі 15 липня 1919 р. отаман Зелений урочисто, в присутності місцевого люду та свого війська, скасував Переяславську угоду 1654 року про «воз’єднання» з Московією. В цей час його сили вимірювались близько 30 тисяч козаків і старшин.

У вересні 1919 року Зелений з одним із загонів відбув до Кам’янець-Подільського, де зустрічався з урядовцями Директорії і особисто з Симоном Петлюрою. Після цього отаман Зелений провів у своїх військах нараду, де було ухвалено визнання Української Директорії за верховну владу.

Проти Денікіна

31 серпня 1919 року білогвардійці Денікіна захопили Київ. Всю осінь отаман Зелений воював з денікінцями, очоливши велику партизанську армію, в якій нараховувалося до 30 тисяч вояків. Зоною діяльності партизанських зелених загонів стали Чигиринський, Черкаський, Канівський і Звенигородський повіти. Зелені вибили денікінців з Кагарлика, а 11 жовтня 1919 року їм вдалося на деякий час захопити і Київ.

У жовтні 1919 року Зелений вступив у бій з денікінцями і був тяжко поранений: бій стався неподалік Канева. По дорозі до Трипілля отаман помер у селі Стрітівка.

Джерела
Отаман Зелений. Той, хто скасував Переяславський договір 1654 року..
Герої не вмирають. Про отамана Зеленого і повстанський рух..
ЛЕГЕНДАРНИЙ ТРИПІЛЕЦЬ - ОТАМАН ЗЕЛЕНИЙ
"Отаман Зелений" - спроба нового бачення
Панахида з нагоди 90-річчя від дня смерті отамана Зеленого (Данила Ільковича Терпила).

...Але дорогоцінний час було втрачено. Переплутана, хоч і героїчна доба Данила Терпила добігала кінця. Останній переможний бій з денікінцями завершився вибиттям їх з Кагарлика. Попереду було бойовище за стратегічне місто на Дніпрі — Канів. Не варто й говорити про святість останнього пристанища всеукраїнського пророка Шевченка. Обмежусь лише тим, що нікчемна людина тут загинути не могла. Саме у бою за Канів отамана Зеленого було смертельно поранено.

Розгубленість вояків не мала меж. Та все ж вони дісталися з тілом свого батька Зеленого до Трипілля. Ховали земляка усією громадою. А потім чекали „гостей” з Києва. Ті прибули й за бісівською звичкою розкопали могилу. Так вороги України робили й з іншими отаманами і до, і після Зеленого. Та з легендарним трипільцем, як то кажуть, спіймали облизня. Земляки перепоховали Зеленого вночі. Своєю боротьбою зовсім не послідовний, проте палкий Данило Терпило заслужив хоча би свій останній прихисток — рідну українську землю.

Якщо без патетики

Сам здивувався останнім рядкам попереднього розділу. Наче й не було легковажного початку та саркастичних зауважень на адресу отамана Зеленого всередині його життєпису. Та така вже вона — наша власна українська історія. У ній чимало постатей, яких можна порівняти хіба що, даруйте, із літаком. Комусь можна зарахувати тільки злет, а декому, навпаки, фінал. Інакше б незалежний політ нашої держави розпочався б давно. І не було б „прольоту” у 20-х рр. минулого століття, коли окремі амбіції знову завели країну у неволю. Тільки уявіть та підрахуйте: на півдні від Одещини до Запоріжжя (тоді Олександрівськ) володарює колишній штаб-капітан Григор’єв. Під крилом цього „степового орла” — 15 тисяч багнетів і шабель. Від нього до самого Маріуполя із захопленим у центрі Катеринославом — батько Махно. У Нестора Івановича армія не менша. Трохи вище від Кіровограда (тоді Єлизаветград) увесь стратегічний напрям до Білої Церкви на північ і до Холодного Яру на схід контролює Кость Пестушко, або Степовий-Блакитний. Це ще не менше 12 тисяч відданих своєму отаманові вояків. У володаря Київщини Зеленого військо на цей же час ще більше. Дехто з дослідників наполягає, що влітку 1919 року зеленівцями себе вважали 30 (!) тисяч українців.......

Повністю читати тут

 
kr@vchenkoДата: Понеділок, 24.05.2010, 13:25 | Сообщение # 2
Поїв всі розуми =)
Роль: Поважні козаки
Пострілів: 1140
Відзнаки: 15
Повага: 61
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика:
(Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)

Поважний козак. Писака
Quote (Східняк)
Проти Петлюри

У стосунках отамана Зеленого та Симона Петлюри можна виділити кілька етапів:
І етап – співпраця з Директорією, що тривав з листопада 1918 р. до початку січня 1919 р.
ІІ етап – конфронтація з С. Петлюрою через власну прорадянську орієнтацію. Він тривав від початку січня по березень 1919 р.
ІІІ етап – антибільшовицький (його ще можна назвати самостійницьким, тобто періодом, коли отаман Зелений офіційно не стояв на позиціях уряду Директорії, але й не противився усіляким можливим контактам з нею). Він тривав з кінця березня по вересень 1919 р.
ІV етап – налагодження стосунків Д. Терпила (Зеленого) і С. Петлюри. Тривав з вересня 1919 р. і до смерті отамана Зеленого (за одними даними, у листопаді, за іншими – у грудні 1919 р.).
Зв’язки С.Петлюри та Д. Терпила починаються у листопаді 1918 р. Того року Зелений повернувся із заслання та з літа 1918 р. став членом підпільного ревкому, що діяв у його рідному містечку. Він зайняв різко антигетьманську позицію. Діяльність Д.Терпила на той час позначилась проведенням мітингів і зборів у лісах і кручах, активними виступами проти влади П.Скоропадського та німецьких окупантів у Трипіллі і найближчих територіях.
У Трипіллі збройне повстання почалося на початку листопада 1918 р. Начальник державної варти Київського повіту 21 листопада 1918 р. доповідав прокурору Київського окружного суду про повстання в Черняхівському, Трипільському і Григорівському районах: «Становище в повіті надзвичайно небезпечне для варти, внаслідок чого начальник Ржищівського району Галагін переїхав у Канів, а варта його була знищена повстанцями. Начальник Германівського району опинився з вартою на Григорівській цукроварні. З усього цього видно, що в Трипільському, Григорівському і Черняхівському районах розпочалося одночасно повстання» .
Важливим є і той факт, що командування під час боїв на Григорівській цукроварні взяв на себе Зелений. Отримавши там перемогу, повстанці розгромили німецьку комендатуру в Обухові, забрали зброю і повернулись у Трипілля.
Слід підкреслити, що кількома днями раніше (15 листопада 1918 р.) Директорія оголосила про початок всенародного повстання проти гетьмана, а також розпочала мобілізацію чоловіків від 20 до 35 років. Тоді ж у Трипіллі з’явилися емісари С.Петлюри, які запропонували Д.Терпилу створити на допомогу своєму республіканському війську Дніпровську дивізію, що мала брати участь у поході на Київ. Повстанців, які хотіли вступити до цього військового підрозділу, виявилось настільки багато (історики наводять цифру 36 тис. чоловік), що це дало змогу Зеленому сформувати не одну, а цілих дві Дніпровські дивізії. Їх керівним органом став генеральний штаб – так звана «Козача Рада». За іншими даними, формування цих двох дивізій припадає на другу половину листопада – початок грудня 1918 р. Вони складалися переважно «з революціонізованих старших вояків царської армії та з не вишколених добровольців-охотників, які не мали часу перейти військового вишколу».




 
славковічДата: Понеділок, 19.12.2016, 13:59 | Сообщение # 3
Курінний писар
Роль: Січовики
Пострілів: 193
Відзнаки: 0
Повага: 0
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика:
(Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)

Писака
Через 265 років по Переяславській раді, влітку 1919 року, до Переяслава, в якому шаліли від безкарності московські розбійники, підійшло повстанське військо отамана Зеленого. На припорошених обличчях то там, то там засвічувались посмішки й весело виблискували зуби — козаки раділи, що комуна під їхніми ударами тікала задерши поли.Зелений до Переяслава увійшов стрімко, тож не всьому чортовинню пощастило втекти — 76 комуністів та їхніх підмогачів потрапили під козацькі шаблі й кулі. В той день у Переяславі скінчив своє нікчемне життя секретар місцевої комуністичної організації Бартанов. До “небесної канцелярії” відправили зеленівці й пітерського злодія Іванова, який у червні, погрожуючи розправою, відібрав у переяславців дві тисячі пудів хліба, бо, бачте, вічно голодна Москва їстоньки захотіла! Комуністичні історики стверджуватимуть, що повстанці вирізували червоноармійцям зірки на лобі. Що ж, і таке могло бути. А як же інакше чинити з бандитами!Козацьке військо у Переяславі зустрічали радісно — на базарну площу, де колись Хмельницький закликав зігнаний дрючками “народ” вибрати ірода московського за рідного батька, вилилося ціле море щасливих людей. Лунали радісні вигуки: то батько зустрів сина, то сестра кинулася до брата, якого не бачила кілька місяців. Над людським виром маяли прапори і хоругви. Було багато священиків. А дзвони все гуділи й гуділи, скликаючи людей на майдан…І ось настала тиша — отаман Зелений вийшов поперед старшини.Він сказав те, що хотіли почути люди: геть Москву з її комуною і чрезвичайками!— Віднині Україна буде вільною! — мабуть, так закінчив він промову.— Вільна-а-а! — рознеслося майданом. — Навіки вільна-а! Слава отаманові Зеленому! Слава-а-а!..15 липня 1919 р. отаман Зелений змив ганьбу з Богданового чола.Москалі з відповіддю не забарилися. Того ж дня вони скинули на Трипілля, звідки походив отаман, 15 пудів бомб. Начальник штабу червоної Дніпровської флотилії і командир загону військової авіації радісно рапортували керівництву: “Сегодня… эскадрилия в составе 2-х самолетов произвела налет на расположение банд Зеленого, сбросив 15-ть пудов фугасных и осколочных бомб. Триполье горит, деревне, где расположены зазнавшиеся бандиты, был нанесен жестокий, но заслуженный удар. Применение Авиации на Трипольском направлении признано необходимым Советом Обороны Республики".
 
Козацька рада » Історія » Персоналії, діяльність ... » Терпило Данило Ількович (Отаман Зелений-Той, хто скасував Переяславський договір 1654)
Сторінка 1 з 11
Пошук:



Мапа сайту
I love Google! Я люблю Google! Kocham Google! Ich liebe Google!