Посилання на сайт із українськими гуморесками.

Додано (16.04.2010, 14:23)
---------------------------------------------
Раз таке діло,то і я вже додам одну.

Сяяв, росами умитий, на деревах кожен лист.
У неділю на могилу йшов співати бандурист.
А назустріч бандуристу панський вискочив лакей.
— Чим, — питає, — ти сьогодні розважатимеш людей?
Ти дивись, там про лакеїв не співай, не бубони,
Бо бандуру обчухраєм до останньої струни.
Бандурист подибав далі. Зустріча його глитай.
— Дам копійку. Ти про мене щось хороше заспівай.
А як бовкнеш щось погане про персону про мою,
Я спущу собак на тебе, я хортами зацькую.
Бандурист подибав далі. Чує — котиться ридван.
Із широкого віконця витикає пику пан.
— Йдеш, — питає, — на могилу? Знов співатимеш? Ну-ну…
Спробуй бовкнуть щось про мене — у могилу зажену.
Бандурист побрів понуро, а назустріч поліцай:
— З чим ти ходиш на могилу? Розкажи і проспівай. —
Бандурист, зітхнувши важко, відповів йому: — Ходім…
Станеш збоку та й почуєш, що співатиму усім. —
Поліцай спідлоба блимнув і оскалився, як звір:
— Щось почую незаконне — запроторю у Сибір!
Бандурист поклав бандуру на притоптану траву.
— Я, — сказав, — сліпий, незрячим сорок літ уже живу.
І не бачу, що ти, хто ти — отаман чи генерал,
Що на себе почепив ти — пістолет чи самопал.
Та нащо мені те знати? Я бреду, як уночі.
Все добро моє — бандура та торбина на плечі.
Але знаю, серцем чую: жде на вас погибель десь,
Якщо ви старого діда ще й сліпого боїтесь.

Сяяв, росами умитий, на деревах кожен лист.
Не співав у ту неділю на могилі бандурист.

Біля ставка - верба зелена.
Єдине дерево навкруг.
І треба ж, шоб якась падлюга
Кота прип“яла на ланцюг!

Нявчить, дереться вдень і ввечір,
мовчить зі страху цілу ніч.
Иому хіба шо одізветься
Чи то сова, чи може сич.

Там чуда різнії бувають:
Русалку витягли з води,
межи гіляччя почепили
і ну гойдатьтуди-сюди.

Як бідна дівка не просилась,
Так на вербі і залишилась.

Стара бомжиха в псячій буді
(Тутешні звут її Ягою)
Свого сожителя бухого
Товче протезною ногою.

В коморі Чахлик Невмирущий
Схиливсь над купою рублів.
Не здатен в гривні перевести
По курсу їх, аж сам упрів.
На стежках там сліди химерних
Тварин з Чорнобильських лісів.
Їх звлизька Лєший тілки бачив.
Та й той одразу полисів.

Зрання в ставку глушили рибу
Заради пари карасів,
Легенько дядька оглушило
І взвод морський піхоти сплив.

Дніпро ледь-ледь гарчить і стогне,
Місцями навіть ще гуде,
Коли дивлюсь - мені назустріч
Жидок неголений іде.

-А, брате Пушкін, сучий сину!
Тебе сюди як принесло?
Присунувсь нащо на Вкраїну?
Своє не кинув ремесло?

Чи знову будеш нас паплюжить?
Чи знов узявся за старе?
Читав оце твою "Полтаву"
Ти знаєш що, старий? Не пре!
Іди собі, бідака, з богом,
Але на носі зарубай:
Пиши собі про кого схочеш,
Лише Мазепи не чіпай!
Иого в ту ж мить як вітром здуло
І руським духом потягнуло!

Всезнайка Гугль стверджує, що десь-колись на якомусь форумі була тема "Сороміцькі віршики". Зараз тема зникла. але не з "Гуглівського" кеша. [url=http://209.85.129.132/search?q=cache:XsV4zTZYrIgJ:www.ukrcenter.com/forum/message.asp%3Fmessage_id%3D1847%26forum_name%3D%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D0%B2%D0%B0%D0%B3%D0%B8,%2520%D0%B6%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%2520%D1%96%252 0%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B8%26page%3D1+%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%8F+%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BA%D0%B0+%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B 1%D0%B0&cd=2&hl=uk&ct=clnk&lr=lang_uk&client=opera]Отам можна дещо знайти![/url]   Також щось подібне пропонує блог "Секлета Ярославна"

Стихотворение о том, как Александр Сергеевич Пушкин гостил в деревне у своей горячо любимой няни и отомстил за нее, попутно написав свое самое известное стихотворение.

Листья с деревьев опали под ноги
Спешит Саша Пушкин знакомой дорогой
Глядь, а на ветке знакомого дуба
Цепью прибита большая зверюга
Пушкин сей момент блокнотик достал
И там такую пометку создал:
"Дохлый котяра на дереве том..."
Дальше писать Саше Пушкину влом.

Няня встречает поэта как встарь
Селедка, картошка, запивка, вискарь
-Знаешь ли няня, что видел в пути
На дубе котяра висела в цепи!
Кто сделал поступок сей страшный, ответь?
Арина тотчас начинает реветь.
- Ну, няня,прошу, спокойней, не плачь
Я нынче не в меру стал зол и горяч.
Мне ссылкой царь грозится уж год
А тут на цепи какой-то там кот!

- Ах, Саша, когда ты уехал отседа
Взяла я котенка у Жоры- соседа
Его воспитала почти как тебя
На сказках и водке, безмерно любя.
Он вырос , окреп, хвост загнулся трубой
Сам начал писать о судьбе непростой.
Налево ходил пару раз до подруги
Котят наплодил он по цельной округе
На танцах он пел- молодежь веселя
И тут то случилась ента фигня.

Одна из хозяек евоных котят-
Я знаю, об этом в селе говорят-
Подала прошение в суд областной
Чтоб кот алименты платил за грех свой
Ведь знала подлюка, что кот стал звездой
Решила нажиться на славе такой.
Подала прошенье и суд дал добро.
А кот промотал уж давно серебро
Так это соседка- такая подлюка-
Увидела, что обламалася сука
Решила всю злость на коте извести
И Ваську усатого враз извести

Поймала кота- он охоч до сметаны-
И нанесла ему колоты раны
Потом взяла цепь и прибила на дуб
А на меня точит свой гнилой зуб.
- Няня,- вскричал Саша Пушкин икая,
- А тетку поганую эту я знаю?
- Конечно, Сашуля, то Алка с опушки
- Я няня, про Алку сочиню три частушки
В манере моей гениальной и резкой
Отправлю их Герцену я смской
Позор ей такой на всю Русь соображу
-Нет, Саша, послушай, что я те скажу

- Не годно поэту марать свой талант,
Я слышала ты записной дуэлянт?
Тогда что те стоит прибить ее рядом
На дубе с котом, вот тогда буду рада
Что я воспитала такого мальчонку
- Заметано, няня, подай мне солонку
Сейчас я докушаю этот вискарь
Потом отыщу и прибью к дубу тварь.
Поэт выпивает стакан алкоголя
И выезжает в широкое поле
Решение принято и спустя час
Болтается Алка на ветке в анфас

Няня довольна, поэт тоже рад
Время пришло - Пушкин едет назад
Снова он к дубу подъехал впритык
Вдруг из-за дуба послышался рык
Пушкин хватает блокнот, снова пишет
О том что зверей рык неведомых слышит
Потом переводит он взгляд свой на ветку
И рядом с котом видит Алку- соседку
Он снова блокнот раскрывает и вмиг
Он пишет о том какой образ возник

А Пушкин взрослел, умерла уже няня
И что происходит однажды!! Наш Саня
Находит тот самый блокнот между книг
А в этом блокноте - готовый уж стих:
Про то, как вперед-взад болтается кот
А рядом на ветке Алка гниет
Где то поблизости зверь прорычал...
Пушкин задумался, затем прокричал:
- Чудо, о чудо! Моя муза пришла
Только вот Алка смущает глаза
А что если Алку мне сделать гадалкой
Ох, гениально, конечно ж - русалкой.

Вот так презрев опасность и скуку
Поэт обессмертил кота и тварюгу

Джерело тут

Простирадло - утікало,
І білизна - хай їй грець,
І матрасик, мов карасик,
Від мене забрався геть.

Я за мапу - мапа в шафу,
Я за пензлик - той нишком
І сховався під ліжком.

Я хочу поїсти сало,
Відрізаю шмат чималий,
Але кляті ті шмати
Від мене - під три чорти.

недолугі,
І чому всі речі вщерть
Заюрмились, схаменулись
І сягнули шкереберть?

Чобітки за рушниками,
Рушники за мотузками,
Мотузки за чобітками,
Все батьківське надбання
Шаленіє, скаженіє
І тікає навмання?

Раптом просто із горища
Клишоногий, наче рак,
Шкутильгає водомийник
І до мене мовить так:

Ти гидкеє, ти бруднеє,
Неохайне поросятко,
Ти брудніш за сміттєзбірник,
У люстерко подивись!

У тебе вапно на оці,
У тебе г... на боці,
У тебе такі капиці,
Що іздерлись ногавиці!
Навіть, навіть ногавиці
Від тебе забрались геть!

Дуже рано на світанку
Миють личко каченята
Й пташенята,
І шпачки, і пацючки.

Ти єдиний не помився
І бруднечею лишився,
Тож забрались від бруднечі
І панчохи, й чобітки.

Я - шановний водомийник,
Славнозвісний шкіромий,
Водомийників керівник
І мочалок ланковий!
Ледве гепну я ногою,
І покличу козаків,
Водомийники юрбою
Всі візьмуть напоготів.
Закатують, відшматують
Неохайних дітлахів.

І прочуханку жорстоку
Запровадять над тобою,
У Матвіївську затоку
Вмить занурять з головою!

Замантулив в мідний таз,
Заволав "Кара - барас!"

Тої ж миті мило, мило
Зась! - в волосся - мити зілля,
Гілля, рілля і бадилля
Підбадьорює:

"Мию, мию сажотруса
Пильно, щільно,
Чисто, густо!
Буде, буде сажотрус
Чистий, мов різдвяний гусь".

Тут мочало причвалало
І мерщій малечу мить.
Ось вовтузить, мов шибало
І волає, і ганьбить.

Від збентежених мочалок
Я мерщій, немов від палок,
І вони чимдуж загалом
Нижнім Валом, Верхнім Валом.

Я до Бабиного Яру,
Навпростець я повз кошару,
А вони - чезез мури,
Як підступи ї щури.

Тут назустріч мій коханий,
Мій улюблений кацап,
Він з Альошею і Ванєй
Прямував, неначе цап,
І мочалку, наче галку,
Він щелепами цап-цап!
А затим ногами він затупцював
І руками він мене відлупцював
"Уходи-ка ты домой", - він
мовляв,
"Да лицо своё умой", - він
мовляв,
"А не то как налечу", - він
мовляв,
"Растопчу и проглочу", - він мовляв.

Я по вулицях борснувся
підтюпцем,
Втік до водомийника кінець
кінцем.

Милом мивсь, цеберком грюкав,
Як ударник п'ятиріччя.
І багнюку, і гівнюку
Відокремив від обличчя.

Тої ж миті капелюх
Сів на мене проміж вух,
А за ним цукерок купа:
"З'їж мене, малеча любо!"
А за ними сала шмат:
"Поласуй мене, мій брат!"
Ось і зошит повернувся,
Ось і коник без візка,
І абетка з інглиш мовой
Станцювали гопака.
Шанобливий водомийник,
Славнозвісний шкіромий,
Водомийників керівник
І мочалок ланковий
Закружляв мене у танку
І, кохаючись, мовляв:

"Ти тепер мені приязний,
Ти тепер мені люб'язний,
Тож нарешті ти, бруднеча,
Шкіромия вшанував!"

Треба, треба, треба митись
Вдень і ввечері - то ж ба!
Неохайним сажотрусам
Ой ганьба, ганьба, ганьба!

Хай живе рушниченько
пухкенький
і мило духмяне, мов ненька,
і кістковий гребінь,
і голярський камінь!

Тож мийся, підмийся, голись!
Пірнай, виринай, не барись!
У лазні, ставку, на болоті,
В Гнилім Тикичу,
що в Кам. Броді,
В Криму і в Карпатах
Усюди й завжди
Вкраїні хвала - і воді!

Джерело тут

Русь?!!Русь - це Україна,і яке відношення пушкін має до Русі-України,залишається загадкою,але скажу одне - коли москалі називають себе руськими,русичами,вони брешуть,бо Русь - це Україна.Як вже колись писалось на цьому порталі,

Якщо в нашій безталанній мові
Набереться двісті тисяч слів,
То за кожне українське слово
Вже поклали сто голів...

Нашу мову величаву
Чуємо не всюди.
І не мова винна в цьому -
Винуваті люди.
Не вживеться щира мова
З кволими рабами,
В яких думка на припоні,
Язик за зубами.
У чиновницьких чуланах,
Де столи дубові,
Де неволя і сваволя,
Тісно нашій мові.
По крамницях та пивницях,
Де й повітря п'яне,
Гасне, в'яне слово наше
Степове, духмяне.
Не для "куплі" мова наша
І не для "продажі".
Не для того, щоб базікать
На ледачім пляжі.
Наше слово не ввібгати
У сухі трактати,
Щоб лакейством хліба кусень
Підло заробляти,
Щоб брехати, щоб дурити,
Забивати баки,
Позичаючи нахабно
Очі у собаки.
На зачовганих асфальтах,
Де смолою пахне,
Наше слово крила губить,
Наша мова чахне...
**************
УРЯДОВА БАЙКА

Аж воза стряс старезного —
Так Рак назад дав ходу;
Шнурками обперезана,
Все рвалась Щука в воду.

Гамселить Лебідь крилами,
Що аж здійнялась буря...
Всіма працює силами
Коаліційний уряд!
********************
КОЛЬКА

Що день божий, то й слабує
Жінка в мужика.
Мужик ходить, бабів зводить,
Попа і дяка…

Баби шепчуть, дяк ворожить,
Воду піп святить…
А у жінки — колька й колька,
Й голова болить.

Та коли б то справді колька,
То й хоть би не жаль…
А то, лихо його мамі,
Внадився москаль.

Молодиця москалеві —
Як води дає,
І щоб збути мужа з хати,
Слабу удає.

Мужик піде та й шукає
Баби до руки,
А москаль латає жінку
На всі заставки.

Але була в них дитина,
Хлопець років п’ять.
От той хлопець і підглянув
З ким мамуня сплять.

Тільки батько показався,
Хлопець і біжить:
"Вже здорова наша мати! —
Батькові кричить. —

Тільки-тільки не поспіли!..
Не виділи — жаль!
Оттакую з мами кольку
Витягнув москаль!"

Степан РУДАНСЬКИЙ (для дорослих)
***************
ПРИКАЗКИ. ПЕРЕКУСІТЬ, ПАНЕ!

Обсунулась стара гребля,
Місток похилився,
Спала річка невеличка,
Млинок завалився.

На камінні кілька хлопців
Черепками грає,
Аж ступою через греблю
Панок проїжджає.

«Помагайбіг,— каже,— хлопці!»
«Помагайбіг, пане!»
«А що, у вас млинок меле?»
«Таже меле, пане!»

«А говна змолоти можна!»
«Перекусіть, пане!
Як сухеє воно тілько,
То змелеться, пане!»
С. Руданський

Депутат Моня: «Хочу знати: «встановлені» межі садівничих масивів чи ні?

Начальник відділу Вадя: «Вони є, але потрібно уточнити…»

Депутат Моня: «Так є, чи їх немає? Ви ж півроку про це говорите».

Начальник Вадя: «Вони є, але не у всіх. Окремі не вспіли до сесії зробити».

Депутат Моня: «Я ще раз питаю: чи вже бєрємєнна, чи напівбєрємєнна?»

Начальник відділу: «Межі є, але затримка вийшла…»

Із залу голосно: «Моня, ти що не зрозумів? Затримка вийшла. Ну, як у жінок буває. Поняв?»

Депутат Моня: «Поняв». І спокійно сідає.

СХРЕСТИТИ ВУЖА З ЇЖАКОМ

Депутатка Сіма: «Чула про реорганізацію жеків? Я в цьому не смислю, але чи можна схрестити вужа з їжаком?»

Головуючий мер: «Це не схрещення, а об’єднання».

Депутатка Сіма: «Отож, я й питаю, чи при тому схрещенні економіку рахували? Я в економіці не смислю. Але люди питають…»

Головуючий мер: «Рахували. І в жеках були. Всі розуміють».

Депутатка Сіма: «А тарифи? Я в тарифах не смислю. Людям треба ж щось пояснити. Я соціалістка, а значить соціальна захисниця, вимагаю пояснень. Чи можливе таке схрещення?» – і займає своє місце в сесійній залі.

ЛОБІ ВІДКРИТЕ І ТАЄМНЕ

Ще такого не було! Розглядає сесія звичайнісінький робочий проект рішення про виділення землі для громадянина «К». А в залі – якісь сторонні, і той же «К» біля депутатів крутяться… І щось шепчуться. То в одному ряду, то в іншому. Щось не так: подумали окремі чесні (а такі точно є!) депутати. І – не проголосували…

Лобісти з цим не погодились. «Переголосувати, і то таємно!» – стали настоювати. Комедія на одну дію під назвою «Таємне голосування» – добряче насмішила, та користі ніякої рішенню не принесла…

«МОРАЛЬНА ШКОДА» – НА КОЖНІЙ СОРОЧЦІ

Конфлікт ковельських підприємців з директором місцевого ринку дійшов аж до сесії міськради. Його суть у тому, що на основі Закону Верховної Ради плату за оренду землі підняли для підприємців аж у 3 рази.

– Грабують! – вигукнули активісти.

– На скільки? – запитали депутати.

– На 12 гривень в місяць з кіоска…

– Накладем мараторій на підвищення ціни і на Закон Верховної Ради, – пафосно заявили місцеві депутати.

Метаморфози цієї боротьби висвітлилися через декілька тижнів:

– Скільки ось ця сорочка чоловіча коштує?

– 80 гривень, – відповідає підприємець.

– Але вчора ж була 60 гривень!?

– А ви що, не чули про плату за оренду? Так ось: 12 гривень – за підвищення оренди землі, 8 гривень – моральна шкода!

– Яка ще? – питає впертий покупець.

– А на сесію січею ходили? Ходили! Кричали і голос надривали? Надривали! Ось порахуйте – то ще й дешево обійшлось…

– То як: на одній сорочці ви компенсуєте всі затрати? – не вгаває покупець.

– А жити в кризу якось треба? Вдома ж – дітки, чоловік безробітний, а ще й бабуся з дідусем! А в декого – коханка…

Походив, пометикував, порахував наш наївний покупець – та й купив собі сорочку. Не буде ж без сорочки на роботу ходити.

КОВЕЛЬСЬКЕ ВИДІННЯ, ЯК В «ОДКРОВЕНІЇ»

– Що ж тут, в бідній Україні робиться? Нещодавно на Вінничині образ Христа на дереві образувався. Електрики відчахнули гілку, а там голова Спасителя! А в Ковелі одній бабці видіння страшне явилось, як в «Одкровенії» від Йвана…

– Може, хильнула зайвого!

– Та нє-є!! Змій триголовий з крокодилячим хвостом над Україною летів, а на царській кареті баба Параска, ще й батогом поганяє.

– Привидиться ж таке?!

– Та чиста правда – бачила… Середня голова косою обплетена, ліва обпечена і сердита, а права, мов молоком вимита, – біла. А хвіст із написом «Вітя з Донецька». А баба – батогом і приговорює: «Оце ж вам за газ, а це ж за інфляцію, а це ж за гривню і кризу…» Весела така…

Хто ж його знає? Може, то і пророцтво якесь, адже ера Риб закінчується, а Водолея починається. То зміна влади буде. Свят! Свят! Свят!

Перехрестились ковельські говорухи – та й пішли по домівках.

«ПІРАТИ» Й «ЗАРУЧНИКИ»

Не лякайтеся! Мова не про «Фаїну» і лівійські води, а про ковельських «заручників». На черговій нараді в понеділок міський голова зажадав звіту від начальника освіти.

– У нас все добре! – прозвітував той.

– А чому працюють на посадах засуджені умовно завідувачки дитсадків №8, №9?

– Та що ви з мене хочете? – обурився освітянин. – Я зв’язаний по руках і ногах…Суд вимагає не чіпати винних, прокуратура наказує не порушувати закон, підсудні, як потерпіла сторона, погрожують самогубством, а ви ще й моралі і звільнення хочете…

– Ви що законодавство не читали? – обурюється голова. – За грубе порушення можна…

– Я «заручник», – не здається начальник освіти. – І вимагаю відповідного до себе ставлення. Як заручнику, мені компенсація полагається, за моральну шкоду. А ви мене при всіх!..

– Та всі ковельчани обурюються. І на Вас, шановний, подумають, що ви берете гроші…

Через 15 хвилин приходить у кабінет до голови з пояснюючою. Яка була розмова з головою, не знає ніхто. Але, кажуть, що начальник освіти після цього ходив у піднесеному настрої. Може, «компенсацію заручника» отримав?

ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ… ГОРБІВ ТА ЯМ

Окремі вулиці міста зимою й літом перетворюються на трасу для мотоциклетних та автогонок. Усі необхідні елементи відповідають міжнародним вимогам – горби, водні перешкоди глибиною 0,5-0,7 метра, з боків – відбійні бар’єри з авторезини із великоваговиків. Їдуть по тій вулиці тільки екстремали…

Начальник комунального відділу наказав провести інвентаризацію вулиць, при цьому доручив першочергово перевірити вказівні таблички на будинках та будівельні матеріали біля огорожі.

«Процес пішов!», – повторював великий руйнівник Союзу Міша Горбачов.

А що скажуть із приводу такого «реформування» «великі» нашого найчистішого, найславетнішого і найспортивнішого міста?