Морські походи козаків

Постійні зіткнення з турками змусили козаків зайнятись створенням власного флоту. Його роль в історії України важко переоцінити. Можливо, саме завдяки йому Крим є частиною України, а не Туреччини.

Організація морського походу відрізнялась скурпульозністю: це і вибір похідного отамана, що знався на справі, і чітке визначення мети, підбір козаків у екіпажі, вибір часу побудови чайок, забезпечення необхідним оснащенням.

За кілька тижнів до походу збирали деревину та все необхідне для побудови і оснащення чайок. Кожен змайбутній екіпаж, у складі якого було близько 50-70 козаків, будував чайку під себе. Залежно від розмаху майбутнього походу, виставлялась флотилія величиною від кільканадцяти до 80-100 бойових суден. Така усього кількатижнева швидкість створення флоту вимагала надзвичайно впорядкованої організації запорізької громади.

Для будівництва кораблів використовувалась липа, ситник, верба та ін., яких у районі Дніпра було достатньо. Лісові масиви тягнулися великим шматком площі правобережжя Дніпра, в районі порогів та на островах Великого Лугу.

Будова і характеристика "Чайки"

Щодо основного козацького судна, чайки, слід сказати, що був це великий морський човен, що вміщав, як уже було сказано, від 50 до 70 чоловік, з усім необхідним оснащенням, озброєнням та провіантом. Головним його елементом, за Бопланом, був кіль, що мав довжину біля15 метрів, видовбаний з липи або верби і поширювався вгору. Від нього далі розбудовували корпус. Дошки прибивались цвяхами, розширюючи і видовжуючи корпус зі зростанням корабля у висоту. Човен забезпечувався також жердинами. Міцно спаяні дошки обливали смолою.

Далі ззовні по обох бортах прив'язували снопи очерету. Ці снопи запезпечували "плавучість" чайки навіть при серйозному наборі води у середину судна. До того ж, ці снопи виконували функцію буфера при счепленні з іншим кораблем і частково охороняли екіпаж від куль. Воду, яка потрапила усередину, виливали назад черпаками.

Вирушаючи в морський похід, правилом було брати з собою зо дві рушниці або пістолі, три кілограми пороху, свинець до нього і шаблю. Крім цього, на чайці могло бути встановлено до 6 малих гармат-фальконетів.

Турецькі застави на водних шляхах запорожцями ліквідовувались або просто обходились стороною.

Морські походи запорожців

На XVI сторіччя припав розпал турецько-татарських грабіжницьких походів углиб України. Тому українське козацтво остаточно усвідомлює необхідність мати власну потужну флотилію, щоб впливати на розвиток подій на чорноморському узбережжі. Побудовою такої флотилії і зайнялися низовики-запорожці.

Уже в XVII ст. запорожці здійснили успішні морські походи, а козацький флот, завдяки реформам кошового Сагайдачного зміцнів організаційно і збільшив свою чисельність. Так, у 1606 р. вони штурмували Кілію над Дунаєм, Акерман у гирлі Дністра і болгарське місто Варна. З цього розпочався повальний успіх запорожців на морі. Пізніше, протягом наступних 15 років, вони захоплювали Азов, Кафу, Трапезунд, Трабзон, Синоп і багато інших міст, завдаючи суттєвих втрат османам уздовж всього чорноморського узбережжя.

Активні наступальні дії козацького флоту змушували турків неодноразово відбудовувати укріплення і фортеці в пониззі Дніпра - Очаків, Тулчу, Каракермен та інші. Але козаків це не могло зупинити. Вже в березні 1624 р. вони організували похід на Крим. Десант із 80 чайок висадився поблизу Кафи і здобув її.

З другої половини XVI століття запорожці почали влаштовувати відплатні походи на османські володіння на півдні України: Очаків (1589), Аккерман (1594, 1601), Кілію (1602, 1606), Ізмаїл (1609, 1621), Каффу (1616). Скориставшись слабкістю Туреччини через війни з Австрією і Венецією, козаки на початку XVII століття організували справжню навалу на турецькі міста. Запорожці здобули Варну (1604), Трапезунд (Трабзон, 1614, 1625), Синоп (1614), кілька разів нападали на Стамбул (1615, 1620 і тричі 1624), викликаючи паніку серед місцевого населення. Західна Європа з захопленням сприймала кожну звістку про походи українців.

До Константинополя 1615 року козаки підійшли на 80 чайках, гарнізон якого тоді нараховував 24 тисячі яничар і 6 тисяч сіпахів.

На берег запорожці зійшли між столичними портами Мізевною і Архіокою, спаливши їх. Осатанілий султан дав наказ наздогнати запорожців, котрі з багатою здобиччю відпливли назад. Козаки були змушені прийняти важкий бій біля гирла Дунаю, спромоглися навіть взяти на абордаж кілька галер і привести їх до Очакова, де спалили на очах турецького війська.

Також пам'ятним був 1624 рік, коли козаки тричі нападали на Константинополь, незважаючи на домовленості і протидію, що їм чинина Річ Посполита і Туреччина, аби не допустити нових морських походів запорожців. Так, було спалено значну частину човнів на Дніпрі.

Таким чином, основними рисами козацького військового мистецтва на морі були: по-перше, відчайдушна рішучість і активність, вміння вчасно завдавати удари наперед з метою перехоплення ініціативи; по-друге, висока маневреність, непередбачуваність та мобільність; по-третє, твереза оцінка власних сил і сил супротивника; по-четверте, ретельна всестороння підготовка; по-п'яте, нерушна військова дисципліна, безумовне виконання наказів флотоводця; в шосте, вмотивованість запорожців, бажання повернути українських бранців додому і відплатити ворогу за спустошливі набіги.

Козаки значно розвинули києво-руське мореплавання, вдосконаливши тактику і пристосувавши його до реалій нового часу. Козацький флот багато років відволікав Османську імперію від українських земель, змушуючи їх захищати свої рубежі, а не думати про нові грабунки і завоювання.

Також може зацікавити: