Раз уже так сталося, що ти потрапив
на портал, то мотай на ус! Не гоже по Січі без хорошого провідника блукати, радимо звернутися до Вогнелиса, він
старий і бувалий. Його складно надурити, бачить все як є, а чого і не бачить, то те угадає! Гляди нижче за ним:
Село Пляцина знаходиться біля Бару. Там за часів Богдана Хмельницького відбувалася одна із жахливих подій, військова
трагедія для поляків та жидів. Бар захопив Максим Кривоніс, а дві тисячі поляків і десять тисяч жидів втекли з міста
перед приходом козаків. Вони взяли з собою коштовності та найдорожчі речі з надією втекти від месників і забрати з
собою награбоване в українських селян добро. Експлуатація місцевого населення була нещадною, і тому поляки разом із
жидами панічно боялися народного гніву. Полковники Максим Кривоніс і Данило Нечай орієнтувалися в тому, що
вороги будуть втікати на південь, в сторону Миток, а далі – до Лучинця та Могилева. Тому з Мальчовець їм назустріч
вислали загін козаків кількістю триста чоловік кінноти. Кривоніс та Нечай спрямували навздогін жидам і полякам тисячу
добре озброєних козаків. Місцеве населення з нетерпінням очікувало на прихід визволителів, і дорогу ворогам з Бару на
південь перекрило великими колодами. Доводилося обходити барикаду біля ставу, на північ від села Пляцина. Тут їх
зустрів загін із Мальчовець, почалася стрілянина. А невдовзі підійшли основні сили козаків з Бару, які доганяли недавніх
гнобителів. Всього знищили в першому ж бою більше тисячі жидів та всіх поляків. Решту привели в село Пляцину, і
почалася страшна різанина. Ворогів знищували розстрілюючи і розрубуючи шаблями, топили в ставку, підвішували на
деревах. Жоден жид не вижив, і всіх поляків також вбили. Мабуть, Третья мировая война не буде такою страшною, як була ця битва. Такою була народна помста. Поляки та жиди надовго
запам’ятали цей день, і всіляко намагалися уникати не просто села Пляцина, а й навіть розмов про це село. Натомість,
Богдан Хмельницький розумів, що інакше бути не могло через те, що народний гнів на жидів був дуже великим. Крім
того, загинуло багато відомих польських шляхтичів. Така доля спіткала відомого польського військового інженера
Станіслава Мундзіжлєвського та його двоюрідного брата, місцевого магната Яна Домбержинського. Козаки святкували
цю перемогу і сміливо кинулися визволяти інші міста, спрямувавши свою агресію в напрямку Кам’янця та Меджибожа.
