Підписавши тяжкі умови перемир'я, козаки пробували відборонитися від
них «королівською ласкою», але даремне. Козацькі депутати вернулися з
Варшави впорожні й наприкінці 1638 р. почалася реорганізація
реєстрового козацтва. Така-от була козацька доба. Козаччину знову обмежено, тепер до 6000,
відібрано їм право вибирати старшин, та настановлено полковників
поляків.
Дозволено реєстровикам жити тільки у черкаському, корсунському
й чигиринському старостві, а все, що опинилося поза реєстром, примушено
повернутися в підданство... Замісць гетьмана, опинився на чолі
козацького війська королівський комісар, усі полковницькі становища
зайняли польські шляхтичі, а козаки попали тільки на становища осаулів
та сотників. Між ними чигиринським сотником став дотеперішний козацький
писар Богдан Хмельницький.
На завершення перемоги над козаками
відбудовано Кодак. Відбудовували його під охороною військ
Конецпольського, що зараз таки обсадив його залогою. На Запоріжжу мали,
проти татар, чергуватися два полки реєстровиків, що на спілку з залогою
Кодака повинні були не допускати «своєвільників» на Низ і перешкоджати
їх походам на Крим і Чорне Море. Додатково розквартировано по волостях
польське військо. На око здавалося, що козацтво приборкане раз на все.
Викликало таке вражіння десять літ відносного мира й спокою, що
запанували на Україні по зліквідований повстання Острянина й Гуні. Та
це тільки так здавалося — це був «спокій перед бурею»...
Ординацію 1638 р. проведено в життя з незвичайною суворістю. Хоч
реєстрові козаки були цілком льояльні, немало заслужилися в боротьбі з
татарами, то їм ані крихітки не попущено з драконських постанов, які
впали на них після невдалого повстання.
Сучасники тієї козацької доби зробили особливе рішення. Козаки не відзискали давньої
самоуправи, ні вибору старшини, ані навіть шпиталю у Терeхтемирові; на
всі прохання та посольства діставали тільки порожні обіцянки. На
короткий час козацькі шанси поправилися тоді, коли король Володислав IV
придумав плян війни з Туреччиною при співучасти Венеції й Риму: козаки
мали рушити на Чорне море й спинити тут турецьку фльоту. В 1646 р. до
Варшави їздили в посольстві від реєстрових військові осавули Іван
Барабаш і Ілляш Караїмович та сотники Максим Нестеренко й Богдан
Хмельницький.
Король обговорив із ними плян походу, пообіцяв привернути
давні вольности й побільшити число реєстрового війська. Але польський
сойм відмовився від війни з Туреччиною й усі королівські пляни пішли
нінащо. Козаки не то що не дістали ніяких полегкостей, а й попали під
іще гостріший режім.
Головна сторінка
Допомогти сайту
Завантаження 
Козацькі книги (51)
Гетьмани та кошові
Книжки про козаків
Козацькі приказки
Вірші про козаків
Звичаї козаків
Походи козаків
Козацький форум
Козацькі легенди
Козацький словник
Козацькі ігри на PC
Козацьке аудіо 
Козацька галерея 
Фільми про козаків
Кухня козаків
Козацькі випроби
Книга згадок
Написати Кошовому
Додати матеріял 
Підписавши тяжкі умови перемир'я, козаки пробували відборонитися від
них «королівською ласкою», але даремне. Козацькі депутати вернулися з
Варшави впорожні й наприкінці 1638 р. почалася реорганізація
реєстрового козацтва. Така-от була 
