Козацький сайт
Український козацький портал


Код тицялки
Підказка Куди підемо?
Головна сторінка Допомогти сайту Завантаження Гетьмани та кошові Книжки про козаків Козацькі приказки Вірші про козаків Звичаї козаків Походи козаків Козацький форум Легенди Козацькі легенди Словник Козацький словник Козацькі ігри на PC Настрій під устрій Козацьке аудіо Козацька галерея Фільми про козаків Кухня козаків Козацькі випроби Чат козаків Книга згадок Написати Кошовому Додати матеріял

Січова рада:
Чи потрібна сайту російськомовна версія?
Всього відповідей: 1068

Для блукаючих
Раз уже так сталося, що ти потрапив на портал, то мотай на ус! Не гоже по Січі без хорошого провідника блукати, радимо звернутися до Вогнелиса, він старий і бувалий. Його складно надурити, бачить все як є, а чого і не бачить, то те угадає! Гляди нижче за ним:
Вогнелис

Сувій однодумців


Книгобачення. Український видавничий портал.

Рідне

Наша тицялка:
Український козацький портал



Головна » 2016 » Вересень » 4 » Легенда про козака Щербія
10:14

Легенда про козака Щербія


То було ще за давніх часів. Татарські орди часто нападали на Буковину. Ростуть квіти, радіють люди, молодь весілля справляє, а тут раптом налетять бузувіри та й усе надбане людом пограбують і спустошать. Стане земля пусткою. Навіть оплакати того лиха нікому, бо того закатували, того вже в ланцюгах женуть на муки в неволю. Було то справжнє лихоліття. Панам ще нічого, сховаються в фортецях, мають собі оборону і захист, А от простим людям не було життя.

Так ото й того разу найзапекліший хан кримської орди рушив на Буковину. Ішов він через українські степи, і за його ордами лишалась мертва земля, наче після пожежі або сарани. Все замовкало, завмирало. Дійшов хан і до буковинських лісів, палив і руйнував міста і селища. Вночі далеко червоніли заграви пожеж: села палають, степи й ліси у вогні.

І прийшов той хан з ордою аж до самого Путивля, а він ще тоді невеличким сільцем був. Мало було там оборонців. Лише один полк козаків на чолі з полковником Щербієм. Небагато було вояків, але яка то була в них сила духу велика!

Була тоді осінь. Брали заморозки, почалися перші хуртовини. Люди кидали свої домівки, тікали в ліси та гори. Один тільки Щербій відважився виступити проти страшної сили ханської орди. Задзвонили тоді в церквах сумно й заклично, посходився весь народ, дужі і немічні.
І коли сонце привітно усміхнулося людям, на буковинців кинулися татари. Земля застогнала, наче від тяжкого болю. Стали козаки до бою на смерть, тверді, мов кремінь. Забряжчали шаблі. Ринули у бій татари і здивувались, побачивши, якою грізною силою став полк славного козака Щербія.

Бились довго. Вже настала ніч. Велика сила йшла на козаків. Знемагали в боях буковинці, Мало лишилося їх. Багато товаришів полягло у кривавій битві. Стали козаки назад відступати і дорогу свою трупами ворожими встелили. Відійшли аж на скелі понад Черемошем. І вийшов тоді наперед Щербій і сказав:

—    Смерть неминуча нам, брати! Нехай же вона не буде нам страшною, бо страшніша неволя татарська. Стомились ми, і руки наші безсилі далі битись. Внизу наш рідний Черемош. Нехай же він нас і прийме на вічний спочинок. Бо ронили ми свій рідний край хоробро, уміймо ж і вмерти за його честь і славу. За мною йдіть, хто край свій любить!

З цими словами кинув Щербій свою вояцьку зброю у холодні хвилі Черемоша, зняв шапку з голови і гордо й сміливо кинувся у бистрину. Без вагання кинулись за своїм ватажком вірні його побратими.

Вражені були татари, бачачи це. Постояли, подивились у хвилі, де зникли хоробрі козаки, та й пішли назад руйнувати місто. Запалили оселі і разом з димом послався дух смерті по цілому краю. Настала ніч, і вогнища палали всюди, куди сягне людське око.

А коли настав другий день і зійшло сонце, то побачили лихі загарбники на високій скелі диво. На вершині скелі, з якої вчора кинувся Щербій у воду зі своїми побратимами, велично здіймалася кам'яна голова — голова сміливого ватажка буковинців. Татари жахнулися і, квапливо згорнувши свої намети, пішли геть від Черемошевих скель.

Згодом, коли у зруйновані селища повернулись змучені люди, то знайшли собі втіху у вічній пам'яті про козака Щербія, яку лишив по собі їх хоробрий оборонець. І ця славна пам'ять через цілі покоління передається з уст в уста і дійшла нині до нас.

Джерело: http://olympics.at.ua/news/pro_kozaka_shherbija_pokutsko_bukovinski_karpati/2014-03-16-1115





Автор: Ладзьо


Введіть скриньку:

Також може зацікавити:

Категорія: Легенди, перекази | Переглядів: 247 | | Теги: татари, козак Щербій, легенда | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar
Пошук

Ваш сховок
Привіт, Мандрівник!



Пcевдо:
Пароль:


Чим зайнятись?
Реєстрація
Реєстрація на сайті

Останнє з ради

1. Рецепти страв

2. 27 липня 2002 року в...

3. З маловідомих сторін...

4. Ризький договір!

5. Переяславська угода


Народне слово:
Московські чернетки

Грецькі вісточки

Османський ярмарок

Персоналії:
Отаман Вишневецький
Дмитро Вишневецький
Северин Наливайко біографія
Северин Наливайко
історія Самійшла Кішки
Самійло
Кішка
Петро Сагайдачний
Петро Конашевич
біографія Івана Богуна
Іван
Богун
Оповідь про Івана Мазепу
Іван Мазепа
розповідь про Івана Сірка
Іван
Сірко
мова про Івана Виговського
Іван
Виговський
Зображення Палія
Семен
Палій
розповідь про діяння Полуботка
Павло
Полуботок
Картинка Розумовського
Кирило
Розумовський
Дорошенко гетьман
Петро
Дорошенко
Богдан Зиновій Хмельницький
Богдан
Хмельницький
Іван Скоропадський
Іван
Скороп...
пилип орлик та конституція
Пилип
Орлик
Юрій Хмельницький
Юрій
Хмельни...

Статистика


Всього онлайн: 3
Вільних мандрівників: 3
Низових користувачів: 0

Сьогодні були:




Мапа сайту
I love Google! Я люблю Google! Kocham Google! Ich liebe Google!