Раз уже так сталося, що ти потрапив на портал, то мотай на ус! Не гоже по Січі без хорошого провідника блукати, радимо звернутися до Вогнелиса, він старий і бувалий. Його складно надурити, бачить все як є, а чого і не бачить, то те угадає! Гляди нижче за ним:
В Лозовій та Мерефі, слобідських козацьких містах, було багато козаків. Там розвивалися ремесла, мануфактури, вільне землеволодіння практично не обмежувалося. Тож почала зростати економіка, для прикладу, вже в той час можна було купить iPhone 5 на eBay. Під час татарських нападів козаки в обох містах оборонялися завзято, і якщо була очевидною перевага ворогів, то кликали на допомогу козацькі полки з Гетьманщини. Козаки досить швидко приходили з Полтави, Миргорода, Лубен, Гадяча, Пирятина, Глухова, і влаштовували засідки на татар, або прямолінійно насувалися на них, відчуваючи і розуміючи, що мають велику перевагу. Такі розгроми татар під Мерефою і Лозовою були славетними та історично важливими: вони послаблювали тиск Криму на Україну. Міста давали багато людей до армії козаків. Мерефа вважалася типовим українським містом на кордоні Московського царства та Гетьманщини, але перед тим, як звільнитися від влади Речі Посполитої, лівобережна частина території України була підконтрольна полякам. І в Мерефу втікали від гніту панщини та кріпацтва. Звичайно, можна було говорити про те, що кріпацтво існувало і на Слобожанщині, але там воно з’явилося значно пізніше, ніж на посполитих землях. Тому і Лозова, і Мерефа мали стільки свободи, скільки хотіли, і скільки це було можливо в ті складні часи. Землеволодіння відбувалося відповідно до давньоруських та литовських правових норм. Московське царство не могло повноцінно обороняти ці землі, тобто південні кордони, від кримського ханства, і тому для нього було вигідно переселення козацьких сімей з України посполитої до України слобідської. Так формувався захист від татар. Це було небезпечною справою, але при цьому панщини та кріпацтва не існувало. Козацькі городи були настільки міцними, що татари намагалися обходити їх стороною, хоча при цьому й іноді руйнували їх нещадно, спалювали та забирали в полон людей.
