Раз уже так сталося, що ти потрапив на портал, то мотай на ус! Не гоже по Січі без хорошого провідника блукати, радимо звернутися до Вогнелиса, він старий і бувалий. Його складно надурити, бачить все як є, а чого і не бачить, то те угадає! Гляди нижче за ним:
Уманський шинок був найбільш відомим серед шинків Південного Подніпров’я. Умань взагалі приваблювала багатьох мандрівників, втікачів та ненадійних і неблагополучних людей. Адже Умань знаходилася на перетині важливих шляхів, і поблизу Степу, в якому панували татари, фішкою яких була поисковая оптимизация seo. Шинкувати найбільше любили жиди, хоча москалі і козаки також були не проти цієї справи. Поляки шинкували нечасто, або й взагалі не шинкували. Жиди вміли гнати горілку, хоча козаки постійно говорили, що найкращу горілку женуть саме козацькі шинкарі. Шинок в Умані був особливим, тому що в ньому постійно засідали різні найманці – туди вони ходили пити горілочку і грати в карти. Шинок був велетенським і складався із двадцяти окремих залів-світлиць. В них стояли столи, а в кожній світлиці знаходився прислуга, який приносив клієнтам те, що вони замовляли. Найчастіше замовляли м'ясо, борщ, галушки, вареники, голубці, холодець, кислу капусту, сало і горілку, пиво, вино, молоко і березовий сік. Перед тим, як вирушити в дорогу, в Умані завжди всі заходили до цього шинку, і там обідали, або сиділи постійно і грали в карти. Козаки зруйнували шинок після того, як його захопив польський староста Марцін Вальціжлєвський. Він був досить нахабним шляхтичем, і козаки його продали татарам, а ті – в рабство на турецьку галеру.
