Гетьман Петро Дорошенко

Велика та світла постать української історії. Гетьман Дорошенко став на шлях політики і війни за волю України під час Визвольної війни. Хмельниччина дала йому досвід та привела на полковництво у Прилуках. Дорошенко належав до так званих «старовинних» козацьких родів, яких січовики і все населення України дуже поважало – його дід Михайло Дорошенко був отаманом Війська Запорізького і уславився походами проти Османської імперії. Народився Петро в місті Чигирин. З приходом до влади Павла Тетері Петро Дорошенко (1627-1698) активно підтримує нового гетьмана, отримує від короля Яна-Казимира маєтність Гуляйполе і мандат на повернення всієї власності в прилуках, які захопив Брюховецький і Москва. Тетеря призначає Дорошенка генеральним осавулом і полковником черкаським. В цей період Дорошенко очолює каральний похід проти Івана Поповича, паволоцького полковника, який підняв повстання проти Тетері. В момент політичного краху останнього, Дорошенко 11 червня 1665 року обирається генеральним обозним, а 18 серпня на Богуславській раді – гетьманом.
Дорошенко належав до другої когорти полковників хмельницького. Він мав великі кланові інтереси, однак відзначався не лише матеріальними, а й національно-патріотичними ідеями. На відміну від Богуна, Лісницького, Пушкаря і Тетері, приєднався до боротьби за гетьманську булаву пізніше, в момент кризового протистояння між двома берегами Дніпра. Петро Дорошенко усвідомлював, що об’єднання України під однією булавою є обов’язковою умовою незалежності. Він отримав владу в той період, коли над Україною почали згущуватися політичні хмари, Москва і Варшава наближалися до миру, Туреччина не змогла надати реальної допомоги через власні внутрішні проблеми, а Запорізька Січ під керівництвом Сірка постійно нападала на Крим. До влади його привели колишні прихильники Виговського і Хмельницького, причому родинно-династичні зв’язки зіграли тут вирішальну роль. Три запорозькі, три сердюцькі і один піхотний полк перебували під його безпосереднім управлінням. Давалося взнаки чигиринське походження та полковництво у Богдана Хмельницького. Гетьман Петро Дорошенко активізував стосунки з Кримом. Його деякий час підтримував Іван Сірко, однак пізніше переорієнтувався. Під час правління Дорошенка формується постійне наймане військо, яке відрізнялося від посполитого рушення і загальновійськової повинності в козацьких полках тим, що за своєю суттю наближалося до реєстрових військ. Нові загони називалися сердюками та компанійцями.
Дорошенко проводив активну антипольську та антимосковську політику, і в 1667 році за підтримки турків вдерся в Галичину. Польща погодилася на автономію України з кордоном на р. Горинь. У 1668 році з військами переходить Дніпро і, скориставшись антимосковським повстанням, поширює свою владу на Лівобережжі, де його проголосили гетьманом. Таким чином вдалося ненадовго об’єднати Україну. Однак Запоріжжя у 1669 році висунуло претендента на гетьманство в Правобережній Україні Петра Суховієнка, якого Дорошенко переміг у боях за підтримки Івана Сірка. В цей час Дем’ян Многогрішний був проголошений на Лівобережжі гетьманом та підписав з Москвою Глухівські статті. Польща продовжувала агресію проти Дорошенка, і підтримуваний нею уманський полковник Михайло Ханенко. Дорошенко у 1669 році підписує Корсунський договір про союз із Османською імперією, і за її підтримки перемагає Ханенка та в 1672 році здобуває Кам’янець-Подільський і бере в облогу Львів. Польща змушена відмовитися від претензій на Правобережну Україну, і Дорошенко під протекторатом Туреччини у 1674 році витісняє з Правобережжя війська Москви і гетьмана Самойловича, які взяли в облогу Чигирин. У 1676 році Дорошенко зрікся гетьманства, усвідомлюючи безвихідь ситуації та втрату підтримки народу. Помер у Московії, 19 листопада 1698, де довгий час був в’ятським воєводою.