Хмельниченко побусурманившись збив пушкою з гори Валка (в 2 верстах од Суботова) верх з батьківської церкви, хотячи довідатись батьківських грошей, що, кажуть, були замуровані на горищі на церкві. Він би то й прийшов за ними й до Суботова, але боявся, бо тут стояло військо; то вже зі злості хотів розбить церкву.
Хмельниченко живе ще й досі. Наші старі чумаки розказували, що бачили його в горах на свої очі, і сам він їм казав, що “Я син Хмельницького”. Його ссе гадина і він страшно мучиться і буде мучитись і блукати поміж горами аж до Страшного Суду; а тоді вже Господь його простить, що побусурманивсь і хотів розбить батьківську церкву.