---

INDRA

Сьогодні були:

Раз уже так сталося, що ти потрапив на портал, то мотай на ус! Не гоже по Січі без хорошого провідника блукати, радимо звернутися до Вогнелиса, він старий і бувалий. Його складно надурити, бачить все як є, а чого і не бачить, то те угадає! Гляди нижче за ним:

---

Доброго здоров'я! Нещодавно блукав нетрями нашого порталу і зрозумів, що чи не найпопулярнішим питанням з яким до нас звертаюся люди є козацькі походи.
Одразу вирішив перевірити чи може козацький портал надати людям достатньо інформації про походи козаків. Увів у низовий пошук запит "похід" і отримав низку цікавих результатів. А якщо бути точним, то цілих 157! Наступною метою було якось це все структурувати, чим я і зайнявся.
Боротьбу проти турецько-татарських завойовників розпочало українське козацтво од часу заснування Запорізької Січі. Землі козаків знаходились поряд з володіннями Кримського ханства, звідси і загострені відносини між «сусідами». Козаки організовували далекі і близькі козацькі походи проти «кримців». Причини цих походів були різними – від визволення бранців з неволі до захоплення здобичі. У 1490 р. «черкасці київські» влаштували похід на Очаків, а у 1502-1503 рр. вони спустились на човнах по Дніпру і напали на татарський загін і розбили його. Поступово висувались ватажки козацьких військових формувань. Одним з них був черкаський і київський староста Остафій Дашкевич. З його ім’ям пов’язана низка походів у 20-30-х роках XVI ст.

Досить багато походів здійснили козаки у 50-60-х рр. XVI ст. під проводом Дмитра Вишневецького як у союзі з російськими загонами, так і самостійно. Зі своїми козаками він підступав впритул до Перекопу, неодноразово нападав на Азов. Походи лицарів степу продовжувались і в наступних століттях і відбувались ще частіше. Були часи, коли по декілька разів протягом року влаштовували походи козаків як до Криму, так і у володіння Туреччини. Чорне море у XVI – на початку XVIІ ст. перетворилось на арену морських боїв між невеличкими козацькими човнами і великими кораблями турецького флоту. Козацькі походи значно підривали воєнну міць турок. Подвиги козаків на морі вражають своєю сміливістю, а їхні походи ретельністю підготовки. Для цих морських походів козаки будували особливі човни ("чайки"), довжиною до 20 м, шириною від 3 до 4 м. На цих човнах були встановлені два керма: на кормі і на носі.

На кожному з них була щогла, на якій у гарну погоду і при зустрічному вітрі підіймались вітрила; у звичайний час "чайки" пересувались за допомогою весел, для чого уздовж кожного борту сиділи від 10 до 15 веслярів. До бортів були прив’язані зв’язки очерету, які підтримували козацькі "чайки" на поверхні води навіть у тому випадку, якщо вони наповнювались водою. Харчові запаси зберігались у бочках. В далекий морськой похід збиралось від 80 до 100 козацьких "чайок". Кожен човен був обладнаний 4 чи 6 дрібнокаліберними гарматами (фальконетами) та мав екіпаж близько 50-70 чоловік; кожний козак мав дві рушниці і саблю. Така ескадра являла собою грізну силу, тим паче, що козаки зазвичай нападали раптово, не даваючи противнику можливості зосередити свої сили. У морі розгорталися бої між козаками і турецькими флотиліями.

Велике враження на сучасників справило взяття у 1606 році козаками Варни – великої турецької фортеці. У 1608 р. козаки хитрістю взяли і спалили Перекоп, у 1609 р. вони напали на придунайські турецькі фортеці Ізмаїл і Кілію. Найбільшою і наславетнішою експедицією був морський похід на Кафу в 1616 р., коли козацький флот під командуванням гетьмана Петра Сагайдачного захопив і спалив цю фортецю. Та не тільки з бусурманами боролись козаки. Доводилось іти у походи і до Молдавії. Згадаймо хоча б молдовський похід Івана Підкови, який досягнув своєї мети – козацький ватажок став господарем усієї Молдови. Проте через хитрощі і зраду польських можновладців правління тривало недовго: Підкову стратили. Невдалим був і похід сина Богдана Хмельницького Тимоша до цієї країни. Про неабияку тактичну і стратегічну майстерність наших велетнів-воїнів нагадує московський похід Сагайдачного 1618 року. Похід видався вдалим і швидким. Захопивши багато фортець, містечок, козаки просувалися до Москви. І навіть взяли її в облогу. Та чи поява Покрови, чи те, що московському командуванню стало відомо про розташування військ, штурм не відбувся. Сагайдачний повернувся на Січ, а Московія змушена була укласти перемир’я, відоме як Деулінське. Отже, козацькі походи були зразком військового мистецтва, якого намагалась навчитись уся Європа. Козацький бойовий стрій і швидкі кулі змушували ворогів тремтіти за морем і за горами, у полі й на морі. Їхні гострі шаблі наганяли ворогам такого переполоху, що грабіжники мусили кидати награбоване й мерщій рятувати своє життя. Мобільність, прагнення воювати з ворогом на його території, мудре командування – основні причини вдалих козацьких «вилазок» та серйозних військових експедицій.