Формування українського козацтва і становлення його військового мистецтва відбувалось в умовах постійної боротьби з грабіжницькими нападами татар. В основі татарської тактики грабіжницьких нападів лежала велика мобільність їхніх загонів
Боротьба з таким противником, який міг з'явитись у будь-якому місці і в будь-якій кількості, вимагала від козаків достатньої мобільності і певних засобів, які б нейтралізували його кількісну перевагу. З іншого боку, козакам протистояла польська держава, яка несла в Україну поневолення, кріпацтво та денаціоналізацію. В боротьбі з польськими військами козакам треба було витримувати атаки важкої кінноти з її довгими списами і досконалим володінням холодною зброєю, протистояти артилерійському вогню й атакам піхоти. Втрата власної державності обумовила відсутність державної підтримки створенню українських збройних сил. В цих умовах козацтво явилось результатом самоорганізаційних зусиль українського народу. Це обумовило народний характер козацького війська, відкрило широкі перспективи для його розвитку, але на початковому етапі цей розвиток обмежувався можливостями окремо взятого селянського господарства.
Відсутність державних організаційних заходів не дозволяла створити не тільки кінноту, а й будь-яке військо, формування якого б потребувало об'єднаних зусиль. Тому в козацькому війську кожен сам повинен був забезпечувати себе зброєю, спорядженням, кіньми, провіантом та фуражем. Формування в Україні легкої кінноти, яка була традиційна для кочівницьких народів, теж було неможливе. Адже історично склалося, що українці були хліборобським народом. Тому до середини 17 ст. козацька піхота була основним родом війська. Прибулі на поле бою кінні козаки спішувались і вели бій у пішому порядку. Невисока скорострільність тогочасної вогнепальної зброї не дозволяла піхоті вести на відкритій місцевості успішні бої з кіннотою. Тому табір з возів став основним бойовим порядком козацької піхоти. На підступах до табору козаки копали вовчі ями та інші пастки.
Важливим фактором неприступності козацького табору був масований і влучний вогонь із ручної вогнепальної зброї. Висока виучка й використання найбільш передових досягнень у зброярській справі (кремневих ударних замків та ладівниць із готовими набоями) дозволили козацькій піхоті досягти найбільш можливої щільності вогню. Заряджання мушкета потребувало певного часу, і щоб досягнути безперервного вогню, піхотні підрозділи вели його шеренгами по черзі. Швидкість заряджання мушкетів з гнотовими замками змушувала шикувати підрозділ озброєний такою зброєю в 10 шеренг. Озброєних мушкетами з кремневими ударними замками піхотинців шикували в 5 шеренг. Швидкість, з якою козаки стріляли з ручної вогнепальної зброї, дозволяла шикувати козацькі піхотні підрозділи у три шеренги. Це дозволяло залучити максимальну кількість стрільців для проведення залпу і зменшувало втрати від артилерійського вогню противника. Коли ж потрібно було ще більш посилити темп вогню, то стріляла лише перша шеренга, в якій збирались найвправніші стрільці. Дві інші лише заряджали для них зброю. Найбільш вразливі місця табору прикривались артилерією, що у поєднанні з влучним вогнем із ручної вогнепальної зброї робило такий табір неприступною твердинею, яку противник не міг здобути, навіть маючи багатократну кількісну перевагу. При необхідності такий табір використовувався й у наступі. В 1628 р. М.Дорошенко з чотирма тисячами козаків за допомогою табору пройшов весь Крим; шість днів рухався козацький табір до Бахчисараю, відбиваючи запеклі атаки татар. А в битві під Кумейками козаки Павлюка наступали табором на польські каральні війська. М. Кривоніс у липні 1648 р. під захистом табору здійснив наступ і розгромив поляків під Старокостянтиновом.
Артилерія, яка використовувалась у козацькому війську, в переважній більшості була малокаліберною. Це пов'язано з тим, що козацьке військо відзначалось великою мобільністю. У використанні гармат козаки теж виявляли високу майстерність. Так, в 1648 у битві під Жовтими Водами ефективність вогню козацької артилерії виявилась такою, що татари, які були тоді союзниками козаків, побоюючись того, що залишиться мало полонених, просили припинити вогонь.
Козацька кіннота не відзначалась такими ж відмінними якостями, як піхота. В переслідуванні противника, в боротьбі з татарами дії козацької кінноти були ефективними, але витримати протиборство з важкою польською кавалерією козацькій кінноті було важко. Хоча під час герців окремі козаки могли перемогти кількох польських кавалеристів за один день.
Достатньо ефективною була в козацькому війську прикордонна служба. На початку 17 ст. степове прикордоння було вкрите мережею спостережних пунктів, з яких козаки спостерігали за появою татарських загонів. При виявленні татар спостерігачі оповіщали населення про небезпеку, а козацькі війська вирушали назустріч противнику.
З метою стримування агресії Туреччини й Криму і перенесення боротьби на їхню територію козаки успішно здійснювали морські походи на прибережні міста цих країн.
У першій половині 17 ст. військове мистецтво українського козацтва стояло на досить значному рівні. Козацька піхота використовувала тришеренговий бойовий порядок, який був найбільш придатний для використання в рамках лінійної тактики, що ставала пануючою в Європі. Козацька артилерія, в якій був відсутній парк важких облогових гармат, а гармат середнього калібру було менше норми, все ж таки забезпечувала ведення бойових дій козаками, а її кадровий потенціал став основою для її розвитку в майбутньому. Відрізаність України від моря й труднощі у створенні власного морського флоту не завадили козацтву здійснювати походи проти наймогутнішої держави Причорномор'я і стримувати турецьку експансію. Проте відсутність сильної кавалерії обмежувала можливості козацького війська. Саме тому табір став основним бойовим порядком козацького війська. Він був базою, з якої козаки робили вилазки і переходили в контрнаступ. Козацька атака проводилась лавою - шеренгою із загнутими краями для охоплювання противника. Коли козацьке військо під час бою змішувалось із противником, то такий бойовий порядок називався галасом, а якщо бій вівся окремими не зв'язаними між собою загонами - розгардіяшем. Коли ж козаків оточував ворог, то вони шикували свої підрозділи трикутником і билися на смерть (як 300 козаків під Берестечком, що прикривали відступ своїх побратимів).
Перевага польського війська в кавалерії, дії якої поєднувались із діями піхоти й артилерії, змушували козаків використовувати оборонну тактику, що вело до поразки. Але подальше вдосконалення козацького військового мистецтва в межах чужої держави було неможливе.
Наступний етап розвитку військового мистецтва українських козаків пов'язаний з ім'ям Б.Хмельницького. Ще до 1648 р. він був добре відомий як знавець військової справи, добре обізнаний з тактикою турків, татар, із найновішими досягненнями європейського військового мистецтва. Вже в перших битвах Визвольної війни Хмельницький втілив у життя свою стратегію наступу і удару. Активні наступальні дії українських військ, вміла організація бою й взаємодія всіх родів військ, в тому числі і легкої татарської кінноти, обумовили нищівні поразки польських військ і відродження української держави, що позитивно вплинуло на розвиток козацького військового мистецтва. В подальшому наступальна стратегія була ще більше вдосконалена Хмельницьким. Головним завданням гетьман вважав розгром основних сил неприятеля і тому не розтрачував сили на взяття фортець. Він блокував їх невеликими відділами козачого війська і залишав у тилу, а сам з основними силами рухався назустріч головним силам противника. Саме так він діяв в 1648 р., коли залишив нездобутий Кодак і ряд замків на кордоні з Литвою. А розгром основних сил противника визначав результат кампанії. Свою концепцію наступальної стратегії Хмельницький виклав у листі до командуючого українськими військами в Білорусі І.Золотаренка: "Не баритися під курниками, як минулого року, а треба йти туди де голова, або де стояли окремі ворожі полки... А біля Бихова залиши, ваша милость, перевіривши піхоту і накажи біля воріт окопатися, а сам там людей не губи, а не барючись ... промишляй ... над головою, а з хвостом вже піде легше". Виходячи з наступальної стратегії, Хмельницький привчав козаків до наступальної тактики: "Коли прийде до битви, не покладайтеся на ваші лопати і ями... щоб слави і душ не погубити". Рішучі дії Б. Хмельницького змушували польські війська до ведення оборонних боїв. В 1649 р. у битвах під Зборовом і Збаражем, а в 1653 р. у битві під Жванцем поляки були блоковані в своїх укріпленнях, і лише зрадницька політика кримського хана врятувала їх від цілковитої поразки.
Однією зі складових успіхів українських військ була тісна взаємодія між всіма родами військ. На марші козацькі війська рухались із максимально можливою швидкістю. Для завчасного виявлення противника вперед висилався кінний розвідувальний загін, який висилав роз'їзди. По боках табору теж висилались дозори, які контролювали місцевість, по якій просувались війська. Коли виникала потреба затримати противника, то висилався сильний передовий загін, який зв'язував противника боєм до підходу головних сил. При оточенні противника навколо його позицій козаки копали шанці, будували редути і насипали вали. Під Збаражем були насипані "високі на два коні" вали, з яких проглядався весь польський табір. Піхота під захистом шанців зближувалась із противником і сковувала його. Артилерія обстрілювала ворожий табір та підтримувала атаки піхоти й кінноти. Коли противник виходив із табору і шикувався до бою, то в центрі козацького бойового порядку розміщувалась кіннота, на флангах в батовому строю ставала піхота, а у проміжках між піхотними підрозділами займала позиції легка артилерія. Така побудова була основою для проведення комбінованих атак. При цьому кіннота наступала по фронту противника при підтримці вогню артилерії та піхоти, які обстрілювали ворога з флангів. Вміло використовував Хмельницький резерви, які вводив у бій лише в найбільш вирішальні моменти, що викликало розгубленість і паніку у противника. Застосовувались і охвати противника, засідки, блокування комунікацій.
Разом із тим великих зусиль доклав Б.Хмельницький для вдосконалення козацького війська. При реорганізації артилерії гетьман надав їй статусу окремого роду військ. Гармати були зведені в окремий підрозділ, їм було виділене кінне прикриття. 15 невеликих гарматок були поставлені на двоколісні лафети і переведені на однокінну тягу, що збільшило їх маневреність. В той час це було новинкою в артилерійській справі. У подальшому зростала і кількість гармат полкової артилерії, і парк важкої польової артилерії, і в цьому компоненті українське військо не тільки не поступалося польському, а й переважало його. Ще більше уваги приділяв Б.Хмельницький створенню української кавалерії. Гетьман готував кадри для кінноти, надаючи земельні наділи під умовою "кінної у війську служби". Залучав на свій бік Хмельницький українську шляхту, а шляхта в Речі Посполитій була основою кавалерійських підрозділів. Заборонив гетьман вивіз коней з України. І уже в 1649 р. під Лоєвом М.Кричевський на чолі 10 тисяч вершників атакував литовське військо. А в 1651 р. під Берестечком, коли татари відмовились іти у наступ, певний час українська кіннота з успіхом вела бій з польською кавалерією. В 1655 р. під Животовим півтори тисячі "найкращого комонника" були відправлені в "під'їзд". Започаткував гетьман і створення регулярних підрозділів українського війська, які відзначались постійною боєготовністю. В цьому найманому війську служили і українці, і татари, і серби, і молдавани, і німці. Всі ці заходи перетворили українське військо в одне з найсильніших у Європі.
В подальшому умови розвитку українського військового мистецтва погіршились. Громадянська війна в Україні та агресія Росії, Польщі та Туреччини призвели до втрати нею державної незалежності й розподілу її земель між сусідніми державами. На Правобережній Україні козацтво було знищене. Лівобережна Україна потрапила під контроль Росії, яка проводила цілеспрямовану політику по ліквідації української державності і козацького війська. Створення в 1706 р. Української дивізії, в яку входили козацькі полки Гетьманщини і Слобожанщини, підпорядкувало українське військо російським генералам. Російське ж командування прагнуло використати козацтво як збройну силу, але намагалось перетворити його у другорядну складову російської армії. Великої шкоди завдало безоглядне використання козацьких військ у численних війнах, в яких гинуло багато козаків, а їх господарства без господарів занепадали. Ще більш шкідливим було використання козаків на земляних роботах, які давали високу смертність від тяжкої праці й хвороб і підривали і бойовий дух козацтва. Поділ козаків на виборних і підпомічників справи не покращив. Все більше козаків з'являлись на службу пішими, без зброї, боєприпасів, провіанту. Був підірваний і бойовий дух українського козацтва. Поширеним у 18 ст. стало дезертирство, ухиляння старшини від служби. В 1736 р. у Полтавському полку з 50 значкових товаришів в похід відправилось лише 5. Незадовільним було становище в козацькій артилерії. Після вивезення в 1709 р. в Росію 40 гармат генеральної артилерії її парк не був поновлений, незважаючи на всі зусилля козацьких властей. І в 1738 р. в ній нараховувалось 6 гармат. Не кращим був стан і фортечної артилерії. В українських містах було багато гармат старих типів, із великими запалами, непридатних до стрільби.
З кінця 17 ст. козацьке військо прийнято вважати переважно кінним козацькому війську панівне становище займає кіннота, придатна лише для ведення розвідки, переслідування розбитого противника, для несення сторожової служби. Російське командування широко використовувало козацьку кавалерію в авангардних боях. Найчастіше вона протидіяла татарській кінноті. Крім того, козаки вели розвідку, відправлялись у рейди під ворожі фортеці. Козацькі піхотні підрозділи існували й у 18 ст., але їх кількість і можливості обумовлювались матеріальним станом українського козацтва. Часто козацька піхота притягалась до земляних робіт, несла гарнізонну службу. Козацький гребний флот охороняв узбережжя, контролював переправи. Невеликі флотилії з кількох дубів захоплювали турецькі кораблі, перериваючи постачання прибережних фортець противника. Після завершення літньої кампанії козаки й зимою продовжували свою службу - охороняли кордони на форпостах. Військове мистецтво українського козацтва у 18 ст. деградувало. Перетворившися з могутньої європейського рівня армії в окремий рід військ (іррегулярну кавалерію) з обмеженими можливостями, козацьке військо не могло самостійно вести великомасштабні бойові операції. Козацькі підрозділи діяли в складі російської армії і застосовували ті ж бойові порядки, що і російські війська. Лише в розвідці, в рейдах, в діях на морі вони могли виявляти певну самостійність, а цього виявилось недостатньо для розвитку козацьких традицій ведення війни. У другій половині 18 ст. після ліквідації російським урядом українського козацтва можливості для розвитку його самобутнього і оригінального військового мистецтва були вичерпані.
Досягнення українського козацтва у військовому мистецтві справили вплив на розвиток європейської військової науки, а козацькі традиції використовуються при побудові української армії.
Література: А п а н о в и ч О. М. Збройні сили України першої половини ХVІІІ ст. - К.,1969; Я в о р н и ц ь к и й Д. І. Історія запорізьких козаків. - Т.1. - Львів, 1990; .М и ц и к Ю. А., П л о х і й С. М., С т о р о ж е н к о І. С. Як козаки воювали. - Дніпропетровськ, 1991; С к а л ь к о в с ь к и й А. Історія Нової Січі, або останнього Коша Запорозького. - Дніпропетровськ, 1994; С т о р о ж е н к о І. С. Богдан Хмельницький і воєнне мистецтво у визвольній війні українського народу середини ХVІІ століття. - Кн.1. - Дніпропетровськ, 1996.
С.Ф.Плецький
Статья - классная. Только насколько я знаю основную массу козаков составляли не крестьяне а именно козаки. Ведь часть реестрового козачества так-же участвовала в восстаниях и козацко-польских войнах на стороне козаков.
Головна сторінка
Допомогти сайту
Завантаження 
Козацькі книги (51)
Гетьмани та кошові
Книжки про козаків
Козацькі приказки
Вірші про козаків
Звичаї козаків
Походи козаків
Козацький форум
Козацькі легенди
Козацький словник
Козацькі ігри на PC
Козацьке аудіо 
Козацька галерея 
Фільми про козаків
Кухня козаків
Козацькі випроби
Книга згадок
Написати Кошовому
Додати матеріял 
0
