Підкамінь - селище міського типу Бродівского району Львівської області, Україна. Розташоване на мальовничому узгір’ї посеред височин Волино-Подільського пограниччя. Територія Підкамінського ключа знаходиться в межах Вороняцького і Кременецького кряжів, які, простягаючись із заходу на схід, нагадують гірський хребет з висотами, що перевищують 400 м над рівнем моря. На південь від Підкаменя височить горбогірне пасмо Подільських Товтр, прозваних в народі Медоборами. Саме ж селище знаходиться безпосередньо на стику цих височин. Більше п’яти з половиною століть налічує його писемна історія. Згідно писемних джерел, саме 1441 рік вважається першою згадкою про «місто під Каменем». За цей поважний вік не одна подія відбулася на цій благодатній місцевості, зробивши Підкамінь однією з найбільших перлин краю. А відомий він, насамперед, своїми історичними пам’ятками, на першому місці серед яких знаходиться монастир «Походження Дерева Хреста Господнього» студитського уставу. Завдяки географічному розташуванню, сприятливому для проживання людей клімату і багатому на воду, родючі ґрунти, рослинний і тваринний світ ландшафту, територія сучасної Підкамінеччини приваблювала до себе людність починаючи із стародавніх часів. Одним із свідків минулого є унікальна пам’ятка природи – скелястий велетень, розташований на високому узгір’ї на північно-східній околиці селища, прозваний в народі «Каменем». Звичайно, що 16-ти метровий кам’яний останець своєю величчю завжди привертав до себе увагу. В очах наших далеких предків він порівнювався з чимось духовним, надприродним. Знахідки у підніжжі Каменя фрагментів посуду висоцької культури ранньозалізного часу (ХІ-VII ст. до н.е.) та періоду Галицько-Волинської держави (ХІ-ХІІІ ст.), засвідчують використання його, у першому випадку, в ролі ідола, обереги місцевих жителів і землі від усього злого, а у другому – наскельного храму-фортеці. Можливо саме із цими часами пов’язується ніша, зроблена у формі стилізованого серця із західного боку Каменя. Там могли відбуватися язичницькі обряди давніх мешканців цієї території, приносилися жертви для умилостивлення богів. На вершині кварцового пісковика чиясь рука видовбала 6 ям-могил глибиною 0,4 – 0,6 м. Численні пази і заглиблення, які утримували дерев’яні конструкції, нагадують систему забудови Карпатських фортець Тустань і Бубнище. Дослідження засвідчують, що у період Галицько-Волинського князівства на Камені була побудований церква оборонного характеру. І ніби за історичною спадковістю до сьогоднішнього дня у західній околиці пам’ятки збереглися кам’яні хрести від цвинтаря другої половини XVII ст., який, ймовірно, залишився від церкви Спаса. Можливо, із слов’янських часів походить й стародавня назва гори, де зараз височіє монастир – «Рожаниця». Завдяки історико-етнографічним дослідженням встановлено, що язичницькі божества Роду, Рожаниці у наших далеких предків ототожнювалися з процесом родючості і народження. В глибині Рожаницької гори, на схід від Каменя, знаходяться дві печери із слідами людської діяльності. Дослідженнями Бродівського краєзнавчого музею у 2001 р. встановлено, що вони мали природне походження і в давнину могли використовуватися як печерні церкви або каплиці. Однак, на початку XVIII ст. звідти почали видобувати камінь для спорудження монастирських оборонних укріплень, вирізаючи його за допомогою пил і відколюючи залізними і дерев’яними клинами. Навпроти Каменя, на пагорбі, височить монастир «Походження Дерева Хреста Господнього». У недалекому минулому це був домініканський римо-католицький кляштор «Успіня Пресвятої Богородиці, Хреста Господнього, Апостолів Петра і Павла та всіх Святих». $IMAGE1$