Із-за гори, із-за кручі
Скриплять вози їдучи,
Попереду козаченько
Так вигукує, їдучи:
"Україно, Україно,
Моя рідна мати!
Чи ще довго над тобою
Будуть панувати?
Чи ще довго будуть з тебе
Кровавицю пити,
І діточок твоїх рідних
По-московськи вчити?

Твоя слава — у могилі,
А воля — в Сибіру.
Оце ж тобі, моя ненько,
Москалі зробили!
Гукни, мати Україно,
Безталанна вдово!
Може діти на твій голос
Відгукнуться знову!
Може, знову розв'яжуться
Зав'язані руки,
Може, знову дзвенітимуть
Козацькі шаблюки!

Коли ж знову до нас прийдуть
Московські онуки,
То смерть за смерть,
А кров за кров, а муки за муки!
Гукни, мати Україно,
Та тільки скоріше,
Бо чим далі п'ють кров з тебе
Все більше і більше!"