|
|
Тут всі анекдоти
| |
| Johann | Дата: Пятниця, 12.03.2010, 02:53 | Сообщение # 16 |
 Дочитує Кобзаря
Роль: Вільні люди
Пострілів: 88
Відзнаки: 1
Повага: 16
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика: (Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)
| Яке найбільш невдале українське прізвище?
- Москаленко?
- Ні Москальман!
:)  :)
Питання. Чим жиди від Бандерівців відрізняються?
Відповідь. Бандерівці обрізи ззаду носять, а жиди спереді.
:) :)
Жидівський погром в Одесі. До погромників звертається старий жид:
- Беґите все, что хотите, толька не тґогайте маю дочь Саґочку!
Сара: - Hу, папа! Погґом єсть погґом! www.majdan.org.ua
|
| |
| |
| nick | Дата: Пятниця, 12.03.2010, 03:11 | Сообщение # 17 |
 Селянин
Роль: Вільні люди
Пострілів: 6
Відзнаки: 0
Повага: 0
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика: (Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)
| -Дивись я вирішив написати поему.
-Та навіщо тобі ці емо вони дурні і бідні. ПИши по-Гопниках
|
| |
| |
| kr@vchenko | Дата: Пятниця, 12.03.2010, 23:03 | Сообщение # 18 |
 Поїв всі розуми =)
Роль: Поважні козаки
Пострілів: 1140
Відзнаки: 15
Повага: 61
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика: (Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)
| Після корабельної аварії до безлюдного острова хвилею прибило Крістіну Орбакайте, Наташу Корольову й Алсу. Роздивилися співачки — справи кепські: ні тобі човна якого-небудь, ні плодів на деревах, та й узагалі не відомо, куди їх закинуло. Одна втіха — зберігся один мобільний телефон на трьох, але грошей на рахунку вистачає тільки на один дзвінок.
— Треба зателефонувати моїй мамі, — каже Крістіна. — Вона всю Москву на ноги підніме, а нас врятують!
— Ні, — заперечує Корольова, — краще подзвонімо моєму Тарза-нові. Той для мене що завгодно зробить!
— Дурниці верзете! — каже Алсу. — Треба зателефонувати моєму татові й повідомити, що ми знайшли тут нафту. Вже до вечора сюди прилетять буровики!
|
| |
| |
| Східняк | Дата: Четвер, 25.03.2010, 21:08 | Сообщение # 19 |
 Світлий чоловік
Роль: Старшина
Пострілів: 585
Відзнаки: 5
Повага: 71
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика: (Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)
| Жіночі роздуми.
1.Невже я така сексуальна,що життя мене так і трахає?
2.Я завжди дуже ввічлива,і коли посилаю когось на "......",завжди передзвонюю і цікавлюсь,як він туди добрався.
3.Коли нарешті випустять моб.телефон з функцією блокування дзвінків "по-п'яні" своїмколишнім?
4.А потім ми пішли в ЗАГС і довели до відома нашої держави,що спимо разом.
5.Ще один день виявився марною тратою макіяжу.
6.Коли людину кусає вампір,то вона теж стає вампіром.Таке враження,що всіх навколо покусали барани!
7.Якщо у кожної людини є Ангел-охоронець,то мій або десь міцно спить,або забухав по-чорному...
8.Боже,будь ласка,зроби так,щоб усі калорії пішли в цицьки!
9.Коли ж придумають комп'ютери,які б по голосовій команді:"Б......ь!" відміняли всі останні дії?!!
10.В котрий раз переконуюсь,що жінки вміють зберігати таємниці...Групами...людей так по 40...
|
| |
| |
| Східняк | Дата: Четвер, 25.03.2010, 22:24 | Сообщение # 20 |
|
Світлий чоловік
Роль: Старшина
Пострілів: 585
Відзнаки: 5
Повага: 71
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика: (Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)
| Поїхали три модератори на рибалку. Відпливли від берега, закинули вудочки, сидять, чекають. В цей момент сходить сонце.
-Сонце сходить,- мовить один.
-Гарно то як,- відповідає інший.
Третій хапає весло і щосили б'є обох. Ті падають у воду, і випльовуючи воду, кричать:
-Ти що, здурів, за що!!!?
-Першого за оффтоп, другого за флуд -Куме а у вас є ще та книга, як дожити до ста років?
- Нема, я її спалив
- Навіщо?
- Теща хотіла почитати Сидимо на лекції,не було білої крейди,тому викладач писав кольоровою:спершу червоною,а коли та закінчилась почав писати голубою.Тут неочікувано піднімається хлопчина,який сидів на верхньому ряді,і каже:"Я перепрошую,але нам голубим не видно" Був випадок.
На леції викладач знайомиться із студентами, називає прізвища (в журнал вписали тільки прізвища) і вписує собі ініціали, що називають студенти. Черга дійшла до Євгена Богдановича. Він і назвав дві букви: У одного шахтаря була одна особливість, якщо він випивав 100грамм, а потім каву, то відразу засинав. Цим користувалася його дружина, ось приходить чоловік з роботи, дружина подає борщ і наливає 100 грам, потім мужик укладається на диван під телик, щоб подивитися футбол, а дружина мріє подивитися серіал. Вона готує каву, подає коханому, і він засинає. Знайомий працював при совку таксистом, його напарник задавив п'яного мужика, дружина цього мужика в суді не мала ніяких претензій і навіть не зажадала грошей на похорони. А потім вона прийшла в таксопарк і подарувала таксистові годинник, на знак вдячності, що позбавив від недолюдка. Жив у однієї жіночки чорний-пречорний кіт - жодної тобі білої волосинки. Гуляти він ходив сам, вибігав щодуху надвір (природні потреби підганяли, так його- як собачку -привчили), а от повертатися не хотів. Та жіночка мусила іти за ним і нести його додому на руках. Але на руках йому було нецікаво чи її важко - коротше кажучи, взяв він собі за звичку вкладатися її на шиї і так "їхати" додому.
І от уявіть собі: туманний, похмурий зимовий ранок, ще тільки розвидняється, власниця чорного-пречорного котика "несе" його на комірі чорної-пречорної шубки додому. Зустрічає сусідку - добридень.. І тут сусідка нажахано кричить:
- Аааа!!! В тебе ОЧІ на шубі!!!..
Бо саме від привітання задрімалий на чорній шубі чорний котик прокинувся і розплющив свої жовті очиці.
Поправив Східняк - Четвер, 25.03.2010, 23:03 |
| |
| |
| kr@vchenko | Дата: Пятниця, 26.03.2010, 17:16 | Сообщение # 21 |
|
Поїв всі розуми =)
Роль: Поважні козаки
Пострілів: 1140
Відзнаки: 15
Повага: 61
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика: (Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)
| По коридорі ВУЗА йде професор.
Назустріч студент:
- Здрастуйте, професор. Можна Вас запитати?
- Звичайно, запитуйте, парубок .
- Скажіть, професор, Ви коли спати лягаєте, бороду на ковдру або під ковдру кладете?
Після деякої паузи:
- Та, знаєте, якось не замислювався.
- Ну, вибачите, будь ласка.
Розійшлися.
Через тиждень зелений професор з колами під очами зустрічає в коридорі того ж студента й хапає за грудки:
- Ну ти й сволота! Тиждень уже спати не можу, і так незручно, і так незручно!
__________________________________________________________________
Іде іспит, викладач говорить студентові:
- Питання на "п'ять". Як мене кличуть?
Студент червоніє, блідне, дивиться в стелю (а раптом там чого написане?), гарячково згадує ім'я преподу й, зрештою , відповідає:
- Не знаю.
- Питання на "чотири". Якого кольору підручник?
Ситуація аналогічна попередньої.
- Добре, питання на "три". Що ми здаємо?
Студент зрозумівши, всю безнадійність, похнюпивши голову, виходить за двері, а про себе думає: "У валить, гад!"
__________________________________________________________________
В університеті на юридичному факультеті професор запитує студента:
- Якщо ви хочете почастувати когось апельсином, як ви це зробите?
- Я скажу "Будь ласка, пригощайтеся!", - відповів студент.
- Немає! - закричав професор. - Думайте як юрист!
- Добре, - відповів студент. - Я скажу: " Настоящим я передаю вам всі приналежні мені права, вимоги, переваги й інші інтереси на власність, іменовану апельсин, спільно з усією його шкіркою, м'якоттю, соком і насіннячками, із правом вичавлювати, розрізати, заморожувати й інакше вживати, використовуючи для цього будь-якого роду пристосування, що як існують у цей час, так і винайдені пізніше, або без використання згаданих пристосувань, а також передавати раніше іменовану власність третім особам зі шкіркою, м'якоттю, соком і насіннячками або без оних..."
|
| |
| |
| Східняк | Дата: Четвер, 01.04.2010, 16:41 | Сообщение # 22 |
|
Світлий чоловік
Роль: Старшина
Пострілів: 585
Відзнаки: 5
Повага: 71
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика: (Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)
| - Тому, хто піде першим до дошки, поставлю на бал більше.
- Йду! Ставте мені трійку!
***
- Люба, я б хотів, щоб ти поступила зі мною, як з нашим собакою.
- Що ти маєш на увазі?
- Нічого особливого. Просто нагодуй мене і випусти погуляти.
***
Чоловік прийшовши додому, бачить мітлу в кутку. І до дружини: - о, твоя мама приїхала?
***
В Києві на Андріївському узвозі за Андріївською церквою є Алея художників, так званий АПЕНДИЦИТ, який тягнеться аж до фунікулеру і далі до Володимира з Хрестом. Це ПІШОХІДНА алея, яку облюбували художники і виставляють там свої роботи.
Анекдот народився там. Один крутий, розпальцований заїхав туди джипом, щоб вибрати і купити картину. Він знав, що погана картина написана на ДВП, а хороша - маслом на холсті. От він на маленькій швидкості через відкрите вікно оглядає картини. Якась йому приглянулась, він зупинив джип, підійшов до картини і дивиться тупо на неї. А поруч художник стоїть. Перше питання:"ИЗ ЧЕГО ЕТА КАРТИНА?" Художнику від такого "коректного" питання губа відвисла, але той відповів:"Ну как из чего? Холст, масло, рама."
Крутий:"ТЬІ ГОНИШЬ! РАМА-ето не МАСЛО, ето МАРГАРИН!!!"
***
Приїхав українець до Москви і питає москаля:
- Цікаво, а ви тут канал 1+1 дивитесь?
- Ну, єслі би антени салом смазивалі, то может і смотрєлі би.
- Дивно, кацапе. Ми ж горілкою антени не обливаємо, а москальске TV дивимося!
***
Питає руский в німця:
- ти вечір як проводиш?
- зустрічаюсь з друзями, випиваю за вечір 3 баночки пива та йду додому
- ніфіга собі! 9 літрів пива!
***
Після напружених переговорів з українською владою, керівництво компанії “ЛУКОЙЛ” накінець погодилось перейменувати своє представництво в країні на “ЦИБУЛЯОЙЛ”.
***
Українське село. Ранок. Проснувся дядько Петро, вийшов зранку на подвір'я. Вдихнув свіжого повітря, випустиі гусе, курей. Насипав їм зерна, ті весело загелготали та розкудахтались.
зайшов в хлів, дав води корові з телям, почухав бичку яйця, той радісно примружив очі. Похлопав коней по спинах, ті стрепенулись. Вийшов на двір, бачить гуси на травичці насрали. Взяв лопату, прибрав за ними та й викинув у город. Зайшов до хати, вщипнув лагідно Галю за ср.ку, та посміхнулась та притулилась до міцних чоловікових грудей. Похвалив дітей, котрі вже сиділи, смачно снідаючи, за столом. Вийшов знову на подвір'я, сів на лаві під хатою, закурив цигарку...Аж раптом з радіо: - Доброє утро, товаріщі! Масковское врємя 6 часов утра!
Зітхнув сумно, сплюнув спересердя: - повставали, голота!
***
Створив Господь мавпу. А тодi дивиться – нє, людина все ж краще.
Ну, збирає вiн усiх мавп i каже: щоб до завтра менi людьми стали!
Ну, мавпи цiлу нiч хвости вiдрiзали, голились, зрештою, прокидається
Господь – краса!
Живуть люди у бiлих хатах iз вишневими садочками, хрущi над вишнями гудуть
i т.д. Але що це?
Деякi мавпи все ще у лiсi по деревах стрибають! Ну, вiн як гримне на них:
я Господь ваш, я вас створив, як ви смiєте не пiдкорятись словам моїм?!
Мавпи перелякались, поховались у кущах, аж тодi найсмiливiша вилазить i
каже забуханим голосом:
“А ми па-украiнскi нє панiмаєм!”
***
- Куме, та Ви чули, як москалі-збоченці називають наше шаленне кохання з обіймами до нестями та поцілунками до опіків???
- Як?
- Блізость!!!
- Тьху! Розпуста...!
|
| |
| |
| kr@vchenko | Дата: Четвер, 01.04.2010, 22:56 | Сообщение # 23 |
|
Поїв всі розуми =)
Роль: Поважні козаки
Пострілів: 1140
Відзнаки: 15
Повага: 61
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика: (Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)
| Приходить мужик на роботу з розбитою мордою. Друг його запитує, що
трапилося. Той пояснює, мов, учора з такою шикарною дівчиною познайомився.
- І що?
- Ну, посиділи ми з нею в кафе, випили, я до неї додому напросився.
- А потім?
- Ну, удома в неї теж випили. Я дивлюся на неї – у ній все говорить «так».
Її очі говорять «так», її губи шепотять «так», її тіло говорить «так»…
- Так це ж добре!
- А потім зненацька прийшов її чоловік і сказав «ні».
__________________________________________________________________
2050 рік, Сибір, окраїна Української Імперії. Хутір, на хуторі стоїть стара велика хата-мазанка. У хаті сидить старий українець, справжнісінький козарлюга: оселедець, шаровари, вишита сорочка. Їсть він собі великою ложкою вареники зі сметаною, але раптом десь поруч якісь крики пролунали. Козак повільно підвівся, вийшов у сіни. Одягнув кожуха й шапку, зняв із кілочка кріса й вийшов надвір.
За вікном пролунали два постріли, відчиняються двері, козак заходить у хату, роздягається і знову спокійно сідає за стіл до ще теплих вареників.
Голос за кадром: «Ці кляті москалі вже настільки знахабніли, аж почали до людських осель підбиратися!»
__________________________________________________________________
На уроці географії у школі:
- Діти! Пограймо у гру. Я описуватиму вдачу якогось народу, а Ви будете відгадувати, що це за народ. Добре?
- Домовились!
- Отже, гарний народ: і працюють наче, і гостинні трішки, проте як вип’ють – ховайся, бо буде лихо…
Петрик викрикує:
- Та це ж москалі!
- Ну, які ж москалі, Петрику, вони росіянами звуться… А взагалі то правильно! Сідай. Наступне:
і хазяйновиті вони, у всьому порядок та рахунок знають, тільки от взимку в них снігу не випросиш…
Марічка підскакує:
- Я знаю, жиди це!
Та які жиди – їх євреями кличуть. А взагалі то правильно! Сідай, Марічко.
Остання людність:
хазяйновиті, щирі, гостинні люди, а хати в них маленькі-гарненькі, побілені; поряд мальви ростуть… Все як у казці, проте вийде чоловік з хати, подивиться на хатинку сусіди і зціпивши зуби, промовить: “А, бодай вона згоріла…”
У класі мовчанка.
- Ну, хто це? Що не знаєте? Чого мовчите?
Тихенький голос з останньої парти:
- Зате ми гарно співаємо…
__________________________________________________________________
Дзвінок, Путін знімає слухавку.
- Гальо, пане президенте, ту Місько зі Станіславова. Телефоную, жеби вам вповісти, же ми ту вам офіційно війну декляруємо.
- Харашо Міша, ето действительно важная новость. А большая у вас армия?
- Ну, зара… Я, Влодко, сусід Стефко і всі, шо ту в преферанс грали. То нас разом вісім.
- Должен сказать тебе, Миша, что у меня в армие 100 тисяч людей, каторие только ждут маево приказа.
- Холєра, я зара вам віддзвоню.
За якийсь час…
- Гальо, прошу пана президента, стан війни не скасовано. До нас приєдналося ше штири хлопаки з сусідньої кнайпи.
- Должен сказать тебе, Миша, что со времени нашего последнего разгавора я увеличил армию до 200 тисяч человек.
- Най го холєра вхопе! Я ще зателефоную.
За якийсь час…
- Слава Йсу, пане Путін! Я сі тєжко вибачєю, але мусимо ся вицофати з тої войни.
- Неужели? Очень жаль. А почему это вы вдруг передумали?
- Ну, ми ту посиділи за пару гальбами пива, так си між собов порадили, і вздріли, же аж ніяк не зможемо нагодувати 200 тисяч в’язнів.
|
| |
| |
| Східняк | Дата: Четвер, 13.05.2010, 01:13 | Сообщение # 24 |
|
Світлий чоловік
Роль: Старшина
Пострілів: 585
Відзнаки: 5
Повага: 71
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика: (Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)
| З виступу Януковича:
"Закончілісь п'ять лєт бєссмислєнной вражди с рассієй.
Тєпєрь начінаются п'ять лєт бєссмислєнной дружби с рассієй."
|
| |
| |
| kr@vchenko | Дата: Четвер, 13.05.2010, 23:25 | Сообщение # 25 |
|
Поїв всі розуми =)
Роль: Поважні козаки
Пострілів: 1140
Відзнаки: 15
Повага: 61
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика: (Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)
| З його цитат можна ще й виділити виступ на акції передвиборчої агітації у Миколаєві! 
|
| |
| |
| Світлослава | Дата: Субота, 15.05.2010, 03:11 | Сообщение # 26 |
 Полковий писар
Роль: Вільні люди
Пострілів: 261
Відзнаки: 1
Повага: 38
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика: (Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)
| Їде гуцул на автівці, на повній швидкості. Дивиться Даішник стоїть. Не тормозить, думає, а не гріх, як зіб'ю, бо то москаль-москалем. Збив. Завіз тіло на цвинтар, дає старому гробареві пляшку оковитої, каже:
- Поховайте вуйку, бо воно вистрибнуло саме на дорогу, я, їй-богу, не винний.
- Та чо ж не поховаю, синку.
Так і домовились. Їде далі гуцул. Ше одного такого збив, приїжджає з тілом на цвинтар, дивиться, гробар за столиком сидить, вже фляжку допиває. Гуцул кладе трупа на землю, каже:
-Слава Йсу.
Дід обертається:
- Слава навіки!
- А шо, діду, закопали того?
- Та закопав...
- Та як закопали, як во він лежит.
- Йой, синку, забув видно. Старий вже я. Зара закопаю.
Гуцул подякував і пішов.
В ДАІ б'ють тривогу:
- Шо ета такоє! Гдє наши люді? Паєхать, правєріть!
І послали одного. Приїжджає, дивиться: всюди тихо, темно, тільки на цвинтарі лямпа хитається і чути як гробар лопатою цьвьокає.
Приходить на цвинтар, дивиться, а старий лопатою землю прихлопує на свіжій могилі.
Підходить до гробаря і каже:
- Ізвінітє, а што ета ви так позна тут дєлаєтє?
Старий гуцул обертається, замахується лопатою і б'є що є сили:
- ТА ТИ, СОБАКО, ВЛЯЖЕШСЯ НИНІ ЧИ НЄ? ? ? ! ! !Додано (15.05.2010, 02:11)
---------------------------------------------
Кондуктор пасажиру:
- Ваш білетик?
- Мій білетик.
- Ви що хворий?
- А ви що лікар!?
- Ваш білетик!
- Мій білетик...
- Що це ви граєтесь, інших слів не знаєте?!
- Знаю: пилосос.
- Я кондуктор!
- А я сантехнік...
- У вас всі вдома???
- А ви хочете в гості прийти?..
- Ваш білетик!!!
- Мій білетик...
- Ви що - заєць?!
- А ви що - вовк?
- Ваш білетик!!!
- А навіщо вам?
- Ну, я подивлюсь...
- Ну, купи собі і дивись...
- Ваш білетик!!!
- Мій білетик. А ось і моя зупиночка...
Не той козак, хто переміг, а той, хто викрутився!
|
| |
| |
| kr@vchenko | Дата: Субота, 15.05.2010, 13:12 | Сообщение # 27 |
|
Поїв всі розуми =)
Роль: Поважні козаки
Пострілів: 1140
Відзнаки: 15
Повага: 61
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика: (Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)
| Про мене.
Не п'ю, не палю, з жінками не зустрічаюся, лягаю спати о 10-й, прокидаюся о 6-й, слухняний, терплячий. Але коли я вийду з тюрми - все круто зміниться!
__________________________________________________________________
7 чудес Соціалізму
1. В усіх було місце роботи.
2. Незважаючи на те, що в усіх було місце роботи, ніхто не працював.
3. Незважаючи на те, що ніхто не працював, норма виконувалася на 100%
4. Незважаючи на те, що норма виконувалася на 100%, у магазинах нічого не було.
5. Незважаючи на те, що в магазинах нічого не було, в усіх у холодильниках усе було.
6. Незважаючи на те, що в усіх у холодильниках усе було, всі були незадоволені.
7. Незважаючи на те, що всі були незадоволені, усі голосували «За».
__________________________________________________________________
…Зупиняють даїшники чергову машину. Права, документи вимагають. Після уважного огляду машина виявляється бензовозом. А в
бензовозів, як відомо, позаду ланцюг до землі теліпається. Виникає резонне запитання:
— Де вкрав ланцюг?
— Ніде не крав — це передбачено інструкцією.
— Не бреши. Кажи, де вкрав ланцюг!
— Запитайте в будь-кого — це передбачено інструкцією. Зупиняють «Тойоту»:
— Де він вкрав ланцюг?
— Ніде не крав — це передбачено інструкцією.
— Тоді ти їдь, а ти залишайся. Де твій ланцюг?
__________________________________________________________________
Школярка приходить додому після дня народження.
Мати (грізно):
- Пила?
Дочка:
- Шампан стаканского.
|
| |
| |
| Східняк | Дата: Субота, 15.05.2010, 15:46 | Сообщение # 28 |
|
Світлий чоловік
Роль: Старшина
Пострілів: 585
Відзнаки: 5
Повага: 71
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика: (Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)
| Quote (kr@vchenko) …Зупиняють даїшники чергову машину. Радянський Стеллс  Справа була в далекі передгорбачовські часи.
Мій батько тоді працював на
одному з авіаційних заводів, де займався
найважливішою справою -
маскувальним фарбуванням винищувачів. Так і
фарбував би до самого путчу
якби партія у черговий раз не сказала
"потрібно". Цього разу "потрібно"
було випередити американців з їх стелсами і
виготовити радіопоглинаючу
фарбу для наших бойових літаків. Типу
советишен ноу-хау.
І адже розробили в найкоротші терміни, тільки
ось невдача - щоб
зробити навіть самий занепалий винищувач
непомітним, на нього потрібно було
накласти аж двохміліметровий шар фарби. А з
такою надбавкою у вазі він
чи не злетів би, або відлетів не далі рідного
аеродрому. Почали
потихеньку оптимізувати, але тільки довели
товщину шару до 1,279 з
гаком міліметрів - прийшов Горбачов і вирішив
що з штатами потрібно
дружити. Так би і закінчилася доля
секретного лакофарбного
матеріалу, коли б не людська кмітливість.
Адже має місце волаючий факт - пропадає
відро відмінної сріблястої емалі! І один з працівників цеху (назвемо його
Василичем) виклопотав у батька
дозволи на фарбування особистої
"копійки" в космічний колір. Машинка
дійсно засіяла, та ще і набула самої
корисної на наших дорогах
властивості. Картина маслом: даішник (тоді ще
Даішник) націлюється на "стилягу",
що летить під сотню, радаром, а там..
там горять три виразні нулі. На моїй
тільки пам'яті було біля
десятка відпалих щелеп і що довгих проводжають
поглядів з-під форменої
кашкети. Поїздки на "стелсе радянського
автомобілебудування" Василича було
до остраху приємні. Адже півтори міліметри
фарби для машини - суща
дрібниця, а ментовский
радар не йде ні в яке порівняння з військовим Джерело: http://blog.i.ua/user/282118/464276/
|
| |
| |
| Світлослава | Дата: Середа, 19.05.2010, 20:21 | Сообщение # 29 |
|
Полковий писар
Роль: Вільні люди
Пострілів: 261
Відзнаки: 1
Повага: 38
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика: (Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)
| Про Ющенка і срібну ложку.
Запросили якось Ющенка, Кучму і Януковича разом із сім'ями на бенкет до американського посольства. Ну, наче все добре - поговорили, пообідали, вийшли на подвір'я прогулятись. Дружина відводить Ющенка вбік і каже:
- Бачив, які в них тут гарні ложки? Роби що хоч, аби лиш хоч одна така в нас вдома була.
- Та ти на що мене штовхаєш?!
- Я своє слово сказала. Щоб була мені ложка, або всі дізнаються, хто насправді всім керує.
Нічого йому робити, йде до Кучми:
- Леоніде Даниловичу, будь ласка, візьміть мені ложку, я Вам заплачу, скільки скажете. Вам не все одно - одним більше, одним менше.
- Та я, так сказать, зробив би послугу, та мене ж попередили: ще раз зловлять - точно посадять. Спитай Вітю.
Йде до Януковича:
- Віть, будь другом - візьми для мене одну ложечку, ну що тобі варто?
- Да я б с радостью, но обе звенеть будут.
Ну що тут зробиш? Повертається ні з чим. Сідають до столу, подають їм десерт. Раптом на Віктора Андрійовича зійшло просвітлення: він встає і каже:
- Хвилиночку уваги, панове. Хочу показати вам невеличкий фокус. Ось я беру звичайнісіньку срібну ложечку і кладу її собі до кишені. А тепер - ВИЙМАЮ ЇЇ ІЗ КИШЕНІ ВІКТОРА ФЕДОРОВИЧА!
Не той козак, хто переміг, а той, хто викрутився!
|
| |
| |
| [NERO] | Дата: Середа, 19.05.2010, 22:11 | Сообщение # 30 |
 Генерал-хорунжий
Роль: Вільні люди
Пострілів: 289
Відзнаки: 9
Повага: 58
На січі? - Десь блукає
Досягнення братчика: (Наведіть курсор, щоб дізнатися за що вручається відзнака)
| Світлослава, оце так)))
Мій блог
|
| |
| |
|
I love Google! Я люблю Google! Kocham Google! Ich liebe Google!
|
| |
