Раз уже так сталося, що ти потрапив на портал, то мотай на ус! Не гоже по Січі без хорошого провідника блукати, радимо звернутися до Вогнелиса, він старий і бувалий. Його складно надурити, бачить все як є, а чого і не бачить, то те угадає! Гляди нижче за ним:
23.01.2014
Козацькі бої за нафту.ч.2
Байбаків, до речі, в п'ять днів не вірив(тому почав знищувати свердловини на свій страх і ризик не чекаючи розпорядження згори), але просив протриматися хоч би дні три. Саме для того, щоб демонтувати і вивезти устаткування промислів і мусів все рительно за собою прибрати, бо заказать клининг услуги тоді немав змоги. Ось так, якщо копнути трохи глибше, за подвигами і лихою самовідданістю виявляються економіка і розрахунок. Когось це може збентежити. Я ж, знаючи, що жодна війна не затівається без надії на вигоду, не бачу в цьому сорому. Адже тоді позбавлення очікуваної вигоди - перемога.
Козаки, що не пустили гітлерівців до кубанської нафти, і що дали шанс не допустити їх до нафтопромислів Кавказу, посадили на мізерний пайок економіку рейху, вимушеного вибирати, - поїти наявною у нього румунською нафтою танки Східного фронту, або нарощувати потужності оборонних заводів.
Так до чого ми прийшли? До того, що кавалерійські атаки не були ні безглуздими, ні безрезультатними. Під Кущевською самовідданість, відвага, завзятість і ратна майстерність(звучить пафосно, але інакше не скажеш про це) козаків послужили порятунку відступаючих хлопченят, поламали плани ворога, і позбавили ворога того економічного підживлення, в якому він відчайдушно потребував.
Покоління оповідачів забовтали суть, залишивши від історії тільки зовнішній блиск зухвалої шабельної атаки. Покоління слухачів перекрутили сенс, не розуміючи - навіщо кидатися з шашками на танки. Герої - козаки, серед яких був і мій прадід, стали виглядати якимись нещасним недоумками, готовими гинути за наказом ідіотів.
