Наші запорожці були невтомними воїнами: життя козака проходило у воєнних походах і жорстоких битвах з ворогами. Не дивно, що за століття існування Запорозької Січі була створена і ефективно застосовувалась на практиці найсправжнісінька система воєнно-польової медицини.
Козаки-лікарі
Пам'ять про старовинні методи козацького цілительства зберіглась сьогодні лише у фольклорному спадку: з часів козаччини не збереглося жодного письмового джерела, яке б прямо засвідчувало традиції народного лікування. Справа у тому, що перш ніж Січ була ліквідована московитами, запорожці спалили медичні архіви, які зберігалися у Пустельно-Миколаївському і Спасо-Преображенському монастирах. Цим запорожці, на їхню думку, оберегли свої знання від чужих рук і злих помислів. «Цирульники» - так звались на Січі козаки-лікарі – володіли мистецтвом лікування бойових ран без звичних ліків на сьогодні ліків, тобто підручними засобами.
Способи козацького лікування
Прикладали до рани павутину, а опісля й звичайну землю. Широко застосовувалось лікування травами. В якості антисептика використовували, наприклад, сушений любисток. Дія цілительських засобів, за тогочасними традиціями, посилювалася молитвами, замовляннями і заклинаннями. Лікували, перш за все, словом – ось вам і праобраз сучасної психотерапії?
Маленька люлька - «носогрійка», застосовувалась не тільки за призначенням, а і як лікувальний агрегат. Вона допомагала позбавитися від багатьох недуг, зокрема, її примотували до хворого поперека. Щоб не стався у поході розлад шлунка, курили люльку, набиту материнкою; нервові розлади традиційно заспокоювали сумішшю м'яти і звіробою, а куріння тютюну з додаванням полину, усувало психологічну напругу після бою.
До місць ушкоджень прикладали підкови, камені, особливі, лікувальні. Підкова використовувалась також в якості своєрідного тренажера – накачували м'язи по спеціальній системі. Ходили легенди про те, що запорожець одним зусиллям волі умів поставити на місце хребець, що вискочив.
На Січі популярними були настої, відвари, спиртові настійки, обгортання цілющими травами – тобто те, що зараз називається фітотерапією. Використовувались майже усі з нині відомого степового зілля.
Магічні практики в запорізькому лікуванні
Гійом ле Вас сер де Боплан, французький інженер, що став автором історичної праці «Опис України», щиро дивувався незрозумілим діям козацьких цілителів, які могли буквально з того світу повертати поранених і хворих. Можливо, Боплан мав на увазі тих, кого ми нині називаємо характерниками. Своєрідна еліта війська, вони робили те, що можна охарактеризувати як чудеса. «Замовлені» ними козаки-запорожці швидко розправлялися із закованим в лати військом ворога – їх не брали ні шаблі, ні кулі.
Вмів характерник і «відв'язувати від мерця». За слов'янським повір'ям, убитий в бою ворог міг переслідувати потім в житті свого вбивцю, насилати на нього біди і навіть довести до смерті. Тому, перед лікуванням пораненого, характерник здійснював обряд, символічно відправлявся у світ мертвих і давав мерцю викуп…
Загартовування
За багатьма свідченнями сучасників, козаки володіли відмінним здоров'ям: на Січі існувала ефективна система загартовування. Повернувшись із тяжкого походу, запорожець брався відновлювати сили за допомогою «зелених» ванн: після омивання в річці козак захожив у зарості диких трав і хотив там, поки його тіло не вкривалося кіркою з роси і цілющого пилку. А потім у блаженстві довго обсихав у тіні. Так підвищувалася загальна опірність організму.
Від шлаків очищувались так: випиваєш пива з медом і сумішшю цілющих трав – і паришся в бані у своє задоволення! Лазня вважалась на Січі кращим засобом від поганого самопочуття і простуди.
Харч
Підтримували сили організму споживаючи у великих кількостях рибу і вовчатину. Риба взагалі у сучасних дієтологів вважається ледь не найкращим з усіх типів м'ясзих страв. Вона надзвичайно корисна, підтримує і покращує роботу як тіла, так і, завдяки риб'ячому жиру та певним мікроелементам, ефективну роботу мозку. Вважалось, що м'ясо вовка не лише сприяло довголіттю, а й надавало людині позитивних вовчих характеристик. Його прикладували до свіжих ран – щоб «загоїлося, як на собаці». Полюбляли узвар із фруктів і трав. Трав'яні настоянки і чаї з цілющого зілля були прекрасною альтернативою пиву і простій кип'яченій воді.
Автор: INDRA
Також може зацікавити:
|