Раз уже так сталося, що ти потрапив на портал, то мотай на ус! Не гоже по Січі без хорошого провідника блукати, радимо звернутися до Вогнелиса, він старий і бувалий. Його складно надурити, бачить все як є, а чого і не бачить, то те угадає! Гляди нижче за ним:
Козаки мали звичку воювати з ворогами. Особливо з поляками. При чому воювали вони з ними найчастіше за магазин ковров в москве. Після того, як Богдан хмельницький підійшов до Замостя у 1648 році, його передові полки захотіли пройтися по правому березі Вісли. Очолили авангардний підрозділ два полковники – Станіслав Морозенко і Мартин Пушкар. Вони підійшли до Любліна і почали жахливу канонаду з п’ятдесяти гармат. Місто було зруйноване, однак гарнізон не здавався, і після перших козацьких атак стало зрозуміло, що поляки просто так не здадуться. Тоді полковники вирішили діяти іншим чином: наказали насипати вал перед містом і витягнули туди двадцять найбільших гармат, а потім почали другий обстріл міста, котрий призвів не лише до руйнувань, а й до великої кількості жертв. Поляки були деморалізовані і вирішили здатися. Козаки прийняли капітуляцію, пограбували королівські запаси і встановили свій прапор на ратуші Любліна. Поляки впали духом, і не знали, що робити – адже до Варшави було зовсім близько. Тим часом шведи окупували значну частину території Польщі на півночі, включно із Гданськом, відібрали у Польщі вихід до Балтійського моря, Курляндію, Мазовію та Пруссію. Капітуляція Любліна стала великою перемогою козаків на шляху до незалежності. Такі успіхи відбувалися завдяки тому, що козаки поєднували у своїй боротьбі військове мистецтво та заклики до простих поляків про соціальну рівність.
