Вiдомо, що українськi ма-терiальнi цiнностi i капiтал – не в нашого народу, ми лише слу-жимо ширмою, якщо потрiбно, власники можуть одягнути ук-раїнця в шаровари i виставити як мiшень, щоб його обстрiлю-вали. А повсякчас залишається xyтip, він же колгосп, садок вишневий коло хати – так привчила радянська система, що утворила цiлi обори своїx пiд'яремних рабiв пiд назвою об-слуговуючих "творчих спiлок", якi функцiонують i досi. Худож-ник, за їхнім задумом, повинен малювати те, чого вiд нього хоче влада i не лiзти в нiяку полiтику.
Хоча справжнi мистецькi оригi-нальнi речi творяться вiд здоро-вoї внутрiшньоi iндивiдуальноi думки i незалежного сприйнят-тя, вiд того, як художник са-мостiйно мислить. Раби-худож-ники, раби-письменники, раби-композитори посьогоднi загнанi в спiлки, де нiчого не змiнилося. I це вже питання не лише куль-тури, а нацiональноi безпеки, в тому числi й економiчної. При-мiщення Спiлки художникiв Ук-раїни перетворено у вертеп чи-йогось стороннього приватного бiзнесу, а в результатi посеред центральної площi столицi кpaїни маємо дурнуватi муляжi "ма-маїв", по яких повзають дiти.
Взяти хоча б останнє шоу для народу з обирання "Ве-ликого українця" за режисурою Партiї регіонів. В присутностi журналiстiв екс-вiце-прем'єр з гуманітарної полiтики Д.Табач-ник похваляється, що міг би зробити кумиром народу кого завгодно, але вибiр його впав на все тi ж шаровари – на цей раз князя Ярослава Мудрого, спiль-на матня абстрактного мiфо-логiчного полiтика нікому з оби-вателiв невiдомої i незрозумiлої держави повинна "об'єднати Україну" i приєднати до icторично-мiфологiчної обори "братнього" народу, для якого "Київська Русь" – це всього лише охвicтя великої i прекрасної Росії. За нас вирiшують, що ми вшано-вуємо, чим милуємось, що їмо i п'ємо.
З 11 авторів, якi брали участь у ландшафтнiй виставцi cвoїx скульптурних творів побiля могили Шевченка на Чернечiй гopi в Каневі, лише двоє вияви-лись українцями, решта навіть не розмовляють українською мовою і жодного уявлення про поета, якого вони взялись вша-новувати i прикрашати своїми одороблами, не мають.
Отак i виникають всiлякi фашистськi людиноненависницькi рухи, капiтал концентрується в руках людей, якi традицiйно найро-зумнiшi i найбагатшi. Потiм зна-ходять чергoвого Гiтлера – i вперед до світового панування. Тому я бачу й наступне очищен-ня вiд цього людиноненавис-ництва i манiпулювання всім i всіма в iм'я зиску. Я вже бачу, як палають їхні вiлли i банки, як бiгають вулицями спустошених міст закривавленi народнi мес-ники, новітні кармелюки. Сце-нарiй повторюється, йде неспра-ведливе розподiлення pecypciв, митцi про це попереджають.
Не-даремно ж я за покликам серця iлюстрував Кобзаря. Якщо художник не буде вiдчувати соцi-альний нерв сучасностi – грiш йому цiна в базарний день, гер-метичного мистецтва для мис-тецтва не існує. Адже ж зовсiм немає соцiальних творів, якi хоч якось би вiдобразили тi коло-сальнi змiни, i то на гiрше, якi вiдбуваються в суспiльствi.
Є 5-6 художникiв, до яких належу i я, якi вiдображають сьогоднiшнiй день, бiльшiсть оспiвують шаро-вари, або, вiдчуваючи незгоду i протестуючи по- своєму, малю-ють на кухнях всiлякi "красівостi". Деякi особистостi успiш-но пороздвоювались. Права рука президента А. Гайдамака, облаш-тувавши за радянських часiв вci комсомольско-бiльщовицькi му-зеї, взявся за облаштування го-лодоморiвських, i те й iнше.
Ко-мунiсти стали християнами, але це не допомагає. Сьогоднi на мiжнародних аукцiонах все, створене українськими художни-ками, коштує копiйки i нікого не цiкавить. Україна упослiдже-на Росiєю та її впливом, i ще бiльше упослiджена Заходом, де все наше сприймається як вто-ринне й нiкчемне. I дуже часто – небезпiдставно.
Все, нiбито нове в мистецтвi, в нас сьогоднi мавпується i бе-реться з чужих джерел. Варто ж почати дійсний пошук – i дов-кола тебе здiймають лемент про-тесту свої ж землячки. Я iлюст-рував книжки про давнi ук-paїнські язичницькi вiрування – -назвали антихристиянином. А я в cвоїх гравюрах вiдтворив й інтерпретував те, що тисячi pоків тому робили в своїй ке-рамiцi нашi предки, якi аж нiяк при всьому бажаннi не могли пiдпасти пiд вплив тодi ще неiснуючого християнства.
А це були першi iлюстрованi твори на трипiльську тематику, яку тепер пiдхопили i намагаються експлу-атувати вищезгаданi роздвоєнi комунiсти. Мiй же храм i молит-ва – зоряне небо, там витоки творчості, а не в затяганих кон'юнктурниками шароварах. Творчiсть – є молитва.
Гене-тичнi українцi знищуються сьогоднi економiчно й культурно, роздвоєнi вчорашнi комсомоль-чуки одягають затягану вишиванку й шаровари, нiби українці, приходять до влади й дискредитують оце саме українство, жод-ної копiйки не видiляючи на нього, в той час, як арт-бiзнес в Україні взагалi перебуває в неук-раїнських, чужинських руках. Українцям лище дозволено пор-патися в землi, знаходити там трипiльськi черепки i продавати їx закордонним дилерам або сво-їм скоробагатькам для задово-лення пихи i прикрашання вiлл.
Взято з http://narodna.pravda.com.ua/discussions/487bc3356cab5/
Головна сторінка
Допомогти сайту
Завантаження 
Козацькі книги (51)
Гетьмани та кошові
Книжки про козаків
Козацькі приказки
Вірші про козаків
Звичаї козаків
Походи козаків
Козацький форум
Козацькі легенди
Козацький словник
Козацькі ігри на PC
Козацьке аудіо 
Козацька галерея 
Фільми про козаків
Кухня козаків
Козацькі випроби
Книга згадок
Написати Кошовому
Додати матеріял 
