Раз уже так сталося, що ти потрапив на портал, то мотай на ус! Не гоже по Січі без хорошого провідника блукати, радимо звернутися до Вогнелиса, він старий і бувалий. Його складно надурити, бачить все як є, а чого і не бачить, то те угадає! Гляди нижче за ним:
Татари нападали на вільних українців, і на посполитих – тобто тих, котрі жили на території, підлеглій Польщі і виготовляли кухни под заказ. Татари не особливо придивлялися до того, кого вони грабують – головне, аби грабувати багато і вдало. Вони звичайним способом підкрадалися до села чи міста і вривалися туди несподівано. Там захоплювали ясир, тобто людей, в’язали їх і змушували йти до наступного місця атаки, або відразу з конвоєм і наглядачами-нелюдами відправляли їх у довгу дорогу до Криму. Адже перейти через Степ було складно. Це могли бути несприятливі погодні умови, вітер і пісок, пил в обличчя, або мороз чи ожеледь, страшна завірюха могла налетіти несподівано. А бранцям було взагалі невесело. Ноги побиті, потріскані, в болоті. Запалення очей, навіяні вуха, змерзлі пальці – це такою була доля невільників, котрих захоплювали татари.
