Серце материнське

Валентин В. БУГРИМ

СЕРЦЕ Материнське...

(З народно-козацької бувальщини, із мораллю)

Дістає козак дівчину кожен вечір біля тину:

-То – коли будеш кохати і як довго – ще чекати?

Дівка каже прямо в очі:

-Щоб мене ти не морочив, розкажу я про гадання – про моє/твоє кохання.

Я в чаклунки побувала – ось вона що нагадала:

Вирви в матері ти серце, щоб я випила щесерце той напій з його настійки, та не бійсь за мої війки.

Щоби був він на хмелю – отоді я й полюблю!

Мовчи він додому їде і не зна як далі піде.

То й горілки він напився й за клинок свій ухватився.

Розрубив... І вийняв Серце безо всякого тут герця.

Поспішив козак в дорогу, до чаклунного порогу.

На цвітастім рушникові несе Серце дарункове.

Щось в очах йому мутніє і злипаються вже вії, враз – спіткнувся об гачок. Серце: не забивсь, синок?

Одруживсь козак із нею, чаровною красун`ею. На садибі – усе мають та кохання вже не знають. Й діточок у них немає, видно, Бог їм не прощає.

І – нічому не радіють, вдвох сумують та жаліють. Помутніло все в жінчини, на мотузці – козачина...

06 лютого 2017 р. м. Київ

Також може зацікавити: