Гей, як крикнув та козак Сірко та на своїх хлопців: "Ой, сідлайте коней, хлопці, та поїдем до Криму в гості”. Та туман поле покриває, Сірко з Січі виїзжає. Ми думали, що то орли злітаються,
Ти віриш, що досі триває бій,
Що кров’ю полита сира земля,
Навіки спинився час, коли ти впав з коня.
Ти мабуть не бачив і не відчув
Мить, коли вічним сном заснув,
Востаннє побачивши ці вільні небеса.
Із-за гори, із-за кручі
Скриплять вози їдучи,
Попереду козаченько
Так вигукує, їдучи:
"Україно, Україно,
Моя рідна мати!
Чи ще довго над тобою
Будуть панувати?
Чи ще довго будуть з тебе
Кровавицю пити,
І діточок твоїх рідних
По-московськи вчити?
Їхали козаки із Дону додому, Підманули Галю — забрали з собою. Ой ти, Галю, Галю молодая, Підманули Галю — забрали з собою. Ой ти, Галю, Галю молодая, Підманули Галю — забрали з собою.