Сьогодні помер Онацький Євген Дометійович український націоліст!

У 1912—1917 Євген Онацький став студентом Київського університету на історико-філософському факультеті і був членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Під час навчання приймав активну участь в суспільно-громадській роботі і в 1917—1918 став провідним членом в об`єднаному керівництві всіх вищих шкіл Києва — Головної Студентської Ради. 1917 також увійшов до складу Української Центральної Ради як представник українського студентства і невдовзі був призначений до її Секретаріату. Євген Онацький брав активну участь у Всеукраїнському Національному Конгресі, що був скликаний Центральною Радою в Києві 17-24 квітня 1917.

У березні 1918 Онацький тимчасово відійшов від політичної діяльності, але вже 1919 був у складі урядової делегації УНР на Мирній конференції в Парижі.

Після поразки визвольного руху (1917—1920) Онацький разом з дружиною переїхав до Риму, де очолив пресове бюро української дипломатичної місії та був редактором її часопису «La voce del Ucraina». В міжвоєнний період Євген Онацький співпрацював з українськими періодичними виданнями «Розбудова Нації» (будучи провідним співробітником цього головного теоретичного органу ОУН), «Новий Клич», «Новий Шлях», редагував бюлетень «Голос України», був кореспондентом часописів «Діло», «Свобода», «Новий час», «Український голос» та ін.

1929 Онацький, близько познайомившись з Головою Проводу ОУН полковником Євгеном Коновальцем, став одним з найближчих його співробітників та дорадників і, незабаром, — представником ОУН В Італії. З цього часу Онацький (псевдоніми «Дометенко», «Винар», «Італ», «Тарас») стає постійним співробітником націоналістичного журналу «Розбудова Нації», який видавався у Празі Миколою Сціборським та Володимиром Мартинцем.

З 1936 до 1940 професор Онацький викладає українську мову у Вищому Східному інституті в Неаполі, а з 1940 і аж до арешту німцями викладає у Римському Університеті. 29 вересня 1943 німецька окупаційна адміністрація в Італії заарештувала Онацького як визначного українського націоналістичного діяча за його постійне критичне ставлення до німецького націонал-соціалізму: відбув в ув'язнення спочатку в Італії, а потім в Берліні та Оранієнбурзі.

Після закінчення Другої світової війни Онацький емігрував до Аргентини, де заснував Спілку українських науковців, митців та літераторів. У 1947 став редактором і директором тижневика «Наш клич», альманаху «Відродження» та щомісячника «Дзвін» і одним з засновникоів Спілки українських науковців, митців і літераторів в Буенос-Айресі. Уклав «Українську малу енциклопедію». 1953 професора Онацького обрано головою Української Центральної Репрезентації (українського координаційного центру) в Аргентині, а у 1960—1963 очолював її Головну Раду.

Помер професор Онацький 27 жовтня 1979 на 85 році життя після тривалої та тяжкої хвороби. Поховано в Буенос-Айресі (Аргентина).

Також може зацікавити: