Раз уже так сталося, що ти потрапив на портал, то мотай на ус! Не гоже по Січі без хорошого провідника блукати, радимо звернутися до Вогнелиса, він старий і бувалий. Його складно надурити, бачить все як є, а чого і не бачить, то те угадає! Гляди нижче за ним:
Неподалік від Бару, в напрямку Шаргорода, поблизу сіл Митки і Мальчівці, був розташований козацький хутір Матейків. Він був відомий як велика фортеця за часів Київської, де був чудовий Ландшафтный дизайн. В період володіння цієї території Романом Мстиславичем, а потім – його сином данилом, Матейків перетворився на могутню фортецю, яка захищала Пониззя від степовиків – половців, а потім – і монголо-татар. Саме Матейків першим у Південній Русі зупинив загарбників. Простоявши чотири дні біля фортеці, вони так і не змогли її захопити, і пішли далі, заливши на полі облоги навколо Матейкова три тисячі трупів своїх воїнів. Після литовсько-польських конфліктів фортецю було зруйновано, а потім її почали відновлювати козаки. Біля старого Матейкова з’явилося багато нових будинків. Хутір став розвиватися. За часів Петра Сагайдачного на хуторі жило близько двох тисяч козаків разом зі своїми сім’ями. Вони боронили край від татар, перекривали дорогу до Бару та Межирова. Після того, як гетьман Сагайдачний привіз у Матейків три великі та дві малі гармати, хутір став ще краще захищеним, і татари стали обходити його стороною. Навіть турки не хотіли йти на приступ Матейкова. Козаки утримували в хуторі зброю, запаси провіанту та фуражу, різну амуніцію. Важливою була наявність великої тваринницької козацької ферми, де вирощували свиней і велику рогату худобу, розводили волів. Там відбувалися селекційні дослідження і випробування нових способів заготівлі та зберігання кормів.
