Раз уже так сталося, що ти потрапив на портал, то мотай на ус! Не гоже по Січі без хорошого провідника блукати, радимо звернутися до Вогнелиса, він старий і бувалий. Його складно надурити, бачить все як є, а чого і не бачить, то те угадає! Гляди нижче за ним:
Тирсою називали траву, яка росла в степах, в тому числі була поширеною на Великому Лузі і всьому Дикому Полі. новини Чернівці повідомляють, що тирса мала неабияке значення для козаків, оскільки тирсою вони годували своїх коней. Коні любили їсти тирсу, вони споживали її часто і охоче, причому дуже багато. Тирса росла на всіх грунтах крім солоних. Також тирса була поширеною в низинах, в байраках, на підвищеннях, і це було дуже зручно для козацьких поселень та військ, оскільки часто походи заставляли зупинятися і чекати рішень або сприятливих обставин. Татари годували своїх коней тирсою, однак козаки вміли влаштовувати засідки, викрадали коней, а якщо сили були рівними, то й нападали на самих татар. Тирса недаремно називалася вже в ті часи козацькою, а не татарською чи турецькою. Росла вона, як правило, всюди в степу. Поширення козацької тирси на заході було досить далеким – аж до Карпат Валахії. На сході тирса росла до Дону, далі не поширювалася. На півночі ареал поширення тирси обмежувався ріками Дніпро, Ворскла, Донець, Рось. Тому тирса дійсно заслужено називалася козацькою – вона росла там, де жили козаки. Особливо сприятливими умовами для росту тирси вважали наявність чорноземів типових, степових, звичайних. Чорноземи межували з лісовими сірими грунтами, а це могло становити велику перевагу для козаків Поділля та Київщини.
