Тюрки - це взагалі-то теж досить неоднорідна спільнота. Сучасні українці в більшості своїй такі ж нащадки і спадкоємці жителів древнього Тюркського каганату, однієї з старожитніх держав Великого Євразійського Степу як і сучасні татари, росіяни чи жителі республік Середньої Азії. Тюрк це колись була така ж самоназва великої кількості різних за походженням і мовою людей як і козак, татарин, русин чи християнин. Просто нині про це люди забувають, говорити про це зараз, в "епоху національних держав" "немодно" :(Додано (30.01.2014, 01:22)
---------------------------------------------
А щодо релігійного фактору - нині на жаль забувають, що в цар Чингіз і його побратими, перші ординські козаки і отамани, утворюючи багатонаціональну Орду однією з її важливих основ зробили відому степовикам споконвіків віротерпимість, яка виражалась у вірі в те, що Бог один для всіх людей незалежно від мови, походження чи того як вони його називають чи сприймають. Тобто коріння майбутньої віротерпимості українського народу, простих українських сільських козаків-християн цілком можна виводити з ординських часів. Інша справа, що нащадки царя Чингіза згодом в більшості своїй перейшли в іслам, а потім спробували нав'язати його своїм підданим. це стало однією з причин розпаду Ординського царства і утворення на його теренах царства Руського, в якому при всіх його мінусах віротерпимості все ж таки було більше чим при останніх ординських царях. З іншого боку нащадки, родичі і воїни ординських царів, які трималися мусульманської віри і не хотіли ставати під руку Москви перебазувались в Крим, Сибір, Середню Азію або в Литву і Річ Посполиту. Разом з тим на Подніпров'ї і на Дону продовжувала зберігатись стара ординська віротерпимість, яка значно вплинула на формування волелюбного світогляду козацтва, які себе позиціонували вільними людьми по волі Божій вільними від догматичної віри. Ситуація певною мірою змінилась в 16-17 ст. коли в процесі воєн з Кримом більшість козаків або емігрували, або зробили свій вибір і перейшли у християнську віру. Разом з тим пам'ять про відвічну козацьку віротерпимість продовжувала зберігатись у козацькому середовищі, що згодом породило в Російській імперії явище реєстрових козаків-мусульман (переважно з татар і народів Кавказу) і реєстрових козаків-буддистів (переважно з калмиків).
