Сумний Святий вечір в сорок шестім році:
По всій нашій Україні плач на кожнім кроці.

Сіли до вечері мати з діточками,
Замість мали вечеряти та й облилися сльозами.

Приспів:
Зозуля на осиці мені у лісі кувала
А я навіть не знаю це забагато чи замало
Зозуля на осиці мені у лісі кувала
Що буде зі мною вона не розповідала
Зозуля на осиці мені у лісі кувала
А я навіть не знаю це забагато чи замало
Зозуля на осиці мені у лісі кувала
Що буде зі мною вона просто не знала

1
Ось і скінчився цей день, спала спека, впала тінь
Я дивлюсь на тих хто бився, хто тут назавжди залишився
Так, справжня була січа, спи спокійно малеча
Ми їм допомогли напитись "червоної води"
А ті хто впали ввечері ранком не здіймуться з землі
І їх з собою понесуть чорні круки та вовки
Я дивлюсь на свої руки, мов чужі, липкі від крові
Ми тут стояли "до останнього", не за гроші, а заради волі
Я залишився один у безкрайньому степу, і я пішов
Я не міг бачити сиріт, та заплаканих удов
По гіркому полину, по чумацькому шляху
Як безпритульний собака, я йшов байдуже
Я втратив все що мав, пробач, пробач, мене друже
За те що тебе нема поруч, я кляв ту зозулю
На тій осиці, в тому лісі, та через декілька днів
Побачив вогник, серед степу, біля якого хтось сидів

Я піду до небокраю
Де би вони не сховались я їх відшукаю
Я піду до небокраю
Де би вони не сховались я їх відшукаю


Чув я від діда про дивні рослини
Ті що дарують щастя людині
Переробляють ніч в день, сльози на сміх
І дарують дуже багато втіх
А щоб їх знайти треба їхати у Карпати
На чорній горі щільно шукати
І я їх знайду, це не буде марно
І буде усім весело і буде усім гарно

Бий по очах, по серцю, струмом по руках
Коли ніч прийде у місто по рожевих пелюстках
Я дивитимусь на неї, Боже, як її хочу
Але доторкнутися не можу і тому лише шепочу
Бий по очах, по серцю, струмом по руках
Я шукав її давно по віршах, у містах, піснях
І гадав, що знайшов, коли на неї подивився
Та у очах побачив – "Пробач, ти помилився"