Козацька люлька, файка, цибух, цупечка

 
Файка 

Люлька - пристрій для паління тютюну чи інших речовин, який складається з стамелю та мундштука.

Люлька є найстарішим інструментом для вдихання диму тютюну чи інших речовин, найдавніша знахідка люльки була знайдена на території Лаосу близько 5000 років тому. На територіях Америки люльку виготовляли з місцевих пород дерев, а в Європі з глини та фарфору. З часом цей інструмент став невідкладним в повсякденні. Майстри робили щоразу красивіші файки, оздоблювали їх різними малюнками, формами.
Різні народи палили цибухи. Такі як : Індіанці, Араби, Японці, Грузини, Греки, Гуцули.

В Україні файка з'явилась на початку 17 століття, проникнувши від тюрків, та стала надзвичайною популярною серед козаків. Роками козаки копіювали вигляд османської люльки, проте наприкінці 17 століття їх почали оздоблювати українським орнаментом. Змінився також матеріал мундштука - тюрки та європейці використовували глину, а козаки деревину або очерет. За народним віруванням, не можна було робити люльку з осики -  прокляте дерево на якому повісився Юда, також з дуба - священного дерева наших предків. Добра люлька в козаків була поставлена вряд із найкращою зброєю. Знаменитий гоголівський Тарас Бульба загинув лише тому, що не хотів, щоб його люлька дісталась ворогові. Козаки не зразу палили тюрський тютюн - це була суміш трав. Вважають, що це міг були збір трав, які росли в степах України, а саме - будяк, полин, м'ята, борщівник. Козаки палили різнотрав'я суто із лікарської точки зору. Про "чаклун-траву" є згадка, що козаки палили її, "щоб шабля не брала". У козаків існували рецепти різнотрав'я: 

1)Для очищення крові після поранення потрібно палити тернове листя та його сушені квіти.

2)Для того щоб відігнати "чорні сили" потрібно з тютюном змішати полин.

3)Для поліпшення зору курили тирсу, тобто ковилу

На Січі файка приймала дії в ритуальних діях. В козаків крім того, що в кожного була особиста файка, існувала також "общеська люлька" оздоблена дорогоцінним камінням, розписами, яку палила вся громада на обговоренні чогось важливого, або коли збирались іти в похід на когось.