Козацький сайт
Український козацький портал


Код тицялки
Підказка Куди підемо?
Головна сторінка Допомогти сайту Завантаження Гетьмани та кошові Книжки про козаків Козацькі приказки Вірші про козаків Звичаї козаків Походи козаків Козацький форум Легенди Козацькі легенди Словник Козацький словник Козацькі ігри на PC Козацьке аудіо Козацька галерея Фільми про козаків Кухня козаків Козацькі випроби Книга згадок Написати Кошовому Додати матеріял

Січова рада:
Чи потрібна сайту російськомовна версія?
Всього відповідей: 1219

Теревені
 
200

Сувій однодумців
Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.

Бібліотека української літератури: книги, біографії, реферати, твори

Наша тицялка:
Український козацький портал



Головна » Статті [ Додати статтю ]

Всього матеріалів в каталозі: 51
Показано матеріалів: 1-50
Сторінки: 1 2 »

Андрій Діденко (Гаврилович) (?-?) — козацький гетьман (1632–1633). Обраний гетьманом при підтримці православного митрополита київського Ісаї Копинського замість прихильника Речі Посполитої гетьмана Івана Кулаги-Петражицького.

25 грудня 1632 р. Генеральна військова рада в Черняхівській балці, прагнучи повернення до стародавніх прав і вольностей у вигляді «добрих козацьких конституцій», вчинила переворот майже повністю було переобрано вищих старшин, а на чолі їхньої Ради поставлено рядового козака Андрія Діденка, який ретельно захищав козацькі права і звичаї. Та на цій посаді він утримався недовго. Незабаром старшина посадила на гетьмана Дорофія Дорошенка, який відповідно займав більше пропольську позицію.

 
Гетьмани | Переглядів: 2018 | Додав: Ладзьо | Дата: 02.10.2016 | Коментарі (0)

​Іван Петражицький-Кулага (? — 1635) — шляхтич гербу Пелеш, козацький отаман, наказний гетьман (1631–1632), старший Війська Запорозького реєстрового (1631–1635).

Народився у родині якогось дрібного шляхтича Петражицького. На Запоріжжі опинився в кінці 1620-тих років. Імовірно брав участь у повстанні Тараса Федоровича (Трясила).

У 1631 р. козаки обрали собі за гетьмана Тимофія Орендаренка, але він їм не був до вподоби, і тоді вони поставили двох гетьманів: Івана Петражицького-Кулагу у реєстрових козаків, а Андрія Гавриловича — у нереєстрових козаків. Але згодом Гаврилович пропав безвісті, так що залишився тоді один Кулага. Іван був тямущим чоловіком і домігся від поляків багато пільг для українського народу.


 

 
Гетьмани | Переглядів: 1927 | Додав: Ладзьо | Дата: 02.10.2016 | Коментарі (0)

Тарас Федорович(Трясило) (? — 1639) — козацький отаман кримськотатарського походження. Один із командирів козацьких найманців у Тридцятирічній війні. Реформував козацьке військо, посиливши роль кавалерії. Кошовий отаман Війська Запорозького нереєстрового (1629), організатор походу на Крим (1629), учасник Смоленської війни 1632–1634, керівник антиурядового козацько-селянського повстання 1630 року. Січове ім'я — Тарас Трясило, татарське ім'я — Хасан або Усан.

Вперше згадується у документах королівського суду 1617 року під іменем татарина з Криму Усаном або Хасаном. Під час московської кампанії 1618 року прийняв хрещення й ім'я Тарас Федорович. Швидко завоював авторитет козацтва, про що повідомляв Папський нунцій 1620 року:

 
Гетьмани | Переглядів: 2960 | Додав: Ладзьо | Дата: 02.10.2016 | Коментарі (0)

Федір Пирський (? —1 вересня 1633) — український політичний та військовий діяч, гетьман реєстрового козацтва у 1625 році.

Походив з козацької старшини. Про батьків, дату і місце народження немає відомостей. Ймовірно відзначився у походах гетьмана Петра Сагайдачного напочатку 1600-х років. на 1617 рік був вже полковником. Брав участь у московському поході Сагайдачного 1618 року. Відзначився у боях з московськими військами біля Коломни. 3 жовтня полк Пирського атакував саме місто і козаки навіть увірвались на територію посаду. після цього звитяжно бився у битві при Донському монастирі.

Після цього брав участь в облозі Москви. У жовтні разом з полковниками Богданом Коншею, Милосного, Ємця очолив загін козаків, що рушив на Калугу. 3 листопада ці війська атакували Сєрпухов. Протягом декількох годин козаки взяли міський посад, проте не стали штурмувати кам'яний міський кремль, що був розташований у важкодоступному місці, оскільки шансів на його швидке здобуття було небагато. Далі ці полки рушили на з'єднання із полком Петра Сагайдачного під Калугу і в ніч з 3 на 4 грудня 1618 року об'єднане військо розпочало штурм міста. Пирський відзначився й при захоплені цього міста.

Гетьмани | Переглядів: 1772 | Додав: Ладзьо | Дата: 02.10.2016 | Коментарі (0)

​Михайло Дорошенко (? — 1628) — український військовий діяч, з 1618 року — козацький полковник, реєстровий козацький гетьман (1622–1628 з перервами).

Точне станове походження невідоме. Дослідники В. Лукомський та В. Модзалевський вказали його представником роду гербових шляхтичів. В. Антонович твердив про неписьменність М. Дорошенка.

Вперше згаданий в джерелах 1618 року під час походу гетьмана Петра Сагайдачного на Москву під командуванням королевича Владислава. Брав участь у поході на Москву 1618 року, в Хотинській війні 1620–1621, у Хотинській битві 1622.

У 1622 році обраний гетьманом замість Оліфера Голуба.

Здійснив вдалий похід на Перекоп.

 
Гетьмани | Переглядів: 2780 | Додав: Ладзьо | Дата: 02.10.2016 | Коментарі (0)

Голуб Оліфер Остапович, (Стеблівець-Черняк) (1540 та 1550 роками— 1628) — український політичний і військовий діяч, гетьман реєстрових (1622–1623) та нереєстрових козаків-випищиків, близький соратник гетьманів Петра Сагайдачного і Михайла Дорошенка.

Точна дата народження Оліфера Голуба невідома (народитись мав між 1540 та 1550 роками). Батько — Євстафій Голуб, за деякими даними, мав ще сина Дмитра та доньку Єфросинію (докладніше не відомо). Місце народження Стеблів (прийнято вважати). Від цього містечка отримав своє козацьке прізвисько — Стеблівець. Стеблів міг бути малою Батьківщиною Оліфера Голуба, козацький ватажок жив там певний час; в цьому місті «осіли» його кровні родичі. На користь цього свідчить і топоніміка краю, що зберегла досі назву — Оліфірів Яр (Вільховецький район). Ймовірно, тут збирав свої козацькі загони гетьман. Знав і вмів писати латиною (відомості обмежені). Є відомості про сина гетьмана, який в народних переказах зберігся під патронімом «Олихвірович». Дружина Голуба, ймовірно, померла задовго до 1622 року. Герб Оліфера Голуба знаний в польській історіографії як герб «Голуб — ІІІ» (не відомий за зображенням). В останній час герб Гетьмана, в результаті генеалогічних розшуків, було віднайдено.

 
Гетьмани | Переглядів: 2363 | Додав: Ладзьо | Дата: 02.10.2016 | Коментарі (0)

​Петро Одинець (?—після 1625) — козацький ватажок, кошовий отаман 1620 року, український дипломат.

 1620 році обирається кошовим отаманом. Під час своєї каденції здійсний вдалий військовий похід під Перекоп, де завдав поразки кримським татарам, звільнивши багато невільників. У березні того ж року за дорученням гетьмана Петра Сагайдачного відправився з дипломатичним завданням до Московії. Завданням було відновити стосунки з московським царем після походу українських козаків у 1618 році на боці польського королевича Владислава.

 
Кошові | Переглядів: 1708 | Додав: Ладзьо | Дата: 02.10.2016 | Коментарі (0)

Яків Бородавка — Нерода (Яцько Бородавка) (?— бл. 1624) — український полководець та політичний діяч, гетьман Війська Запорозького. Обраний в кінці 1619 року виписними і нереєстровими козаками, які повстали проти польсько-шляхетського гніту і оволоділи Запорізькою Січчю, суперник Петра Сагайдачного.

Про походження і ранній період життя Якова Бородавки не збереглося відомостей. Його родовим прізвищем було «Нерода», ним він підписував документи, а прізвисько «Бородавка» йому дали козаки. Якова Бородавку не раз обирали гетьманом Війська Запорозького. Вирізнявся політичним радикалізмом щодо відстоювання станових інтересів козацтва, а також віросповідної свободи православних українців та білорусів. Очолював морські походи на Тягиню 1619, Константинополь 9 серпня та Варну 1620.

 
Гетьмани | Переглядів: 2253 | Додав: Ладзьо | Дата: 01.10.2016 | Коментарі (0)

Михайло Скиба (?— після 1633) — український військовий діяч, кошовий отаман Запорізької Січі у 1618—1619 роках.

Про місце та дату народження немає відомостей. Напочатку 1600-х років був вже шанованим запорозьким козаком. Брав участь у походах гетьмана Петра Сагайдачного 1612—1616 років, зокрема проти Трапезунду, Синопа та Кафи. Втім про якісь звитяги Михайла скиби в цих походах нічого невідомо.

Після позбавлення гетмьанства Дмитра Барабаша у 1618 році, обирається кошовим отаманом, а гетмьаном став Петро Сагайдачний. Скиба, чолюючи безпосередньо запорозькі загони, брав активну участь у поході козаків на допомогу королевичу Владиславу (майдутньому королю Владиславу IV).

 
Кошові | Переглядів: 1848 | Додав: Ладзьо | Дата: 01.10.2016 | Коментарі (0)

Григорій Тискиневич — гетьман Запорозького козацтва. В певних джерелах зазначається, що 1609 року брав участь в поході на Крим. Одним з перших серед козацтва подав голос проти утисків з боку уніатів.
Роки служби-1610

29 травня 1610 року виступив з рішучим протестом-пересторогою проти намагання уніатів позбавити храмів православних та, зокрема, проти спроб покатоличити Київські храми.

 
Гетьмани | Переглядів: 1683 | Додав: Ладзьо | Дата: 01.10.2016 | Коментарі (0)

Каленик Андрієвич (кінець XVI— перша половина XVII) 

Походив, ймовірно, з козацького або міщанського роду. Відзначився під час походів запорізьких козацтва на Московську державу в роки «смутного времени», особливо під час Смоленської кампанії (1609—1610). Разом із загоном реєстрових козаків у 1610 році брав участь в успішній облозі Смоленська. У серпні 1619 уперше згадується як гетьман.

Гетьмани | Переглядів: 1688 | Додав: Ладзьо | Дата: 01.10.2016 | Коментарі (0)

Богдан Олевченко (інколи Оленченко) — гетьман Війська Запорозького. Роки служби 1606-1610

Реєстровий полковник Війська Запорозького, 1606 — гетьман нереєстрового козацтва. Брав участь у морських походах на Кримське ханство та узбережжя Туреччини.

В часі Лжедмитріади рушив на польсько-московську війну із власним загоном, в якому велику кількість складали охочекомонні. Визначними старшинами в тому поході були — Боришполець, Андрій Наливайко, Пісоцький, Сидорко, Старинський, Топига, Яцко. Товариство збиралося в похід у Каневі, Переяславі та Черкасах.

 
Гетьмани | Переглядів: 1716 | Додав: Ладзьо | Дата: 01.10.2016 | Коментарі (0)

Григорій Ізапович — гетьман Війська Запорозького, козацький флотоводець. Роки служби 1601-1606

На Січі перебував з молодих літ. Брав участь в морських походах Самійла Кішки та Нечая.

В часі перебування основного Війська Козацького на Лівонській війні під проводом Самійла Кішки, лицарство під проводом Ізаповича налетіло на татарські улуси з випереджаючим ударом. 1601 року польському послові в Бахчисараї Л. Пясочинському було вручено ноту протесту з приводу нападів запорожців.

У травні 1602 року козацтво вирушило в морський похід до Кілії, захопили там турецьку галеру, по дорозі на Січ біля Дністровського лиману полонили ще одну галеру та кілька торговельних суден — на них звільнили більше трьох сотень невольників. У Дніпровському лимані прийняли бій з турецькою ескадрою Гасан-аги, турецький флотоводець проривався у відкрите море.

 
Гетьмани | Переглядів: 1812 | Додав: Ладзьо | Дата: 01.10.2016 | Коментарі (0)

Гаврило Крутневич — (2-га пол. 16 ст. —  після 1603) — гетьман Війська Запорозького на поч. 17 ст. Походив, імовірно, з козацького роду, можливо з Київщини (Димер).

Похід до Молдови та Валахії

Уперше став «старшим» Війська Запорозького під час походу запорожців у Молдову та Валахію на підтримку Симеона Могили (батька П.Могили) проти господаря Михая Хороброго. В розпал цього походу був обраний козаками на місце С.Кішки. Очолював запорожців під час битви на р. Телезина, де військам Михая Хороброго було завдано поразки. Вислав посольство до гетьмана великого коронного та канцлера коронного Я.Замойського, яке очолив дипломат П.Одинець і яке мало добиватися амністії для учасників Косинського повстання 1591—1593 та Наливайка повстання 1594—1596, виплати жолду (військ. платні), розширення козац. прав і вольностей. Імовірно, одразу після завершення цього походу козаки замість Крутневича обрали собі нового гетьмана.

Гетьмани | Переглядів: 1642 | Додав: Ладзьо | Дата: 01.10.2016 | Коментарі (0)

Семен Скалозуб (? — 1600) — кошовий отаман 1599 року, прославився морськими походами проти османів.

Вперше Семен Скалозуб згадується в польських архівах як осавул низових козаків у 1598 році. Архівні матеріали достатньою вірогідністю свідчать, що він козакував ще з молодих літ і брав участь у всіх походах гетьмана Григорія Лободи як проти османів і татар, так і проти поляків. За цей час він неодмінно мав прославитися в боях і походах, інакше у 1599 році його гетьманом би не обрали.

Окрім того, що славився завзяттям і відвагою, був він достатньо освіченим, розважливим, мав веселу вдачу, вмів повести за собою молодців та розвеселити товариство у найскрутніший час, що високо цінувалося у війську. Тож і прізвище отримав на Січі з молодих літ — Скалозуб, з ним і увійшов в історію.

 
Кошові | Переглядів: 1874 | Додав: Ладзьо | Дата: 01.10.2016 | Коментарі (0)

Криштоф (Стефан) Кремпський (роки народження та смерті невідомі) — військовий діяч України XVI ст. Запорозький полковник, потім — гетьман повстанського війська. Гетьман України.
 

Воював та навчався під командуванням, був товаришем вправного польського військовика, ротмістра Александера Сєнявского (молодшого брата гетьмана коронного Миколая).

Полковник за гетьманування Богдана Микошинського. Весною 1595 р. брав у часть у виправі на Молдавію. Під час нападу коронних військ Речі Посполитої під командуванням польного коронного гетьмана Станіслава Жолкєвского на Київ був командантом міського гарнізону.

Гетьмани | Переглядів: 1780 | Додав: Ладзьо | Дата: 01.10.2016 | Коментарі (0)

​Каспар Підвисоцький (? — ? після 1596) — козацький флотоводець, кошовий отаман. Український православний шляхтич.

Травнем 1586 року датований лист гетьмана Богдана Микошинського до Каспара Підвисоцького, гетьман через підготовку орди до походу в Україну вимагав негайного повернення на Січ.

В часі, коли гетьман Григорій Лобода вийшов з військом під Білу Церкву для бою з поляками, Підвисоцький поставлений на Січі кошовим отаманом з гарнізоном у 500 козаків, із завданням охороняти Січ і козацьку флотилію та при потребі допомагати головним силам діями флоту з Дніпра.

Кошові | Переглядів: 1702 | Додав: Ладзьо | Дата: 01.10.2016 | Коментарі (0)

Федір Полоус (р. н. і р. см. невід.) — військовий козацький діяч, кошовий отаман запорозького козацтва, гетьман реєстрового козацтва в 1595 та 1598.

Деякий час очолював залогу реєстрових козаків на острові Хортиця. Навесні 1594 року схилив запорожців до спільного з реєстровцями походу проти Буджацької орди. На чолі загону козаків брав участь у морському поході на Білгород (Дністровський) у складі війська гетьмана Григорія Лободи, а також на Очаків у складі війська гетьмана Богдана Микошинського. Під час повстання під проводом Северина Наливайка командував окремим загоном повстанців. У 1595 був обраний козацьким гетьманом. Належав до непримиренних противників Речі Посполитої, у 1598 році підняв повстання проти неї. Здобув із повстанцями Черкаси, Канів, здійснив рейд до Дністра. Брав участь у міжусобній війні з прошляхетськи настроєним гетьманом реєстрових козаків Тихоном Байбузою, який намагався проводити політику на досягнення компромісу між Військом Запорозьким і урядом Речі Посполитої.

 
Кошові | Переглядів: 1710 | Додав: Ладзьо | Дата: 01.10.2016 | Коментарі (0)

​Григорій Лобода (? — 1596) — 23-тій Гетьман Війська Запорозького (1593—1596  з перервами). Учасник походів на Молдову та Угорщину, співкерівник повстання Северина Наливайка.

Родом з Київщини, представник заможного козацтва. 1593 обраний Гетьманом. 1594 і 1595 учасник протитурецького походу на Молдову як союзник Рудольфа ІІ.
Обставини козацького союзу з Рудольфом ІІ

 
Гетьмани | Переглядів: 1853 | Додав: Ладзьо | Дата: 01.10.2016 | Коментарі (0)

Іван Потребацький (? —1588) — український політичний та військовий діяч, запорізький гетьман.

У 1588 році всупереч наполяганням польського уряду обирається старшим козаків та гетьманом. Обставини цієї події знані слабко: за деякими згадками, спирався на козаків Канева, Черкас та Переяслава, яких звільнили з королівської служби після завершення війни з Московщиною. Тому Потребацький вирішив очолити ці загони для нападу на московські міста.

Гетьмани | Переглядів: 1552 | Додав: Ладзьо | Дата: 01.10.2016 | Коментарі (0)

Захар Кулага — гетьман в 1585 і 1589 рр.

Кошовими отаманами ставали козаки, яких обирало січове товариство. А воно усвідомлювало, що від хоробрості і військових здібностей отамана залежить успіх походу, залежить його, товариства, доля. Тому завжди намагалося обирати тих, кого добре знало, хто відзначився під час попередніх походів та битв.

Тож цілком можемо припустити, що так само відзначився в боях і кошовий отаман Захар Кулага.

Гетьмани | Переглядів: 1629 | Додав: Ладзьо | Дата: 01.10.2016 | Коментарі (0)

​Кирик (Кирило) Михайлович Ружинський (?—  близько 1601) — князь, отаман на Запоріжжі, згодом черкаський підстароста. Брати: низовий гетьман Богдан, Миколай. Один з братів здобув татарський замок Сламгород і зрівняв його з землею. Історик Іван Крип'якевич називав його ім'ям Костянтин.

Гетьмани | Переглядів: 1509 | Додав: Ладзьо | Дата: 01.10.2016 | Коментарі (0)

Богдан Микошинський (бл. серед. XVI ст. — після 1596) — гетьман Війська Запорозького Низового, обирався гетьманом в 1584, 1586 і 1594. Також дипломат, учасник антиосманської коаліції імператора Священної Римської імперії.

Був дуже популярний серед козаків (переобирався три рази).

Гетьмани | Переглядів: 1614 | Додав: Ладзьо | Дата: 01.10.2016 | Коментарі (0)

Самійло Зборовський (?26 травня 1584)

Якщо більшість лицарів приходила на Січ для того, щоб зажити військової слави, то Самійло Зборовський прибув сюди вже з готовою славою, здобутою в Угорщині та Польщі. І докотилася вона до козацьких степів значно раніше, ніж потрапив туди її носій.

 
Гетьмани | Переглядів: 1582 | Додав: Ладзьо | Дата: 01.10.2016 | Коментарі (0)

Ян Оришевський (Оришовський, Оришковський)  (близько 1535 — близько 1608) — український військовий козацький діяч XV ст., гетьман запорізького козацтва. Походив з родини польських аристократів. В 1578 (згідно з хронікою М. Бєльського) призначений був указом польського короля С. Баторія гетьманом запорізьких козаків. Здійснив два вдалі походи на Крим. Очолював козацьке військо, яке здобуло Очаків. У липні 1590 указом короля призначений був гетьманом удруге.

 
Гетьмани | Переглядів: 1588 | Додав: Ладзьо | Дата: 01.10.2016 | Коментарі (0)

Лук'ян Чорнинський — гетьман запорізького козацтва в 1578 та 1586.

Цьому, на жаль, дуже маловідомому, гетьманові українські козаки довіряли булаву двічі: в 1578 та в 1586 роках. Але в обох випадках він гетьманував недовго. Тож чи варто дивуватися, що з популярністю в козацькому літописі йому не пощастило. Хоча в обох випадках він ставав гетьманом у дуже напружені для козацтва часи. Але всім відомо що Лук'ян був сильним та відважним гетьманом, тільки його подвиги, його історія не потрапила в історію України, тільки певні деталі. 

 
Гетьмани | Переглядів: 1536 | Додав: Ладзьо | Дата: 01.10.2016 | Коментарі (0)

 

Іван Підкова-гетьман запорозького козацтва (1533 — 16 червня 1578 )

Історична постать Івана Підкови є надзвичайно популярною серед українського народу і сьогодні. Пам’ятник цьому відомому флотоводцю й організатору українського козацтва у перші роки незалежності нашої держави встановлено на місці його страти у Львові.

За переказами сучасників, Іван Підкова походить з роду молдавських господарів і, за деякими свідченнями, був братом господаря Івони, вбитого турками за спробу скинути турецьке ярмо.

 

Гетьмани | Переглядів: 3849 | Додав: Ладзьо | Дата: 29.09.2016 | Коментарі (0)

Павло Бут ( ? —  9 квітня 1638) — гетьман Війська Запорозького Низового, керівник повстання 1637 року. 

Місце та рік народження невідомі. Згадується в серпні 1630 р., відколи брав участь у козацькій раді на Масловому ставі, невдовзі повертається у Чигиринський полк, де служить сотником.

 
Гетьмани | Переглядів: 1741 | Додав: Ладзьо | Дата: 29.09.2016 | Коментарі (0)

Яків Шах — запорозький низовий гетьман другої половини XVI ст., побратим Івана Підкови, з яким ходив походом на Молдавію (1577), в 1576–1577 роках розгромив на Дніпрі татарського посла, який повертався з Москви. Шах не лякаючись кари, яку поніс Підкова, вирішив помститись за Гетьмана Підкову: напасти на Волощину.

 
Гетьмани | Переглядів: 1636 | Додав: Ладзьо | Дата: 29.09.2016 | Коментарі (0)

Князь Богдан Ружинський( ?, Ружин — 1576, Аслам-Кермен) — низовий запорозький гетьман (1575–1576).

Народився в Ружині (Сквирського повіту, місто лежало при впадіні р. Тетерів в р. Прип'ять), «муж серця великого», Папроцький називає його популярним козацьким вождем, який був відомий запорозьким козакам під іменем гетьман Богданко. Існує думка істориків, що князі Ружинські походять від Коріятовичів

 
Гетьмани | Переглядів: 1723 | Додав: Ладзьо | Дата: 29.09.2016 | Коментарі (0)

Самійло Кішка (Кушка, Кошка) (1530 (?) — 1602 (1620)) — шляхтич брацлавський з роду Кошичів або Кошків. Хоч був малий, але запорожці його любили. Козацький отаман, старший війська Запорозького (1574 — 1575, 1599 — 1602). Керував козацьким військом в Інфляндській кампанії, низкою морських походів: на Ґезлев, Ізмаїл, Очаків, Аккерман.

 
Гетьмани | Переглядів: 1993 | Додав: Ладзьо | Дата: 29.09.2016 | Коментарі (0)

Близько 1517 — 1563/1564 

Українсько-литовський магнат на Волині, князь гербу Корибут з династії Гедиміновичів. Козацький ватажок, гетьман. Урядник Королівства Польського (староста канівський і черкаський). Власник маєтків у містечку Вишнівець Крем'янецького повіту. Збудований ним замок на острові Мала Хортиця вважається прототипом Запорозької Січі.
Дмитро Вишневецький був старшим з 4-х синів князя Івана Вишневецького від його першої дружини Анастасії Семенівни

 

Гетьмани | Переглядів: 2309 | Додав: Ладзьо | Дата: 28.09.2016 | Коментарі (0)

Восени 1595 р. у складі запорозького загону на чолі з Г. Лободою здобув Київ і продовжував боротьбу проти поляків у Білорусі.

На початку 1596 р. Шаула повернувся з Білорусі на Правобережну Україну.

В березні 1596 р. повстанці скинули Григорія Лободу, зрозумівши, що він уникає з’єднання з військом С. Наливайка, і обрали гетьманом М. Шаулу.

У травні 1596 р. під Білою Церквою загін Шаули приєднався до повстанців.

У битві з польськими військами в урочищі Солониця біля Лубен Шаула був тяжко поранений, підступно схоплений 7 червня 1596 р. зрадниками й виданий Станіславу Жолкевському; згодом страчений у Варшаві.

ДЖЕРЕЛА:
Енциклопедія українознавства. У 10 т. / Гол. ред. В. Кубійович. Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954−1989; Малий словник історії України / Відпов. ред. В. Смолій. К., Либідь, 1997; Історія України: Енциклопедичний довідник. К., Генеза, 2008.
Гетьмани | Переглядів: 2721 | Додав: Нечупайло | Дата: 20.01.2014 | Коментарі (0)

Тихін БайбузаТихін Байбуза прийняв гетьманську булаву реєстру з рук Христофора Нечковського. Погоджуючись на це, вія чудово розумів, що має лише один спосіб втриматись на гетьманському " престолі" — зробити козаків іще слухнянішими в очах польського уряду. Та козаки - принаймні значна частина їх - усе ще прагнули помститися цьому урядові. На що вони покладалися? На військову силу, що її скликав під свої прапори Федір Полоус, на те, що їм пощастить підняти український народ на визвольне повстання.

Тихін Байбуза тримався іншого. Він не вірив, що таке повстання можливе, і прагнув націлити козацтво передусім на боротьбу з татарами і турками. Під час походу Полоуса до Дністра, він, під тиском частини козацтва, мусив приєднатися до нього. Але саме цей похід ще раз, і тепер уже остаточно, переконав гетьмана: народ до повстання неготовий, а Полоус - постать не тієї слави, щоб надихнути українців на визвольну війну проти Польщі. Втім, Байбуза такої війни і не прагнув.

Щоб переорієнтувати в цьому напрямку своїх реєстровиків, Байбуза повів їх у похід на Перекоп. Там, десь поблизу урочища Терен-Ориш, він розбив татарську орду, погромив кілька улусів, поруйнував оборонні вежі і з беззаперечною перемогою повернувся на Запоріжжя.

Здавалося, початок примиренню з поляками та активізації антиординської боротьби покладено. Але два гетьмани, очевидно, співіснувати не могли. Бо, скільки б часу не був поруч з Байбузою гетьман Полоус та його антипольськи настроєне військо, стільки реєстровики, не слухаючи гетьмана Байбузи, поривалися б у похід проти поляків. Тим більше, що Полоус уже вдався до рішучих дій: захопив човни, козацьку скарбницю і склад з продовольством. Байбуза не втерпів: спробував силою зброї повернути все назад. Не вдалося. А Полоус тим часом узявся до іншого. До чого саме?
Вистеживши, коли до реєстровиків наблизиться загін з продовольством і грішми, що його спорядив великий князь Литовський, полоусівці напали на нього, перебили і все добро забрали собі.
Отак і воювалися між собою гетьмани - на втіху і полякам, і татарам, і туркам. Звичайно, можна закинути Тихонові Байбузі, що він поводився по-зрадницькому. Що нападав на нереєстрових козаків, своїх побратимів. Але ж і не-реєстровики нападали. Тому буде набагато мудріше сказати, що гетьман Тихін Байбуза в даному разі став жертвою політичної ситуації, що склалася на той час, як на Запоріжжі, так і в усій Речі Посполитій.
Гетьмани | Переглядів: 2463 | Додав: Нечупайло | Дата: 20.01.2014 | Коментарі (0)

Андрій ЛяхАндрій Лях згадується в «Истории Российского государства с древнейших времен» С. Соловйова, як приклад ватажка черкасів — українських козаків литовського підданства, які нападали на московитів у другій половині 16 століття в українських степах.

У 1568 (?) році Андрій Лях з козаками ясновельможного Дмитра Вишневецького вчинив напад в степу за Самарою на московського гінця з тюркського роду Змєєва, який направлявся до Кримського ханства. З цим гінцем, за звичаєм, йшов разом кримський гінець, а також турецькі і вірменські купці. Козаки Андрія Ляха вбили 13 турків та вірмен, а трьом відрубали руки, за те, що вони купують в Москві полонених, походженням із литовського князівства. Коли стало зрозуміло, що Січі не втримати, одна частина козаків, з хлібом-сіллю подалася до росіян, на переговори. Очолював цих "хлібосольців" кошовий отаман П. Калнишевський, якого росіяни незабаром "гостинно" та "хлібосольно" запроторили на Соловки. Але існувала інша, мудріша, частина козацтва. Вона знала, що довіряти росіянам, які ось так, підступом, напали на Січ, не можна, а покладатися на їхнє лицарство - річ марна. Ці козаки - а набралося їх близько п'яти тисяч - переправились уночі через Дніпро, добулися до плавнів річки Підпільної і там, поміж лісистими острівцями, на плавневих болотах, пересиділи весь той розгром, який вчинили російські війська. Далі обрали собі кошовим Андрія Ляха, і так само потайки спустилися у пониззя Дніпра, щоб уже звідти вирушити на Дунай.

У такий спосіб Андрій Лях став останнім - нехай навіть наказним - кошовим Запорізької Січі. Оскільки анкет тоді ніхто не заповнював, то й ми з вами мало знаємо про цього козацького офіцера. Але відомо, що, саме завдяки його старанням, ця частина січовиків урятувалася і стала основою для заснування цілої низки козацьких військ та окремих поселень чи паланок.
Коли до залишків січового гарнізону приєдналися ще й козаки з подніпровських паланок, набралося загалом понад 8 тисяч шабель. Це вже було ціле військо. Не бажаючи розпалювати братовбивчої війни в Україні, але й не маючи наміру коритися російській імператриці, частина цих козаків пішла в турецькі землі суходолом, а частина, яку, власне, й очолив Андрій Лях, вирушила на чайках, морем.

Інші сподвижники | Переглядів: 3118 | Додав: Нечупайло | Дата: 20.01.2014 | Коментарі (0)

Дмитро Путятич був останньою особою князівського походження, який керував Києвом. За віросповіданням був православним. Походив зі здрібнілої династії білоруських князів Друцьких. Цю династію більшість дослідників пов’язує з полоцькою гілкою Рюриковичів, яка ще наприкінці Х – на початку ХІ ст. відкололася від київської правлячої династії. Вважається, що родоначальником цієї гілки є князь Ізяслав – рідний брат Ярослава Мудрого, син Володимира Великого і варязької княжни Рагнхільд (Рогнеди).

Від свого попередника – Юрія Паца – Дмиро Путятич успадкував козацькі загони в складі земельних військ. Частина з них служила в його особистій охороні, частина брала активну участь у ліквідації татарських загонів, що вибиралися на «українні» землі в набіги. Воєвода також підтримував контакти з козаками, які діяли «в полі», поза межами Києва і його воєводської юрисдикції. За його наказом козакам поставлялися коні, зброя, харчі. В обмін козаки надсилали до князя Дмитра частину своїх воєнних трофеїв. У 1492 році кримський хан поскаржився великому князю литовському Олександру на козаків, які напали на турецький корабель у гирлі Дніпра. Князь тоді пообіцяв знайти винних, проте спустив справу на гальмах. Із великою долею ймовірності можна стверджувати, що ті козаки тим чи іншим чином були пов’язані з київським воєводою Дмитром Путятичем. Чи дісталася йому частина здобичі з татарського корабля? Питання залишається відкритим. Проте пам’ять про князя Дмитра як покровителя ранньої козаччини була настільки міцною, що деякі козацькі хроніки називають його не інакше, як одним з перших козацьких гетьманів, хоча, насправді, гетьманська титулатура за козацькими лідерами офіційно почала вживатися набагато пізніше.

На час правління Дмитра Путятича в Києві припадає важлива подія в житті міста. В 1494 році великий князь литовський Олександр надав Києву магдебургію (німецьке право). Місто отримало право обирати бургомістра і міську раду (райців), а також магістратський герб із зображенням у «тарчі» (щиті) арбалету. Така новація, проте, істотно послабляла владу воєводи. Тим більше що міський магістрат мав, згідно з великокняжим привілеєм, власні збройні сили – кавалерійську «Золоту хоругву». Втім, у разі військової загрози цей підрозділ мав діяти спільно з воєводськими хоругвами. За правління князя Дмитра Київ було остаточно відбудовано після татарського погрому, вчиненого ханом Менглі-Гіреєм.
Інші сподвижники | Переглядів: 2471 | Додав: Нечупайло | Дата: 20.01.2014 | Коментарі (0)

Остафій Дашкевич (Дашкович) (пол. Eustachy Daszkiewicz; 1472 — 1535) — шляхтич київський, учасник повстання Михайла Глинського, староста канівський і черкаський (1514—1535). Організатор козацьких загонів у Великому князівстві Литовському, козацький ватажок і один з перших отаманів.
Народився на Житомирщині. Був родичем або знайомим з багатьма впливовими родинами Речі Посполитої і Східної Європи, зокрема був нащадком Рюрика, Чингізхана і Мамая, родичем князів Глинських, Вишневецьких і Острожських, троюрідним небожем Яна Ходкевича — засновника роду Ходкевичів гербу «Кошцієша» тощо. Був родичем більшості відомих нині козацьких отаманів того часу, старост черкаських.
На початку 16 століття перейшов на бік московського великого князя Івана ІІІ Васильовича. Згодом повернувся на Україну і став служити великому князеві литовському.
Спочатку займав посаду старости, 1514 року призначений черкаським старостою. Керував обороною південних кордонів Литовської держави від нападів кримських татар. Уславився також тим, що був одним з перших воєначальників того часу, який озброїв свої загони козаків вогнепальною зброєю.
Уперше Дашкевич згадується в 1521 році. Дійшовши згоди з Кримським ханством, Дашкевич (Дашкович) спільно з кримськими татарами організував два походи на землі Російської держави (1515 р. — на Чернігово-Сіверщину; 1521 р. — на Москву). Багато сіл від Воронежа і аж до Москви випалили татари, — а з ними й козаки, — багато загнали народу у неволю, і за ту допомогу татари «віддячили» Дашкевичеві тим, що вхопили його та забрали в неволю. Та він згодом втік звідти і в 1523 році вперше напав на Очаків, а звідти пішов у Крим і зпустошив там багато аулів в Ґьозлевому, Карасубазарі і в Ак-Мечеті.
У 1528 році разом з Предславом Лянскоронським і великим загоном козаків знову атакував Очаків, і там тричі розгромив татарські загони, забрав 500 коней і 30000 худоби.
В 1531 відбив напад кримського хана Саадат-Гірея на Черкаси. В 1533 р. на сеймі в Пйотркові подав пропозицію збудувати на Дніпрі ряд фортець для оборони України від татарських нападів і припинення втеч українських селян на пониззя Дніпра. Пропозицію Дашковича сейм схвалив, але подальших заходів до втілення проекту у життя зроблено не було.
Інші сподвижники | Переглядів: 4514 | Додав: Нечупайло | Дата: 19.01.2011 | Коментарі (2)

ХаненкоМихайло Степанович Ханенко (близько 1620—1680), козацький військовий діяч, згодом гетьман Правобережної України (1669 — 74), син запорозького козака Степана, родоначальник роду Ханенків.

З 1656 полковник уманський, прихильник пропольської орієнтації, підтримував Юрія Хмельницького і Павла Тетерю.


За підтримки частини козаків, кримського хана та польської влади, Xаненко намагався 1668 року усунути гетьмана Петра Дорошенка і на його місце поставити Петра Суховія. У липні 1669 р. у боротьбі проти Дорошенка Суховій зазнав поразки, а його козаки трьох правобережних полків на раді в Умані проголосили гетьманом Xаненка.

Xаненко продовжував боротьбу проти П. Дорошенка, зазнавши поразки у битві під Стеблевом (29. 10. 1669). У своїй політиці він спирався на Польщу і 2. 9. 1670 уклав з польськими делеґатами договір в Острозі, на основі якого Польща визнала Xаненка гетьманом Правобережжя, а він погоджувався на підданство польської королеві на умовах автономії лише для козацької верстви.


Гетьмани | Переглядів: 3061 | Author: kr@vchenko | Додав: kr@vchenko | Дата: 24.07.2010 | Коментарі (1)

Я́ків Стефан Іскра-Остря́нин (Остряниця) (р.н.невідомий — 6 травня 1641)
В ході широкого народного руху 20-30-х років ХVII зросла ціла плеяда талановитих козацьких ватажків із багатим військовим досвідом і зрілим політичним мисленням. У козацькому середовищі утверджується ідея автономії у складі Речі Посполитої, яку успішно використав у майбутньому Богдан Хмельницький. Палким її прихильником був також запорозький ватажок Яків Острянин.

Виходець з остерського боярства, яке з посиленням польського гніту в Україні масово вступало до лав козацтва, Яків Острянин часто зустрічається в літературі під іменем Яцька Степана, Стефана. Цілком ймовірною здається перша згадка про нього за 1621 р., зважаючи на традицію спільних дій запорожців і донських козаків проти турецько-татарської агресії. Посланець московського царя боярин Семен Опухтін, прибувши з Дону, розповідав у Польському приказі: «Ходили де з Дону на море на добычу атаманы и казаки, атаман Василей Малыгин, а с ним 1300 человек да с ними же запорожских черкас 400 человек. Атаманы были у всех черкас и казаков большие: черкашеня Сулим, да Шило, да Ятцкой»...

Гетьмани | Переглядів: 4404 | Додав: Eleutherius | Дата: 25.06.2010 | Коментарі (1)

Останній гетьман Лівобережної України, граф Кирило Григорович
Розумовський (1728—1803), походив з родини городового козака Григорія
Розума (отримав своє прізвище від поговірки, яку часто промовляв
напідпитку: «Що то за голова, що то за розум»). Соціальне зростання К.
Розумовського стало можливим завдяки його братові Олексію {1709—1771).
Гетьмани | Переглядів: 4532 | Додав: [NERO] | Дата: 02.05.2010 | Коментарі (0)

Перший козацький старший, що мав відвагу стати проти польських військ, був Криштоф Косинський. З роду він був шляхтич, служив на Запорожжі й в нагороду за військові заслуги дістав від короля маєток. Але один з князів Острозьких, білоцерківський староста, не допустив Косинського до цієї землі. Тоді Косинський зірвав боротьбу проти Острозьких, проти польської влади і взагалі проти панів. Військо його числили на 5000. У склад його входили реєстрові козаки, що повстали через те, що не діставали плати, утікачі з панських маєтків і всяка шляхетська челядь. Косинський позагарбував із різних замків і міст доволі пушок, дрібної огнистої зброї й амуніції та укріпився у Трипіллі над Дніпром. Але потім подався проти польських військ, але під Пяткою на Волині шляхта його сили в лютім 1593 р. розбила; Косинський мусів віддати всі пушки й иншу зброю та добич, розпустити свої ватаги і зректися гетьманства. Після того Косинський пішов з запорожцями на Січ, та, перепочивши там трохи, знову підмовив за собою частину товариства і, діждавши весни 1593 року, вийшов з Січі на Україну і підступив біля Черкас до маєтку
самого коронного гетьмана князя Михайла Вишневецького. Щоб легше збутися непроханого гостя, Вишневецький підмогоричив кількох харцизів, щоб убили Косинського зрадою, і от ті, вистеживши, коли Косинський гуляв з кількома своїми товаришами у корчмі біля Черкас, прийшли туди неначе гуляти, а далі, збивши з товаришами Косинського сварку, вбили його і його товаришів.
Інші сподвижники | Переглядів: 5203 | Додав: [NERO] | Дата: 02.05.2010 | Коментарі (0)

Дани́ло Павлович Апо́стол (14 грудня) 1654, Великі Сорочинці — † 17 (28січня) 1734) — український військовий і державний діяч кінця 17 — першої половини 18 століття, миргородський полковник в 1683—1727 роках, гетьман Лівобережної України в 1727—1734 роках.
Данило Апостол народився в селі Великі Сорочинці на Полтавщині. Походив з відомого козацько-старшинського роду Апостолів, які майже 80 років з 1659 по 1736 роки тримали в своїх руках полковницький уряд у Миргородському полку (Павло, Данило, Павло Апостоли) і мав молдавське боярське походження.
У 1682 році обраний миргородським полковником, у 1687 звільнений з посади гетьманом Іваном Мазепою як прибічник Івана Самойловича. У 1693 році знову обраний на полковий уряд до 1727 року. Відзначився під час Азовських походів, у 1696 разом з гадяцьким полковником Боруховичем розбив на річці Ворсклі війська кримського хана та гетьмана ханської України Петрика. Здобував фортеці Кизикермен і Очаків.

 

Гетьмани | Переглядів: 3805 | Author: kr@vchenko | Додав: kr@vchenko | Дата: 29.04.2010 | Коментарі (1)

Севери́н Наливайко(Павло-Семерій (Северин) Кравченко-Наливайко; рік народження невідомий , Гусятин, (Тернопільська область) — †21 квітня 1597, Варшава) — козацький отаман, керівник антифеодального селянсько-козацького повстання 1594—1596 років в Речі Посполитій (сучасна Україна і Білорусь).

Життєпис 
Северин походив із дрібної української православної шляхти. Народився у місті Гусятин (нині Тернопільської області), але зростав, очевидно, в Острозі. Після смерті батька, закатованого слугами польського магната О. Калиновського, з матір'ю жив в Острозі. Його брат, Дем'ян, священник домашньої церкви князя Костянтина Острозького в Острозі, був пов'язаний з Острозькою академією, викладав у її стінах. Другий брат Северина займався шевською справою (дивись примітку -* ) в Острозі. Відомо також про сестру Олену. Наливайко дістав добру освіту в Острозі, потім пішов на Запоріжжя, брав участь у походах запорожців проти Османської імперії (Туреччина і Кримське ханство).


Кошові | Переглядів: 4907 | Author: kr@vchenko | Додав: kr@vchenko | Дата: 21.04.2010 | Коментарі (3)

Полуботок, Павло Леонтійович (бл. 1660 — 29 грудня 1724) — наказний гетьман України (1722—1724) по смерті Івана Скоропадського, чернігівський полковник. Полуботок виступав проти знищення залишків українського суверенітету та обмеження царського впливу в Україні. За наказом Петра І був ув'язнений у Петропавловській фортеці, де і помер внаслідок тортур. Павло Леонтійович Полуботок народився близько 1660 р. в Борзні (за іншою версією на родинному хуторі Полуботівка, нині смт.Шрамківка) у родині майбутнього чернігівського полковника, (за гетьмана I.Самойловича — генерального бунчужного і осавула) Леонтія Артемовича Полуботка.

Разом з батьком належав до прихильників Івана Самойловича, потім — Івана Мазепи. У 1706 році став чернігівським полковником. Повстання I. Мазепи не підтримав. На Глухівській раді 1708 р. був запропонований на посаду гетьмана. Однак, за свідченнями сучасників, це викликало негативне ставлення Петра I, який сказав: «Он очень хитёр и может Мазепе уравнятся». Після поразки Карла XII і Мазепи Петро I починає ліквідувати останні залишки української автономії. Саме він забороняє поняття «Україна» і замінює останнє терміном «Малоросія». При цьому вислів «Україна» та «козаки» поступово втрачають споконвічне значення. Замість уряду гетьмана він створює у 1722 р. Малоросійську колегію, яка не мала у своєму складі жодного українця. Мета Малоросійської колегії — «привести їх батьківщину до покори» (за словами графа Толстого, соподвижника Петра I).
Гетьмани | Переглядів: 4318 | Додав: INDRA | Дата: 21.04.2010 | Коментарі (0)

Брюховецький Іван Мартинович 

Іван Брюховецький(1623 — †8 (18 червня) 1668) — Гетьман Лівобережної України у 1663—1668 рр

Ранні роки 
I.М.Брюховецький народився біля Диканьки на Полтавщині. Дорошенко називає його "не натуральним русином". Яким Сомко взагалі називав Брюховецького поляком. Вперше він згадується в реєстрі Чигиринської сотні. Був старшим слугою (конюшим) у резиденції Богдана Хмельницького та виконував деякі дипломатичні доручення гетьмана. В 1659 р. Брюховецький під час гетьманських виборів їздив на Запоріжжя, щоб схилити запорожців підтримати кандидатуру Юрія Хмельницького. Незабаром Юрій став гетьманом, але Брюховецький покинув його. Він розумів, що молодий і бездарний новий гетьман не допоможе йому досягти високого чину. Залишившись на Запорізькій Січі, Брюховецький був обраний кошовим отаманом, а згодом і «кошовим гетьманом» (1659—1663 рр.).


Гетьмани | Переглядів: 4073 | Author: kr@vchenko | Додав: kr@vchenko | Дата: 20.04.2010 | Коментарі (0)

Петро Дорофійович Дорошенко(*1627 — †19 листопада 1698) — визначний український державний, політичний та військовий діяч, гетьман України (1665—1676).

Козацький полковник, активний учасник російсько-української війни (1658-1659). Ставши у 1665 р. гетьманом Правобережної України, поставив собі за мету кінцеве звільнення її від поляків. У 1667 р. завдяки турецьким військам добився від польського короля визнання суверенітету гетьманату на Правобережній Україні. У 1668 р. був проголошений гетьманом України по обидва боки Дніпра. Боровся за незалежну Україну в її етнографічних межах.

Протягом свого гетьманування провів або брав участь у ряді воєн, як з Польшею, та і з Московією: російсько-польській війні (1654–1667 рр.) українсько-польській війні (1666-1671рр.) , українсько-московській війні (1665—1676 рр.), польсько-турецькій війні (1672-1676 рр.).

Був тричі одружений, мав двох дочок і трьох синів. Його правнучкою, по лінії останнього шлюбу з Агафією Єропкиною, була дружина Олександра Пушкіна – Наталя Гончарова.

Біографія 
Народився в м. Чигирині. Походив з старого козацького роду і був онуком гетьмана Михайла Дорошенка. Михайло Дорошенко потрапив у пастку у 1628 р. за час одного з своїх походів на Крим і Чорне море і був важко поранений у бою з татарськими загонами кримського хана Ґірея. Згідно з леґендою, татари настромили голову гетьмана на списа і виставили на кілька місяців на воротах міста Кафи (сьогодні Феодосії).

Петро Дорошенко здобув широку освіту, добре знав латинську і польську мови. Героїчна смерть діда була для нього блискучим прикладом беззастережної відданості своєму народові. У неповних 30 років він став полковником Прилуцького полку, потім Черкаського і Чигиринського полків у війську Богдана Хмельницького. Брав участь у національно-визвольній війні українського народу під проводом Б. Хмельницького 1648-1657. Виконував важливі доручення Б. Хмельницького, вів переговори з польським і шведським урядом.

У 1658 році - прилуцький полковник, активний учасник російсько-української війни (1658-1659). Деякий час він співпрацював з Гетьманом Іваном Виговським, запеклим ворогом Москви, а потім і з Юрієм Хмельницьким, сином Богдана. У 1665 році Петро Дорошенко був обраний Гетьманом Правобережної України, замінивши на цьому становищі Павла Тетерю, який в своїй політиці орієнтувався на Польщу і тим втратив довір’я в значної частини козаків.

 

Гетьмани | Переглядів: 3991 | Author: kr@vchenko | Додав: kr@vchenko | Дата: 18.04.2010 | Коментарі (0)

Семен Палій (справжнє ім'я — Гурко Семен Пилипович); народився
1640-і роки — помер між 24 січня і 13 травня 1710) — полковник
білоцерківський (фастівський), керівник національно-визвольної боротьби українського народу проти польської влади у Правобережній Україні в кінці XVII-го на початку XVIII століть.

Біографія

Народився у Борзні (тепер Чернігівська область) в козацькій родині.
Вчився у Києво-Могилянській Колегії.
Під час визвольних боїв українського народу його батько Пилип (на
прізвисько Гурко) записався козаком Ніжинського полку. Є відомості, що ще 1692 року у Борзні проживала старенька мати Палія, а також брат Федір. Його рідну сестру забрали у ясир і вже у татарському полоні вона змушена була вийти заміж за турецького мурзу. Отримав прізвисько «Палій» під час перебування на Запорозькій Січі (куди перебрався наприкінці 70-х років після смерті першої дружини).
У 1660-х роках перебував на Запоріжжі, де відзначився військовими та
організаторськими здібностями. На початку 1680-х років кілька полків на чолі з Семеном Палієм перейшли на малозаселену територію півдня
Київщини. Опорним пунктом Семен Палій обрав місто Фастів.

Гетьмани | Переглядів: 6323 | Додав: [NERO] | Дата: 18.04.2010 | Коментарі (0)

Петро́ Конаше́вич Сагайда́чний(*1570, Кульчиці — †20 березня 1622, Київ) — шляхтич червоноруський з Перемишльської землї, козацький ватажок, кошовий отаман Війська Запорозького, Гетьман реєстрового козацтва. Організатор успішних походів українських козаків проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства, меценат православних шкіл. Оспіваний у багатьох козацьких думах та українських народних піснях.

Молоді роки
Петро Конашевич Сагайдачний народився 1570 року в селі Кульчицях Перемишильскої землі Руського воєводства (нині Самбірського району Львівської області) у шляхетській православній родині. Свій рід виводив з дрібної шляхти Попелів-Конашевичів. Навчався у Острозькій школі на Волині разом із Мелетієм Смотрицьким, автором знаменитої «Граматики». Після випуску, Сагайдачний переїхав до Львова, а потім до Києва, де працював домашнім вчителем, а також помічником київського судді Яна Аксака.


Кошові | Переглядів: 7695 | Author: kr@vchenko | Додав: kr@vchenko | Дата: 17.04.2010 | Коментарі (1)

Іван Сірко — учасник визвольної війни й утворення козацької республіки в Україні. Подільські козаки обрали досвідченого й відважного земляка вінницьким (кальницьким) полковником (1658 — 1660 рр.). Під час обрання гетьманом України Юрія Хмельницького полковник Сірко брав участь у Переяславській Раді: за нього, неписьменного, розписався у присяжному списку сам гетьман. Після драматичних воєнних подій, що закінчилися укладенням з Польщею Слободищенського трактату (1660 р.), за яким в Україні відновлювалося шляхетське панування, Іван Сірко залишив полковництво і пішов на Запорожжя, де перебував до кінця життя.

Серед запорожців Сірко користувався великим авторитетом. Уперше його було обрано кошовим отаманом у 1663 р., відтоді — ще вісім разів. Не було року, щоб він не водив козаків у бойові походи на Кримське ханство, турецькі фортеці, в Молдову, Польщу. Так, у вересні — жовтні 1663 р. він очолив спільний похід на Кримське ханство запорозьких козаків і драгунів російського воєводи Григорія Косагова. Об'єднане військо вдерлося до Криму і завдало поразки ханським ордам. Сам Косагов кілька років послуговувався довірою і дружбою кошового отамана.


Кошові | Переглядів: 5591 | Додав: INDRA | Дата: 17.04.2010 | Коментарі (0)

МАЗЕПА ІВАН СТЕПАНОВИЧ – гетьман України (1687-1709 рр.);  видатний державно-політичний і культурний діяч кінця XVII – поч. XVIII ст.

Народився 20 березня 1639 р. у с. Мазепинці (нині Білоцерківський район Київської області). Належав до родини відомої правобережної  української шляхти. Початкову освіту отримав у школі Київського братства, згодом закінчив Києво-Могилянський колегіум та Єзуїтську колегію у Варшаві. Протягом трьох років навчався у Німеччині, Італії, Франції та Голландії, де здобув блискучу європейську освіту, досвід європейського політичного та культурного життя. Знав кілька іноземних мов. Формування національно-політичних переконань І.Мазепи відбувалося під час служби при гетьманах П.Дорошенкові та І.Самойловичеві, які мали програми відродження самостійної й соборної української держави.

І.Мазепа був першим українським гетьманом, який незмінно тримав гетьманську булаву протягом майже 22 років (8081 днів). Цей період характеризувався економічним розвитком України-Гетьманщини, стабілізацією соціальної ситуації, піднесенням церковно-релігійного життя та культури.


Гетьмани | Переглядів: 4259 | Додав: [NERO] | Дата: 16.04.2010 | Коментарі (0)

1-50 51-51

Важливим висновком, який можна зробити про напрямки діяльності української політичної еліти часів Визвольної війни та Руїни, є багатовекторність їх орієнтації в міжнародній політиці. Майже окремо фігурує в цьому контексті один із героїв Хмельниччини вінницький полковник Іван Богун. Його послідовна позиція протидії Речі Посполитій та незалежницько-державницькі стремління проявлялися навіть під час підписання Переяславських угод у 1654 році. Абсолютна відвага та політична мудрість Богуна спрямовувались на підтримку в середовищі української військово-політичної еліти думки про незалежність. Ймовірно, якби не відданість спільній справі та авторитет Богдана Хмельницького, Іван Богун міг спробувати перехопити ініціативу у лідерстві Визвольного руху, однак не зробив цього завдяки тій же мудрості. Оборона Поділля в 1650-1655 роках від польських військ продемонструвала високий рівень управлінського таланту Богуна, особливо відзначився він у битві під Берестечком. Подальша протидія російській політиці могла конфронтувати інтереси Богуна та Хмельницького, проте невдовзі Хмельницький довів, що не планує остаточно опиратися виключно на Москву, і в союзі з Швецією 1657 року Богун бачив альтернативу політики гетьмана. Щодо кошових отаманів, то достатньо пригадати хоча б Івана Сірка та відсутність програних ним битв.
Пошукові собаки

Ваш сховок
Привіт, Мандрівник!




Останнє з ради

1. Де придбати сталевог...

2. Залежність від компа

3. CS 1.6

4. Улюблена гра

5. Рецепти страв


Персоналії:
Отаман Вишневецький
Дмитро Вишневецький
Северин Наливайко біографія
Северин Наливайко
історія Самійшла Кішки
Самійло
Кішка
Петро Сагайдачний
Петро Конашевич
біографія Івана Богуна
Іван
Богун
Оповідь про Івана Мазепу
Іван Мазепа
розповідь про Івана Сірка
Іван
Сірко
мова про Івана Виговського
Іван
Виговський
Зображення Палія
Семен
Палій
розповідь про діяння Полуботка
Павло
Полуботок
Картинка Розумовського
Кирило
Розумовський
Дорошенко гетьман
Петро
Дорошенко
Богдан Зиновій Хмельницький
Богдан
Хмельницький
Іван Скоропадський
Іван
Скороп...
пилип орлик та конституція
Пилип
Орлик
Юрій Хмельницький
Юрій
Хмельни...

Статистика

Всього онлайн: 1
Вільних мандрівників: 1
Низових користувачів: 0

Сьогодні були:




I love Google! Я люблю Google! Kocham Google! Ich liebe Google!