Молоді роки Майбутній козацький ватажок та видатний полководець народився 1570 року в селі Кульчицях Перемишльської землі Руського воєводства (нині Самбірського району. Сам він виводив свій рід з дрібної шляхти Попелів-Конашевичів. Навчався в Острозі, так що був дуже освіченою людиною. Потім працював домашнім вчителем у Києві, де також був помічником судді. Але мир і спокій йому швидко набридли. Гімназія доблесті Так влучно назвав Україну-Русь середньовічний публіцист Станіслав Оріховський. Пройшло чимало часу, але Україна лишилася «гімназією доблесті». А Січ стала саме тим місцем, де проходили вишкіл майбутні лицарі, де гартували душу й тіло майбутні захисники свого народу. Зрозуміло, повний сил та енергії , молодий та рішучий Сагайдачний також опинився на Січі. Спокійне життя в Києві його не влаштовувало. Освічений, талановитий та хоробрий козак зайняв помітне місце серед січового товариства. А згодом очолив Січ, став кошовим. З його ім’ям пов’язаний чи не кожен успіх Січі. Кошовий, проаналізувавши ситуацію, зробив висновок, що головний противник – Османська імперія. В ті часи татари, заручившись підтримкою турків чи не постійно спустошували Україну, а десятки тисяч полонених потрапляли через невільницькі ринки до Туреччини. Козаки час від часу здійснювали рейди морем, але вони не були організованими. А Сагайдачний став справжнім новатором. Морські походи він перетворив на чітко сплановані бойові операції. Існувала чітка тактика бою на морі, використовувалися напади з різних боків, обходи, намагалися виграти вітер, змусити ворога наступати проти сонця, що дозволяло виходити переможцями навіть з нерівних боїв з десятками галер. На суходолі козаки розсіювалися по всьому узбережжю, нападали на багато різних міст. Окремі відділи охороняли човни. Відступали також організовано, діяла ще й розвідка. Така організованість дозволила здійснити багато вдалих походів. Були переможні походи на Варну, Перекоп, Очаків, Ізмаїл. Бувало, по 20 тисяч козаків висаджувалися на ворожій території. А чи не найзнаменитішим став похід на Кафу (це сумнозвісне місто було величезним невільницьким ринком), коли козаки розгромили весь турецький флот захопили місто, здобувши арсенал, скарбницю і визволивши тисячі бранців. А ще були походи на Синоп, Кілію, і навіть на Стамбул! Козаки здобули славу не лише в межах України, навіть в Європі знали про героїчні походи. Людина нового часу. Сагайдачний не був лише воїном та полководцем. Він залишився в пам’яті нащадків не лише обороною кордонів та відчайдушними рейдами. Він також підтримував освіту, відстоював культурні інтереси а ще… писав. І хоча його твори нам недоступні, але сучасники високо цінували їх. Сагайдачний також прославився як послідовний оборонець православ’я. Також цікавим є те, що він вірив у дипломатичні способи вирішення всіх проблем, у домовленості. Напевно, він випередив свій час, бо тоді його кроки часто не сприймали. Але він впевнено вів козацтво до відносно спокійного життя. У 1618 році Сагайдачний лишився єдиною надією поляків: він мав врятувати королевича Владислава в Московії, де той опинився в ході невдалого походу і допомогти йому взяти Москву. А в обмін на це кошовий домігся для України автономії. Вдавана його нерішучість була тверезим розрахунком. Він і з поляками не посварився (а війну українці б не виграли), і привілеї країні виторгував. Сам же похід приніс ще більше слави козакам. Сагайдачний вміло бився і з московськими арміями, воюючи вже на суші. Козаки захопили Путивль, Лівни, Єлець, розбили ополчення князів-воєвод Д.Пожарського і Г.Волконського, і цілком могли разом з поляками взяти Москву. Але не взяли. Чому?.. Відповіді досі немає. Зрада, розрахунок, воєнні фактори, розбрат.. Багато версій висувається, але істина невідома. Як би там не було, для Сагайдачного похід закінчився тріумфально. Адже він прийшов з 20-тисячним військом у Київ, де його було «проголошено Гетьманом над Київською Україною та Гетьманом всього війська Запорозького». Згодом він починає активну боротьбу за православну віру. Разом з військом тепер вже гетьман записується в Київське братство для захисту віри. Конфронтація з Польщею наростала… Турецька загроза Невідомо, що трапилося б далі, але Польщі було не до волелюбних козаків. Туреччина почала проти Речі Посполитої бойові дії. Це були не просто міжусобиці в Європі. Турки вели війну на знищення. Під Цецорою поляки дали відчайдушний бій туркам (поступаючись мало не в 20 разів) і програли. Османи наступали. Тоді-то і згадала шляхта про Сагайдачного. На переговорах він знову добивався нових прав, привілеїв та свобод – поляки погоджувалися. І тоді 40-тисячне військо рушило в Молдову. Вже потім козаки засумнівалися: навіщо допомагати Польщі? Краще, мовляв, дочекатися її краху. Але Сагайдачний розумів інше: Туреччина, знищивши Польщу, зможе без проблем поневолити і Україну. З поляками можна було хоч якось домовлятися. А в бою гетьман, як і раніше, зарекомендував себе чи не найкращим полководцем того часу. Козаки часто вдавалися до нападів невеликими загонами, використовували траншеї та шанці, вдало прикривали свої дії рельєфом. Дали свої плоди реформи тоді ще кошового отамана. Січовики були не напівпартизанськими формуваннями, а потужним регулярним військом. Генеральна битва відбулася під Хотином. Українці постійно завдавали противнику тяжких ударів, проводили нічні атаки та вилазки, а в одній з атак навіть прорвалися до турецького штабу. Тривалу та запеклу битву об’єднане польсько-козацьке військо виграло, розгромивши турецьку армію. Турки вперше зазнали поразки!! Вже це було свідченням величі козаків та їхнього керманича. На жаль, Сагайдачний не вийшов з цієї битви тріумфатором, він не отримав заслужених почестей. В битві його було поранено отруєною стрілою. Незабаром гетьман помер. Похований він був у Києво-Братському монастирі. Останньою його справою також була благодійність: всі свої гроші він заповів братствам. Петро Конашевич-Сагайдачний за порівняно короткий час змінив історію України. Оцінювати ці зміни можна по-різному (багато хто й досі вважає його винятково пропольським). Але ми маємо пам’ятати, хто визволяв невільників в Кафі і хто рятував Європу під Хотином. І вже це означає, що Сагайдачний був готовий на все заради свого народу. Він свято вірив в те, що можливо досягти компромісу з Польщею. Історія, на жаль, спростувала це твердження, однак це аж ніяк не применшує ні дипломатичних успіхів гетьмана, ні його воєнних звитяг.
Головна сторінка
Допомогти сайту
Завантаження 
Козацькі книги (51)
Гетьмани та кошові
Книжки про козаків
Козацькі приказки
Вірші про козаків
Звичаї козаків
Походи козаків
Козацький форум
Козацькі легенди
Козацький словник
Козацькі ігри на PC
Козацьке аудіо 
Козацька галерея 
Фільми про козаків
Кухня козаків
Козацькі випроби
Книга згадок
Написати Кошовому
Додати матеріял 
Молоді роки 
0
