Якби мене спитали, чи є в Україні гурт, який може претендувати на статус культового, я відразу б назвав батьків української готики КОМУ ВНИЗ. А найкультовішою постаттю на українській, як готичній, так і взагалі музичній сцені, я назвав би Андрія Середу.
Гурт КОМУ ВНИЗ і Андрій Середа є культовими, бо витримали перевірку часом, важкі часи нерозуміння, славу, гоніння. Гурт пройшов через все це і залишився собою. КОМУ ВНИЗ підіймають Тебе з колін лютою силою козацтва, м'якою струною бандури, голосом, що дасть наснагу в час, коли вже нема кого слухати, не видно куди йти, а суспільство стрімко падає в брудну прірву комерції і попсовості, продажності та чорної неправди, текстами, що проймають Тебе до самих темних, далеких закутків твоєї, ще не запроданої і не спаленої у вогні сьогодення, душі.
Нині дивний час, коли люди не можуть навіть обрати музику, яка їм подобається, бо вибір диктує попсове телебачення і радіо. Люди ковтають вже "пожований продукт”, який дають їм мас-медіа, бо не треба думати – бери доки дають. В цей дивний та зрадливий час, коли комерційні шоу збирають тисячі людей на стадіонах, а розцяцьковано-голубі чи то виконавці, чи то клоуни безкольорово-радісними та награно-сумними голосами випрошують руки у натовпу і крадуть ще юні, але вже отруєні телевізійно-рекламною культурою душі, є місце КОМУ ВНИЗ. І тут відбувається Дійство.
Зал маленький – але заповнений вщент. Тут усі свої. Тут стоять люди з високо піднятими головами, і, затамовуючи серце, слухають потужно-похмурий вокал Андрія Середи, який б'є своїми українськими, іронійно-філософськими текстами і справжньою козацькою силою. КОМУ ВНИЗ, як завжди, виступають лише для своїх шанувальників. Пафос пластикової публіки не для готів. Постаті в чорних плащах і козацьких чоботях своєю музикою єднаються з тим, хто їх слухає. Готика - не для стадіонів. Готи - не заради рук і аплодисментів.
Історія гурту

Починалось все — так і кортить сказати «далекого» — 1988 року. В одному з театрів працював мало кому відомий молодий актор Андрій Середа. Зі здобутків музичних за спиною він мав лише звичайну музичну школу з класу фортепіано. Проте, як з'ясувалося згодом, більшого і не треба. Андрій писав достатньо похмурі вірші та ексцентричну музику, інколи пісні на тексти інших авторів, але про глобальне оприлюднення своїх творів серйозно ніколи не думав.
У тому ж театрі працював на почесній посаді освітлювача "музика для душі" Владислав Макаров. Ці двоє театралів, долучивш... Читати далі »